Справа № 437/12785/13-ц
Провадження № 22ц/782/150/14
27 березня 2014року. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного
суду Луганської області в складі:
головуючого Дронської І.О.
суддів: Оробцової Р.І., Яресько А.В.,
при секретарі Вербицькому І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 18 грудня 2013року у цивільній справі за позовною заявою Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання,
У серпні 2013року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які їм надає позивач. Своєчасно відповідачі оплату за надані послуги не сплачують, заборгованість за період з 01.11.2006року по 01.05.2013року складає 4524,85грн. Ухвалою Ленінського районного суду м.Луганська від 11.07.2013року ЛМКП «Теплокомуненерго» відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення зазначеної заборгованості з відповідачів. Просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01.11.2006року по 01.05.2013року в сумі 4524,85грн., інфляційні нарахування в сумі 520,51грн., 3% річних в сумі 285,85грн., а всього 5331,21грн., а також стягнути судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 18.12.2013року позовні вимоги ЛМКП «Теплокомуненерго» задоволені частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ЛМКП «Теплокомуненерго» заборгованість за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 11.07.2010року по 01.05.2013року у розмірі 3425,03грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ЛМКП «Теплокомуненерго» витрати по оплаті судового збору в сумі 229,40грн. В іншій частині позовних вимог ЛМКП «Теплокомуненерго» відмовлено за пропущенням строку позовної давності, а в частині стягнення інфляційних витрат і пені - за необґрунтованістю.
Не погодившись із зазначеним рішенням відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального і процесуального права, неприйняття їх доводів щодо відключення їх квартири від централізованого опалення та системи гарячого постачання, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідачі зареєстровані та проживають у належній їм на праві власності квартирі АДРЕСА_1. Теплопостачання до будинку, у якому проживають відповідачі здійснюється позивачем. Відповідно до копії акту про відключення квартири АДРЕСА_1 від внутрішньо-будинкових мереж ЦО і ГВП від 06.05.2009року, який не затверджено рішенням Постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП, квартира відповідачів відключена від внутрішньо-будинкових мереж ЦО. У квартирі відповідачів встановлено автономне електричне опалення квартири, однак позивач, посилаючись на порушення відповідачами умов відключення квартири від мерж ЦО і ГВП нараховує останнім оплату за опалення квартири та гаряче водопостачання. Відповідачі належним чином не виконують свій обов'язок щодо щомісячної оплати за теплопостачання квартири, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.11.2006року по 01.05.2013року в сумі 4524,85грн.
Встановлені судом першої інстанції обставини повністю відповідають матеріалам справи.
На підставі зазначеного, враховуючи те, що відповідачами не надано доказів того, що відключення їх квартири від системи централізованого опалення відбулося у встановленому законом порядку з дотриманням відповідної процедури, у т.ч. з належним затвердженням акту про відключення квартири від системи теплопостачання Постійно діючою міжвідомчою комісією для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо задоволення позовних вимог позивача у межах позовної давності, з урахуванням звернення позивача до суду із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з відповідачів заборгованості у липні 2013року та стягнув заборгованість за період з 11.07.2010року по 01.05.2013року у сумі 3425,03грн.
Як вбачається з доводів апеляційної скарги апелянти вважають, що суд першої інстанції при ухваленні рішення безпідставно керувався Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005р., який регулює порядок відключення від мереж централізованого опалення житлових будинків, а не окремих квартир та прийшов до невірного висновку щодо задоволення позовних вимог позивача, помилково зазначаючи, що відповідачі, при відключенні своєї квартири від централізованого опалення порушили цей Порядок.
Також апелянти вважають, що суд першої інстанції безпідставно зазначив у рішенні про відсутність підстав для звільнення відповідачів від обов'язку оплати послуг з централізованого опалення, помилково посилаючись на наявність між сторонами фактичних договірних правовідносин з приводу надання послуг по теплопостачанню та порушення відповідачами порядку відключення квартири від мереж ЦО і ГВП.
Крім того, апелянти в апеляційній скарзі посилаються на те, що ЛМКП «Теплокомуненерго» є неналежним позивачем у даній справі, оскільки є виробником а не постачальником послуги.
Апеляційний суд, розглядаючи справу відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України у межах доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне перевірити правильність рішення не в повному обсязі, а тільки в оскарженій відповідачами частині.
Про необхідність вчинення апеляційним судом таких дій свідчить також роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», зроблені в п.15 постанови про те, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в регулятивній частинах судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Таким чином, перевіряючи правильність рішення суду в оскаржуваній частині, апеляційний суд не вважає за потрібне робити висновки в частині відмови у задоволенні позовних вимог ЛМКП «Теплокомуненерго» в частині стягнення інфляційних нарахувань на заборгованість та 3% річних, оскільки в зазначеній частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржувалось.
Також апелянтами не оскаржується рішення в частині визначення судом першої інстанції суми заборгованості та періоду, за який судом стягнута заборгованість, відповідно до наданого позивачем розрахунку, який судом першої інстанції було у повній мірі перевірено.
Будь-якого іншого розрахунку заборгованості відповідачами суду не надано.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на запереченнях наявності права у позивача на нарахування відповідачам заборгованості за надані послуги з ЦО і ГВП, при наявності у квартирі останніх автономного опалення квартири та відключення зазначеної квартири від мереж ЦО та ГВП.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються Законом "Про житлово-комунальні послуги" та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 зі змінами та доповненнями N 933 від 03.09.2009 N 151від 17.02.2010 N 1135 від 31.10.2011, (далі Правила).
