Справа № 422/6068/2013-к
Провадження № 11кп/782/180/14
25 лютого 2014 року апеляційний суд Луганської області у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
При секретарі ОСОБА_4 ,
За участю прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську матеріали кримінального провадження №12013030520002125 за апеляцією прокурора прокуратури Перевальського району Луганської області ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_7 на вирок Перевальського районного суду Луганської області від 18 грудня 2013 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Петрозаводська, Карелія, Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, раніше не судимий, мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджений за ч.1 ст. 121 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання обраховано з дня його затримання - з 02 вересня 2013 року.
Запобіжний захід ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою - залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь Луганської обласної клінічної лікарні в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, що постраждала від злочину 2469,88 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 11985,85 грн. - в рахунок відшкодування матеріальної шкоди; 20 000 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди; 600 грн. - за надану юридичну допомогу.
Доля речових доказів вирішена у відповідності до ст. 100 КПК України.
Вироком суду ОСОБА_9 визнано винним в тому, що 27 серпня 2013 року приблизно о 22.50 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_9 поблизу будинку № 36 по вул. Горняцькій в м. Перевальську Луганської області зустрів потерпілого ОСОБА_7 , якого він прийняв за особу, яка незадовго до цього завдала йому тілесні ушкодження.
В нього виник злочинний умисел, спрямований на завдання ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на завдання тілесних ушкоджень потерпілому, ОСОБА_9 , за допомогою заздалегідь приготовленого металевого розвідного ключа, завдав потерпілому ОСОБА_7 один удар по голові, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
З місця скоєння злочину обвинувачений ОСОБА_10 зник.
У кримінальному провадженні Луганською обласною клінічною лікарнею подано цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, що постраждала від злочину в сумі 2469,88 грн.
Потерпілим ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_9 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 11985,85 грн., відшкодування витрат на юридичну допомогу в сумі 600 грн. та моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.
В апеляції прокурор прокуратури Перевальського району Луганської області ОСОБА_6 , не оспорюючи правильність кваліфікації дій ОСОБА_9 і фактичних обставин справи, зазначає, що при призначенні ОСОБА_9 покарання не враховано повною мірою тяжкість злочину, стан алкогольного сп'яніння, відсутність відшкодування шкоди, просить вирок суду скасувати та ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 6( шість) років.
В апеляції потерпілий ОСОБА_7 зазначає про те, що обвинувачений ОСОБА_9 не відшкодував йому шкоду, що суд безпідставно врахував твердження захисника обвинуваченого про намагання його рідних відшкодувати шкоду, вважає, що суд безпідставно не задовольнив його позов про відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн., а постановив стягнути тільки 20000 грн., що висновок суду про щире каяття ОСОБА_9 і його активне сприяння розкриттю злочину не відповідає дійсності, вважає, що покази ОСОБА_9 давав з метою уникнути відповідальності за ч.4 ст.296 КК України як самому так і його друзями ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , з якими він 27.08.2013 року приблизно о 23.00 годин скоїв хуліганські дії. Вважає, що дії ОСОБА_9 безпідставно не були кваліфіковані за сукупністю злочинів і за ч.4 ст.296 КК України. Вважає, що суд безпідставно не врахував покази свідка ОСОБА_13 про нанесення йому обвинуваченим декількох ударів, та не допитав ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
Просить скасувати вирок суду та ухвалити свій вирок призначити ОСОБА_9 більш суворе покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 ( вісім років).
Після доповіді суддею- доповідачем змісту оскарженого вироку, доводів, викладених в апеляційних скаргах, були вислухані:
Прокурор ОСОБА_5 - яка підтримала доводи апеляції прокурора ОСОБА_6 та доводи апеляції потерпілого ОСОБА_7 , просила вирок суду скасувати, постановити щодо ОСОБА_9 новий вирок, яким призначити йому покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі та стягнути з ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 50000 грн.;
Обвинувачений ОСОБА_9 - який заперечував проти апеляційних скарг, просив пом'якшити йому покарання, або залишити вирок суду без змін.
Перевіривши доводи апеляції та матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню, апеляція потерпілого підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_9 у скоєнні кримінального правопорушення при обставинах, зазначених у вироку є правильним та обґрунтованим.
