13 березня 2014 року м. Київ К/9991/59959/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Блажівської Н.Є.,
Усенко Є.А.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 5 липня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Донецької міської ради, Головного управління містобудування і архітектури Донецької міської ради,
про визнання рішення нечинним,
У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернулася із позовом до Донецької міської ради (далі - Міська рада) та Головного управління містобудування і архітектури Донецької міської ради (далі - Управління) про визнання нечинним рішення Міської ради №13/70 від 17.02.2012 року (далі - Рішення №13/70) щодо відмови у поновленні строку договору оренди земельної ділянки від 5.08.2009 року та зобов'язати Міську раду прийняти рішення щодо поновлення строку оренди земельної ділянки, строком до 20.03.2015 року.
На обґрунтування позову зазначила, що Міська рада не надала докази того, що спірна земельна ділянка знаходиться в зоні реконструкції вокзального комплексу станції Донецьк на площі Привокзальній в Київському районі м. Донецьк.
5 липня 2012 року постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що Міська рада при прийняті оскаржуваного Рішення №13/70 діяла у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством і не порушила права та законні інтереси ОСОБА_2
ОСОБА_2 звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Ворошиловського районного суду м. Донецька та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 20.03.2009 року Міська рада прийняла рішення № 29/119 щодо передачі ОСОБА_2, як фізичній особі-підприємцю для експлуатації існуючого торгового павільйону земельної ділянки, площею 0,0024 га, розташованої на пл. Привокзальна у Київському районі м. Донецьк.
5 серпня 2009 року на виконання зазначеного рішення між Міською радою та ОСОБА_2 був укладений договір оренди спірної земельної ділянки строком на 3 роки.
16 грудня 2011 року ОСОБА_2 повідомила Міську раду про свій намір поновити договір оренди на новий строк до 20.03.2015 року.
17 лютого 2012 року Міська рада прийняла Рішення №13/70 щодо відмови ОСОБА_2 у поновленні строку договору оренди земельної ділянки від 5.08.2009 року у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка знаходиться в зоні реконструкції вокзального комплексу станції Донецьк.
Колегія суддів, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову з таких підстав.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Передбачено обов'язок орендодавця у місячний строк розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевірити його на відповідність вимогам закону, узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі, орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте рішення.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що положення ст. 33 Закону України «Про оренду землі» не містять імперативних норм щодо зобов'язання орендодавця прийняти позитивне рішення про поновлення договору оренди землі. Дана норма передбачає можливість прийняття також і негативного рішення у разі наявності заперечень з приводу поновлення зазначеного договору.
Відповідно до п.п. 34, 35, 36 договору оренди земельної ділянки та ст. 31 та 32 Закону України «Про оренду землі» дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, смерті фізичної особи - орендаря. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги посилання ОСОБА_2 на те, що Міською радою не підтверджено віднесення орендованої нею земельною ділянки до зони реконструкції, оскільки, у зв'язку з необхідністю реконструкції вокзального комплексу станції Донецьк, передбаченої Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №357 від 14.04.2010 року, керуючись Законом України «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні» розроблений проект реконструкції вокзального комплексу станції Донецьк, який передбачає також реконструкцію (благоустрій) площі Привокзальної у Київському районі м. Донецька. До зони реконструкції також була включена земельна ділянка, яка передана в оренду ОСОБА_2
Міська рада, як суб'єкт владних повноважень, при прийняті Рішення №13/70 діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством і не порушила права та законних інтересів ОСОБА_2
8 лютого 2012 року рішенням Господарського суду Донецької області позовні вимоги Міської ради про розірвання договору оренди від 5.08.2009 року, укладеного з ОСОБА_2, задоволені, вимога щодо зобов'язання Міської ради поновити строк оренди за зазначеним договором визнана безпідставною.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст.,ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 5 липня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Блажівська Н.Є.
Усенко Є.А.