Згідно з п.п. 5,10 ч. 3 ст. 20 зазначеного Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п.п. 24-26 Правил, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється в порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання", схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Відповідно до п. 2.6 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживача від централізованого теплопостачання, затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово -комунального господарства України від 22.11.2005 року № 4 ( далі Порядок) по закінченню робіт по відключенню будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.
Вказані вимоги повністю відповідають п.2.6., 2.7. Положення про роботу постійно діючої міжвідомчої комісії з питань відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно яких Комісія на своєму черговому засідання своїм рішенням затверджує акт про відключення квартири ( нежитлового приміщення, секції, під'їзду,будинку) від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання про що складається протокол, витяг з якого у десятиденний термін надається заявникові. Після затвердження акту про відключення квартири ( нежитлового приміщення, секції, під'їзду,будинку) від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання на наступному засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
З наданого відповідачами витягу з протоколу №7 від 13.10.2008року засідання постійної діючої комісії з питань відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж УО та ПГВ при відмові споживачів від централізованого опалення вбачається, що ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП і стосується тільки отримання технічних умов, при цьому роботи з відокремлення від мереж ЦО і ГВП мають відповідати Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання та наявності необхідної проектної документації, дозволів установ і організацій, а.с.39.
Надані відповідачами технічні умови на електропостачання квартири, а.с.40, стосуються тільки електромонтажних робіт та умов підключення електроносіїв до мереж електропостачання.
Доказів наявності схеми теплопостачання, затвердженої органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання", технічних умов на відключення від мереж централізованого опалення квартири, відповідачами не надано та з матеріалів справи не вбачається.
Також колегія суддів не приймає до уваги надану відповідачами копію витягу з протоколу №7/37 від 19.09.2013року засідання постійно діючої міжвідомчої комісії з питань відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води щодо посилання в протоколі на затвердження Комісією Акту про відключення квартири відповідачів від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП від 06.05.2009року, а.с.58.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, надана відповідачами копія Акту про відключення квартири ( нежитлового приміщення, секції, під'їзду, будинку) від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП від 06.05.2009року, а.с.41, не містить записів щодо затвердження цього Акту рішенням Комісії, як це передбачено Порядком, в акті не вказано номер та дату протоколу засідання Комісії.
Відповідно до відповіді Департаменту з забезпечення життєдіяльності міста Луганської міської ради від 26.02.2-14року № 15-7-2/626, на запит апеляційного суду від 19.02.2014року, засідання постійно діючої міжвідомчої комісії з питань відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води 06.05.2009року не проводилось. Акт на ім'я ОСОБА_1 про відключення квартири АДРЕСА_1 від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП Комісією не затверджувався, а.с.125.
Що стосується відсутності договору, укладеного між сторонами щодо постачання теплової енергії, то колегія суддів приходить до наступного.
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а обов'язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання. Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.
Сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги.
Крім того, відповідач ОСОБА_1, згідно виписки з особового рахунку № НОМЕР_1, відкритого на ім'я останньої, частково сплачувала вказані послуги, що відповідачем не заперечується, чим підтвердила наявність правовідносин з позивачем, а.с.6.
Щодо доводів про неналежного позивача.
Визначення термінів щодо житлово-комунальних послуг, спрямованих на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил міститься у ст..1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до визначених термінів зазначеної статті виробник послуги - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Термін «постачальник» послуги у зазначеному Законі не міститься.
Також термін «постачальник» послуги не міститься й у Законі України « Про теплопостачання» і Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Відповідно до ст..19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до ч.3 ст.19 зазначеного Закону виробник послуг може бути їх виконавцем.
Зазначені нормативно правові акти не містять заборони щодо отримання оплати від споживачів послуги з централізованого опалення безпосередньо виробником цієї послуги.
Як вбачається із Статуту ЛМКП «Теплокомуненерго», а також Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ЛМКП «Теплокомуненерго» має статус юридичної особи, а.а.с.7,8.
Факт надання позивачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання до будинку АДРЕСА_1, відповідачами не заперечується, а тому доказування не потребує.
Також, як було зазначено вище, саме позивачем на ім'я відповідача ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок, а оплата отриманих послуг відповідачем проводилась шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок саме ЛМКП «Теплокомуненерго», а.с.46.
Крім того, саме до ЛМКП «Теплокомуненерго» відповідач ОСОБА_1 зверталась із заявами про припинення нарахувань оплати за теплопостачання квартири у зв'язку з відключенням квартири від ЦО, а.с.50,52.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі та надані сторонами, в їх сукупності, всі докази, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України в частині стягнення суми основного боргу за надані послуги з ЦО та ГВП, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин сторін і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з ЦО та ГВП та недоведеності відповідачами передбачених законом підстав для припинення нарахувань та зняття відповідачів з обліку.
Між тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не вірно визначено порядок стягнення з відповідачів понесених ЛМКП «Теплокомуненерго» судових витрат, оскільки нормами ЦПК України не передбачено стягнення судових витрат з відповідачів у солідарному порядку, а тому, відповідно до ч.4 ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 18 грудня 2013року змінити в частині порядку стягнення судових витрат та в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» судовий збір по 114,70грн. з кожного.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги.
Головуючий Судді: