Справа № 147/2080/13-ц
Провадження № 4-с/147/2/14
іменем України
01.04.2014 року смт Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді: Костюк Г.М.,
при секретарі: Плохій А.А.
за участю скаржника: ОСОБА_2,
представника скаржника: ОСОБА_3,
та представників заінтересованих осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Тростянець цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 про визнання дій ВДВС Тростянецького районного управління юстиції неправомірними, зміна способу і порядку виконання судового рішення,
ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою про визнання дій ВДВС Тростянецького РУЮ неправомірними, встановлення способу та порядку виконання рішення суду, мотивуючи її тим, що згідно виконавчого листа Тростянецького районного суду №225/1875 від 20.11.2012 року заборонено Тростянецькому сільському споживчому товариству використовувати у будь-який спосіб приміщення їдальні за адресою: АДРЕСА_1. Ухвала суду від 20.11.2012 року, на підставі якої було відкрито виконавче провадження залишилась не виконаною боржником Тростянецькою ССТ. Державний виконавець Репенко О.С., виявивши, що рішення суду не виконується боржником, відповідно до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» повинен був звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. Враховуючи те, що із такою заявою державний виконавець до суду не звернувся, просить визнати такі його дії як службову бездіяльність, неправомірними. Скаржник вважає, що у зв'язку з невиконанням ухвали суду боржником, що підтверджено актом державного виконавця, виникли обставини, які унеможливлюють виконання судового рішення, а тому просив суд змінити рішення Тростянецького районного суду та встановити конкретний спосіб і порядок його виконання на зобов'язального характеру, а саме: зобов'язати боржника Тростянецьке ССТ повністю вивільнити приміщення за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 від свого майна та застосувати його негайне виконання.
В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_3 уточнив вимоги скарги. Пояснив, що зміни до скарги від 19.12.2013 року, що надійшли до суду 06.03.2014 року слід розглядати як нову редакцію скарги на дії державного виконавця. Первинні вимоги скарги не підтримує, оскільки її вимоги вирішені ухвалою Тростянецького районного суду від 20.01.2014 року. Просить визнати дії ДВС неправомірними з тих, підстав, що виявивши обставини, що унеможливлювали виконання ухвали суду від 20.11.2012 року, державний виконавець повинен був відповідно до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Чого ним не було зроблено. Просив змінити спосіб виконання ухвали суду заборонного характеру на зобов'язального характеру, а саме зобов'язати боржника Тростянецьке ССТ не використовувати приміщення по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, шляхом звільнення його від майна боржника повністю, оскільки виникли обставини, що унеможливлюють виконання ухвали суду. Такими обставинами представник скаржника вказує небажання виконувати та невиконання боржником вказаної ухвали. Просив скаргу задовольнити.
Скаржник ОСОБА_2 в судовому засіданні просив скаргу задовольнити за обставин викладених в ній, підтримав пояснення свого представника.
Представник заінтересованої особи ВДВС Тростянецького РУЮ ОСОБА_4 скаргу не визнав, суду пояснив, що дії державного виконавця з виконання ухвали №225/1875 від 20.11.2012 року були предметом судового розгляду. Ухвалою суду від 20.01.2014 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на дії відділу ДВС по Тростянецькому району по виконанню виконавчого листа №225/1875/12 Тростянецького районного суду як неправомірних, службовою бездіяльністю та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №35343976 від 23.11.2012 року відмовлено. А тому вважає, що в задоволенні скарги в частині визнання дій ВДВС неправомірними слід відмовити. Щодо зміни порядку виконання ухвали суду №225/1875/12 від 20.11.2012 року про заборону Тростянецькому ССТ використовувати приміщення в АДРЕСА_1 зазначив, що вказана ухвала є виконаною. Державним виконавцем судове рішення забороняючого характеру, відповідно до ч.4 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», доведено до відома боржника - Тростянецького ССТ, про що складено 22.11.2012 року акт. Представник боржника відмовився підписати вказаний акт. Після цього було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Відповідно до названої норми закону судове рішення забороняючого характеру є виконаним з моменту доведення до відома боржника його резолютивної частини та складання відповідного акта. На сьогоднішній день ухвала суду виконана, постанова про закінчення виконавчого провадження є чинною та не скасованою, виконавче провадження закінчене. Вважає, що при виконанні ухвали суду у державного виконавця не виникло обставин, що унеможливлювали виконання. Відсутні підстави змінювати порядок виконання рішення суду у спосіб, на якому наполягає скаржник та його представник, оскільки виконавче провадження закінчене, і в такий спосіб по суті буде змінене саме судове рішення. Просив відмовити в задоволенні скарги.
