ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
25 лютого 2014 року № 826/18485/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Ленд"
до Державної податкової інспекція у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2013 р. №0002722205 та №0002742205
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Ленд", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекція у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, (далі - відповідач), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2013 р. №0002722205 та №0002742205.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено порушень вимог законодавства за результатами фінансово-господарської діяльності за період, що перевірявся, в силу чого, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.
В судове засідання 19.12.2013 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача.
Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Ленд", код за ЄДРПОУ 32770030, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р. №689/22-05/32770030 від 30.08.2013р. (надалі - Акт перевірки №689/22-05/32770030).
Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №689/22-05/32770030, позивачем порушено вимоги: п.135.5.4., ст.135 п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього на суму 938040,00 грн., у т.ч. в 4 кварталі 2011 р. - у сумі 23200,00 грн., в 1 кварталі 2012 р. - у сумі 120779,00 грн., в 2 кварталі 2012 р. - у сумі 30540,00 грн., в 3 кварталі 2012 р. - сумі 27250,00 грн., у 4 кварталі 2012 р. - у сумі 736271,00 грн.; п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету податкової декларації з ПДВ на загальну суму 28144,00 грн., в тому числі за жовтень 2011 року - в сумі 11352,82 грн., за листопад 2011 року - в сумі 4927,74 грн., за грудень 2011 року - в сумі 3020,92 грн., за січень 2012 року - в сумі 1162,67 грн., за березень 2012 року - в сумі 1675,15 грн., за квітень 2012 року - в сумі 4791,92 грн., за травень 2011 року - в сумі 1211,81 грн.
На підставі вказаного Акту перевірки №689/22-05/32770030 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0002722205 від 13.09.2013 р. (надалі - ППР №0002722205), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1395460,00 грн., з яких 938040,00 грн. - за основним платежем, а 457420,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, №0002742205 від 13.09.2013 р. (надалі - ППР №0002742205), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 18276,00 грн., з яких 12184,00 грн. - за основним платежем, а 6092,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано до Головного управління Міндоходів у м. Києві Скаргу на ППР №0002722205 та на ППР №0002742205 вих. №210 від 23.09.2013 р., за наслідками розгляду якої останнім було прийнято Рішення про результати розгляду первинної скарги від 21.11.2013 р. №6327/10/26-15-10-04-04, яким залишено без змін ППР №0002742205, а ППР №0002722205 скасовано в частині сплати штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 228710,00, в іншій частині - без змін.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Ленд" зареєстровано Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією 04.03.2004 р., взято на податковий облік у ДПІ у Деснянському районі м. Києва 09.03.2004 р., зареєстровано як платник податку на додану вартість 28.09.2009 р.
В Акті перевірки №689/22-05/32770030 відповідачем встановлено, що позивач має кредиторську заборгованість перед ТОВ "Фрагон" в розмірі 3400000,00 грн., а тому сума у розмірі 3400000,00 грн. за безоплатно отриманий товар за результатами перевірки включається до складу валового доходу в 4 кварталі 2012 р.
Судом встановлено, що між ТОВ "Мега Ленд", як покупцем, та ТОВ "Фрагон", як постачальником, був укладений Господарський договір поставки №0906/01-3 від 01.06.2009 р. (надалі - Договір №0906/01-3), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до додатків №1 та №2 до Договору №0906/01-3 позивачем та ТОВ "Фрагон" було погоджено асортимент, кількість та графік поставок товару на червень 2009 р. - травень 2010 р. на загальну суму 21600000,00 грн.
З наданих позивачем банківських виписок судом встановлено, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Фрагон" на виконання умов Договору №0906/01-3 ТОВ "Мега Ленд" було сплачено 1658208,44 грн., а також відповідно до Акту приймання-передачі простого векселя №1 від 02.10.2012 р. передано простих векселів на загальну суму 3400000,00 грн.
Враховуючи той факт, що сума Договору №0906/01-3 складає 21600000,00 грн., а позивачем надано докази про оплату на суму 5058208,44 грн., суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту відсутності у нього кредиторської заборгованості перед ТОВ "Фрагон" на суму 3400000,00 грн.
В Акті перевірки №689/22-05/32770030 відповідачем встановлено, що ТОВ "Мега Ленд" на порушення вимог п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість послуг по транспортуванню товару, транспортно-експедиційні послуги, вантажно-розвантажувальні роботи, перевезення власним транспортом між оптовими складами та відповідальне зберігання на загальну суму 961833 грн., та що позивач не проводив перерахунок послуг по транспортуванню товару, транспортно-експедиційних послуг, вантажно-розвантажувальних робіт, витрат на перевезення власним транспортом між оптовими складами на залишок нереалізованої продукції, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 961833,00 грн., у т.ч. в 4 кварталі 2011 р. у сумі 92111,00 грн., в 1 кварталі 2012 р. у сумі 564667,00 грн., в 2 кварталі 2012 р. у сумі 136363,00 грн., в 3 кварталі 2012 р. сумі 89657,00 грн., у 4 кварталі 2012 р. у сумі 79035,00 грн.
Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
Згідно з положеннями п.5, 8, 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. №246, закріплено наступне.
Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю.
Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:
- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;
- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць. Приклади розподілу транспортно-заготівельних витрат наведені в додатку до Положення (стандарту) 9;
- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що позивачем не було надано належних доказів в обґрунтування віднесення до складу валових витрат вартість послуг по транспортуванню товару, транспортно-експедиційних послуг, вантажно-розвантажувальних робіт, перевезення власним транспортом між оптовими складами та відповідальне зберігання, суд приходить до висновку, що відповідачем було правомірно встановлено завищення позивачем валових витрат на загальну суму 961833,00 грн., у т.ч. в 4 кварталі 2011 р. у сумі 92111,00 грн., в 1 кварталі 2012 р. у сумі 564667,00 грн., в 2 кварталі 2012 р. у сумі 136363,00 грн., в 3 кварталі 2012 р. сумі 89657,00 грн., у 4 кварталі 2012 р. у сумі 79035,00 грн.
Також в Акті перевірки №689/22-05/32770030 відповідачем встановлено, що позивачем за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Зроби сам Україна" в порушення п.1.32. ст.1., п.5.1, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України віднесено вартість маркетингових послуг на загальну суму 95417,00 грн., у т.ч. в 4 кварталі 2011 року у сумі 8758,00 грн., у т.ч. в 1 кварталі 2012 р. у сумі 10471,00 грн., у т.ч. в 2 кварталі 2012 p. у сумі 9066,00 грн., у т.ч. в 3 кварталі 2012 р. у сумі 40107,00 грн., у т.ч. в 4 кварталі 2012 року у сумі 27015,00 грн., до валових витрат, що призвело до їх завищення.
З матеріалів справи вбачається, що 13.01.2010 р. між ТОВ "Мега Ленд", як постачальником, та ТОВ "Зроби сам Україна" був укладений Рамковий контракт поставки ОБІ №2093 (надалі - Рамковий контракт), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати товари у власність контрагенту, а контрагент приймає товари і сплачує за них згідно з замовленнями і відповідною супровідною документацією на товари, згідно з умовами цього Контракту та умовами поставки визначеними в специфікаціях торговельних умов.
Відповідно до п.1.3 Рамкового контракту ТОВ "Зроби сам Україна" з метою розширення ринку збуту товарів постачальника, та збільшення обсягів постачання та реалізації товарів, що постачальник постачає в мережу магазинів, ТОВ "Зроби сам Україна", надає постачальникові за плату інформаційно-консультаційні маркетингові послуги на умовах даного контракту.
Позивач стверджував, що на виконання умов Рамкового контракту ТОВ "Зроби сам Україна" надало позивачу маркетингові послуги за липень 2011 р. - грудень 2012 р. на загальну суму 111949,96 грн.
Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Положеннями п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України закріплено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Враховуючи те, що на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат витрати на маркетингові послуги за Рамковим контрактом за липень 2011 р. - грудень 2012 р. на загальну суму 111949,96 грн. позивачем було надано лише акти надання послуг (т.1 а.с.83-88), з яких неможливо ідентифікувати які саме маркетингові послуги були надані, а також не надано належних доказів оплати зазначених послуг, суд приходить до висновку, що вказані витрати позивача є такими, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, а тому позивачем було необґрунтовано завищено суму валових витрат на загальну суму 95417,00 грн.
Відносно встановлених відповідачем в Акті перевірки №689/22-05/32770030 порушень позивачем п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Грандбуд-К", ТОВ "Буд Ма Схід", КП "ремонтно-експлуатаційне підприємство №22", ПП "Мега Тон", СТОВ "Дружба Народів" та ТОВ "Севен Систем", що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 12184,36 грн. в т.ч. у жовтні 2011 року у сумі 1306,00 грн., у листопаді 2011 p. в сумі 3057,00 грн., в липні 2012 р. в сумі 1251,00 грн., в вересні 2012 р. в сумі 2155,00 грн., у листопаді 2012 р. в сумі 1890,00 грн., в грудні 2012 р. в сумі 2525,00 грн., судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що сума заниження податкового зобов'язання, з якою позивач погоджується складає 2155,32 грн. Заниження податкового зобов'язання по підприємству ПП «Мега ТОН» за період вересень 2012 року в сумі 2155,32 грн. відбулося у результаті бухгалтерської помилки, а саме проведення розрахунку коригування в жовтні 2012 року на суму «- 2155,32» податкового зобов'язання за вересень 2012 року.
Позивачем не заперечувався факт існування фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ "Мега Ленд" та зазначеними вище контрагентами, зокрема, не заперечувався факт постачання позивачем товарів (сантехнічних товарів та виробів з пластмаси, радіаторів, труб для опалення, котлів, бойлерів, та іншого) на загальну суму 73106,16 грн., в т.ч. ПДВ 12184,36 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними.
Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з положеннями п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Позивач стверджував, що у зв'язку з частковим поверненням зазначеними вище контрагентами товарів, позивачем було подано до податкових органів відповідні розрахунки коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної.
Суд критично відноситься до зазначених вище тверджень позивача, оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так суд звертає увагу, що подані позивачем розрахунки коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної не є належними доказами часткового повернення позивачу товарів.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем було необґрунтовано занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 12184,36 грн., в т.ч. у жовтні 2011 року у сумі 1306,00 грн., у листопаді 2011 p. в сумі 3057,00 грн., в липні 2012 р. в сумі 1251,00 грн., в вересні 2012 р. в сумі 2155,00 грн., у листопаді 2012 р. в сумі 1890,00 грн., в грудні 2012 р. в сумі 2525,00 грн.
Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідачем було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень від 13.09.2013 р. №0002722205 та №0002742205.
Позивачем не було надано суду достатніх доказів в обґрунтування позовних вимог.
Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Ленд" до Державної податкової інспекція у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2013 р. №0002722205 та №0002742205 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Ю.Т. Шрамко