Вина ОСОБА_9 підтверджується наведеними у вироку доказами:
- показами обвинуваченого ОСОБА_9 в суді із яких вбачається, що 27 серпня 2013 року вживав спиртні напої з ОСОБА_11 та ОСОБА_15 . Приблизно о 23 годині в центрі с. Горняцькій у м.Перевальська він завдав чоловіку один удар розвідним ключем в область голови, від якого останній впав;
- показами потерпілого ОСОБА_7 із яких вбачається, що 27 серпня 2013 року зі своїми знайомими ОСОБА_16 та ОСОБА_13 знаходився в центрі селища Горняцькій у м.Перевальську, де вони побачили, що в їх бік йде якийсь хлопець з молотком, після чого він і ОСОБА_17 направились в сторону «Хлібної лавки», і в цей час хлопець наніс йому сильний удар в голову, від якого він втратив свідомість;
- показами свідка ОСОБА_16 , які містять аналогічні відомості, і який крім того пояснив, що не бачив хто і як наносив удар ОСОБА_7 , але чув зі сторони «Хлібної лавки» крики, і коли підійшов то побачив лежачого на землі ОСОБА_7 , який був без свідомості з закривавленою головою, після чого викликали швидку допомогу;
- показами свідка ОСОБА_13 , які містять аналогічні відомості і який доповнив, що він біг попереду ОСОБА_7 , коли почув ззаду якийсь шум і побачив людину, яка якимось предметом завдала удари ОСОБА_7 , від чого той упав. Удар наносив ОСОБА_9 , якого він бачив в той день в денний час та запам'ятав його одяг, саме такий одяг був на чоловікові, який бив ОСОБА_7 ;
- протоколом огляду місця події від 28 серпня 2013 року згідно із яким місцем огляду є ділянка місцевості, розташована на куті будинку АДРЕСА_2 біля магазину «Хлібна лавка», де біля дерева виявлено пляму з речовиною бурого кольору ( к.п. а.с.87-90);
- висновком судово-медичної експертизи № 222 від 15.10.2013 року згідно із яким у ОСОБА_7 встановлена черепно-мозкова травма. Вдавлений непроникаючий перелам лівої тім'яної кістки. Забій речовини головного мозку 1-го ступеню. Зазначені тілесні ушкодження спричинені тупим твердим предметом та могли виникнути при обставинах, вказаних потерпілим. За ступенем тяжкості ушкодження встановлені у ОСОБА_7 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх заподіяння. Всього з тілом ОСОБА_7 мав місце один травмуючий контакт (к.п. а.с.146-147).
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини скоєння ОСОБА_9 кримінального правопорушення і обґрунтовано дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_9 і правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Відповідно до ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
За таких обставин доводи апеляції потерпілого ОСОБА_7 щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_9 , необхідності додаткової кваліфікації його дій за ч.4 ст.296 КК України, так як на його думку він вчинив хуліганство разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , є безпідставними.
Посилання в апеляції потерпілого ОСОБА_7 на неповноту судового розгляду в тій частині, що судом не були допитані ОСОБА_18 та ОСОБА_12 є необґрунтованими. Згідно із записом судового процесу та журналу судового засідання судом першої інстанції у відповідності із ст..349 КПК України вирішувалось питання щодо обсягу доказів, що підлягають дослідженню, клопотання про допит зазначених свідків потерпілий та його представник не заявляли. У відповідності із ст..363 КПК України судом також з'ясовувалось питання щодо можливості закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами, потерпілий ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_19 не заперечували проти закінчення з'ясування обставин судом без допиту вищезазначених свідків.
При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд відповідно до ст..65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_9 , який раніше не судимий, задовільно характеризується за місцем проживання.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 судом віднесене щире каяття у скоєному та активне сприяння його розкриттю.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_9 , судом визнано скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України призначив ОСОБА_9 покарання необхідне й достатнє для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.
Підстав для призначення ОСОБА_9 більш суворого покарання апеляційний суд не вбачає.
Доводи апеляцій прокурора і потерпілого в цій частині є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Разом з тим, доводи апеляції потерпілого ОСОБА_7 щодо зменшення судом першої інстанції суми моральної шкоди апеляційний суд вважає обґрунтованими і такими що заслуговують на увагу.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при розгляді питання щодо цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди не в повній мірі врахував покази потерпілого ОСОБА_7 , його доводи та доводи представника ОСОБА_20 про моральні страждання потерпілого, пов'язані з причиненням йому відкритої черепно-мозкової травми, вдавленого непроникаючого перелому лівої тім'яної кістки, забою речовини головного мозку 1 ступеню, тривалий період перебування на лікуванні і необхідність в лікуванні до теперішнього часу, необхідність проведення операції, порушення всього укладу його життя.
На думку апеляційного суду позовні вимоги потерпілого ОСОБА_7 в частині стягнення з ОСОБА_9 моральної шкоди в сумі 50000 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.404-405, 407-408,419 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляцію прокурора прокуратури Перевальського району Луганської області ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Апеляцію потерпілого ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Перевальського районного суду Луганської області від 18 грудня 2013 року щодо ОСОБА_9 за ч.1 ст. 121 КК України -змінити в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 ( п'ятьдесят тисяч) гривень.
В іншій частині вирок Перевальського районного суду Луганської області від 18 грудня 2013 року щодо ОСОБА_9 залишити без змін.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
На ухвалу апеляційного суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців, починаючи з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_9 , який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2