04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"13" березня 2014 р. Справа№ 910/18432/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Гончарова С.А.
Яковлєва М.Л.
за участю представників:
від прокуратури: Пилипенко Т.А.,
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
від третьої особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 р.
у справі №910/18432/13 (суддя Босий В.П.)
за позовом заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Комунального підприємства "Київпастранс", м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,
У вересні 2013 р. заступник прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,8 га, нормативною грошовою оцінкою 20875538,85 грн. в урочищі Конча-Заспа у Голосіївському р-ні м. Києва, зобов'язання відповідача привести земельну ділянку площею 1,8 га, нормативною грошовою оцінкою 20875538,85 грн. в урочищі Конча-Заспа у Голосіївському р-ні м. Києва у придатний для використання стан, звільнити від будівель та споруд, що на ній знаходяться.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 р. залучено Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 р. у справі №910/18432/13 позов заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено повністю, зобов'язано Комунальне підприємство "Київпастранс" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 1,8 га, нормативною грошовою оцінкою 20875538,85 грн., що знаходиться в урочищі Конча-Заспа у Голосіївському районі міста Києва, зобов'язано Комунальне підприємство "Київпастранс" привести земельну ділянку загальною площею 1,8 га, нормативною грошовою оцінкою 20875538,85 грн., що знаходиться в урочищі Конча-Заспа у Голосіївському районі міста Києва, у придатний для використання стан, звільнивши її від будівель та споруд, що на ній знаходяться, стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294 грн. 00 коп.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство "Київпастранс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, не дослідив матеріали справи, не надав їм відповідної оцінки, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Прокуратура та позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Представник прокуратури в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Позивач, відповідач та третя особа явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Неявка представників позивача, відповідача та третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника прокуратури, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2013 р. посадовою особою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельної ділянки за адресою: урочище Конча-Заспа у Голосіївському районі міста Києва, код ділянки: 90:402:050.
За результатами обстеження було встановлено, що спірна земельна ділянки використовується Комунальним підприємством «Київпастранс» під розміщення тимчасових споруд Автобусного парку №8 без правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку згідно ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Згідно ст. 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема, проведення перевірок.
Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право оренди земельної ділянки виникає: після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Земельна ділянка загальною площею 1,8 га, що знаходиться в урочищі Конча-Заспа у Голосіївському районі міста Києва (код ділянки 90:402:050) використовується відповідачем безпідставно, будь-яких доказів того, що відповідач має право її використання, сторонами суду не надано.
При цьому, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що розташування та відвід спірної земельної ділянки було погоджено в 1990 році власником даної земельної ділянки дирекцією радгоспу «Крюківщина», оскільки зазначене погодження не є правовстановлюючим документом.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право користування земельною ділянкою виникає після одержання документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
При цьому ст. 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, укладеним і зареєстрованим відповідно до закону.
Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України повноваження з надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належать Київській міській раді, яка відповідно до п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України здійснює повноваження щодо розпорядження землями в межах міста Києва до розмежування земель державної та комунальної власності.
Згідно з ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Оскільки земельна ділянка, що знаходиться в урочищі Конча-Заспа у Голосіївському районі міста Києва, не передана у користування, вона належить до комунальної власності м. Києва і виключно Київська міська рада має право бути орендодавцем земельної ділянки, що належить до комунальної власності м. Києва.
За результатами проведеного посадовою особою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) обстеження було встановлено, що вказана земельна ділянка обліковується за Автобусним парком №8 на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування.
При цьому, будь-яких рішень про передачу вказаної земельної ділянки Підприємству Київською міською радою не приймалось, а доказів існування правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку відповідачем не наведено.
Крім того, земельна ділянка, яка використовується Комунальним підприємством «Київпастранс» під розміщення тимчасових споруд, частково обмежена водною акваторією річки Дніпро.
Відповідно до ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись тільки, якщо при цьому не порушується її режим.
За приписами ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування. Частиною З цієї ж статті вказано, що повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
З огляду на те, що Комунальне підприємство «Київпастранс» використовує спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів, така земельна ділянка підлягає звільненню та приведенню її у попередній стан.
За таких обставин, позовні вимоги заступника прокурора Голосіївського району міста Києва про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у попередній стан правомірно задоволено місцевим господарським судом у повному обсязі.
Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду прокурором в інтересах держави в особі Київської міської ради колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Абзац третій частини першої та частина третя ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Частиною 1 статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Отже, заступник прокурора Голосіївського району міста Києва правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Київської міської ради.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 року у справі № 910/18432/13 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/18432/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді С.А. Гончаров
М.Л. Яковлєв