Представник заінтересованої особи Тростянецького ССТ ОСОБА_5 в судовому засіданні вимоги скарги не визнав, суду пояснив, що державним виконавцем йому до відома було доведено ухвалу суду від 20.11.2012 року. Він, як представник боржника, відмовився підписати акт державного виконавця про те, що йому оголошене судове рішення. Вважає спірне приміщення таким, що належить Тростянецькому ССТ. Спір з даного питання вирішується судом. Просив відмовити в задоволенні скарги. Вважає, що немає підтримав змінювати порядок виконання ухвали суду.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали виконавчого провадження №788/5, номер за ЄДРВП 35343976 з виконання ухвали Тростянецького районного суду №225/1875 від 20.11.2012 року, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 20.11.2012 року у справі №225/1875/12 Тростянецьким районним судом винесено ухвалу про забезпечення позову, відповідно до якої заборонено Тростянецькому сільському споживчому товариству використовувати, проводити ремонт, руйнувати, перебудовувати та в будь-який інший спосіб використовувати нежитлову будівлю їдальні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. З виконання вказаної ухвали суду 22.11.2012 року було відкрито виконавче провадження.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, ухвала суду від 20.11.2012 року, як того вимагає ст. 75 ч.4 Закону України «Про виконавче провадження», було доведена до відома представника боржника Тростянецького ССТ, про що складено акт. У відповідності до вказаної норми закону, головним державним виконавцем 23.11.2012 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Ухвалою Тростянецького районного суду від 20.01.2014 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_2 і його представника ОСОБА_3 про визнання дій відділу ДВС по Тростянецькому району по виконанню виконавчого листа №225/1875/12 Тростянецького районного суду як неправомірних, службовою бездіяльністю та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №35343976 від 23.11.2012 року. Підставою оскарження дій ВДВС у цій справі було невиконання державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» в частині непроведення всіх виконавчих дій, передбачених цим Законом, та не застосування державним виконавцем санкцій за невиконання ухвали суду.
Ухвала від 20.01.2014 року не була оскаржена, набула законної сили 28.01.2014 року.
Таким чином, постанова про закінчення виконавчого провадження є чинною. Ухвала суду від 20.11.2012 року про заборону боржнику використовувати спірне приміщення виконана.
Скаржник та його представник вважають, що невиконання ухвали суду боржником є тією обставиною, яка робить неможливим її виконання, у зв'язку з чим державний виконавець повинен був звернутись до суду із відповідною заявою про зміну порядку виконання рішення. У зв'язку із наявністю вказаної обставини, просять змінити порядок виконання ухвали, виклавши її зміст таким чином, щоб зобов'язати боржника не використовувати спірне приміщення шляхом звільнення його від майна боржника.
Відповідно до положень ст. 373 ЦПК України під порядком виконання рішення слід розуміти визначену законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також прав і обов'язків суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.
Частиною другою ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
Таким чином, суд вважає, що головним державним виконавцем при виконанні ухвали від 20.11.2012 року, яка забороняє боржнику вчиняти певні дії, дотримано вимоги ст. 75 ч.4 Закону України «Про виконавче провадження». Відмова представника боржника підписати акт про оголошення йому змісту судового рішення не є підставою, що унеможливлює виконання судового рішення. Відповідно до ст. 75 ч.4 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, що містить заборону вчиняти певні дії є виконаним з моменту доведення змісту цього рішення до відома боржника та складання відповідно акта. А тому, твердження скаржника та його представника про те, що державний виконавець зобов'язаний був звернутися до суду із заявою про зміну порядку виконання рішення суд відкидає як необґрунтовані.
Судом встановлено та не оспорюється учасниками судового розгляду, що виконавче провадження по виконанню ухвали від 20.11.2012 року є закінченим.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до вимог ст. 16 ЦК України можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Обравши способом захисту звернення до суду із заявою про зміну порядку виконання ухвали суду від 20.11.2012 року у виконавчому провадженні скаржник та його представник не довели правову та фактичну підставу своїх вимог.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_2 щодо зміни порядку виконання ухвали у виконавчому провадженні задоволенню не підлягають, оскільки виконавче провадження є закінченим, постанова про закриття виконавчого провадження не скасована.
Крім того, суд вважає, що зазначений скаржником та його представником спосіб та порядок виконання ухвали фактично змінює резолютивну частину судового рішення.
Таким чином, скарга про визнання дій ВДВС неправомірними та зміна порядку виконання рішення до задоволення не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 36, 75 ч.4 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 16 ЦК України, ст. 15, 373,386,387 ЦПК України, суд, -
В задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання дій ВДВС Тростянецького районного управління юстиції неправомірними, зміна способу і порядку виконання судового рішення - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області на протязі п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя