26 березня 2014 року м. Київ К/800/41505/13
Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Олексієнка М.М.,
суддів: Ємельянової В.І.,
Рецебуринського Ю.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Луганського державного університету внутрішніх справ України імені Е.О.Дідоренка - Сабірова Р.Ф. (далі - ЛДУВС ) до ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача - Головне управління міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (далі - ГУМВС України) про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2013 року,
У грудні 2012 року представник ЛДУВС звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив стягнути з ОСОБА_4 витрати, пов'язані з її утриманням у вищому навчальному закладі, в розмірі 30983,86 грн.
Посилався на те, що відповідачка, всупереч умовам Договору про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, звільнилася з органів внутрішніх справ за власним бажанням до встановленого трирічного періоду перебування на службі, тому повинна відшкодувати витрати, пов'язані з її утримання під час навчання.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2013 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ЛДУВС витрати, понесені на її утриманням у вищому навчальному закладі, в розмірі 30983,86 грн.
У касаційні скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні рішення скасувати, а провадження у справі закрити за непідсудністю. Зазначає, що позивач у спірних правовідносинах не виконував функцій суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та не здійснював владних, управлінських функцій, а тому справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Крім того, розмір витрат визначений без урахування того, що вона протягом двох років не харчувалася в учбовому закладі, не проживала в гуртожитку та частково повернула речове майно.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з урахуванням наступного.
Як установлено судами попередніх інстанцій, на підставі наказу ЛДУВС від 29 липня 2008 року №398 о/с, Договору про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України від 22 вересня 2008 року, додаткового до договору від 19.01.2012 року ОСОБА_4 з 5 серпня 2008 зараховано курсантом на денну форму навчання за державним замовленням з присвоєнням спеціального звання «рядовий міліції» та постановкою на всі види утримання. Після закінчення вузу її відряджено для проходження служби до ГУ МВС України в Луганській області.
Згідно умов договорів відповідачка взяла на себе зобов'язання, в тому числі у випадку звільнення зі служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України за власним бажанням, відшкодувати фактичні витрати, понесені на її підготовку під час навчання.
Наказом ГУМВС України від 4 грудня 2012 року № 392 о/с лейтенанта міліції ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ України у запас Збройних сил України за пунктом 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України .
З урахуванням зазначених обставин, ЛДУВС звернувся в суд з позовом про стягнення з ОСОБА_4 30 983,86 грн. витрат, пов'язаних з її утриманням у вищому навчальному закладі. Із них, на денне утримання використано 13 087,99 грн., на харчування - 13 228,43 грн., на речове утримання - 1 261,70 грн., на комунальні послуги 3 405,74 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з обґрунтованості позову, оскільки відповідачка, в порушення умов договору, звільнилася з органів внутрішніх справ протягом трьох років після закінчення навчального закладу, а тому повинна відшкодувати витрати, понесені на її навчання.
Колегія суддів касаційної інстанції з висновком судів в повній мірі погодитися не може, так як він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Підстави та порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України врегульовані Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію» (далі - Закон № 565-XII) та постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313, якою затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України (далі - Порядок).
Відповідно до статті 18 цього Закону підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Згідно положень частини сьомої цієї статті, яка кореспондується з пунктом першим Порядку, курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Виходячи з положень зазначених нормативних актів та встановлених у справі обставин, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що відповідачка повинна відшкодувати витрати, пов'язані з її навчанням у вищому навчальному закладі МВС України, так як вона звільнилася з органів внутрішніх справ за власним бажанням протягом трьох років після закінчення вузу.
Однак висновок судів в частині визначення фактичних витрат не відповідає обставинам справи.
Відповідно до пунктів 2,3 Порядку, умов договору, укладеного між сторонами, у випадку порушення договірних відносин винна особа повинна відшкодувати фактичні витрати на її підготовку, пов'язані з грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням, перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Представник позивача не довів, що на харчування відповідачки за 2011-2012 роки витрачено 8175,49 грн. При цьому суд не звернув увагу на постанови слідчого прокуратури від 07.02.2013 року, 21.02.2013 року про закриття кримінального провадження. Відповідно до цих постанов, відповідачка протягом третього - четвертого курсів не харчувалася в їдальні і кошти на її харчування не нараховувались. Про небажання харчування вона повідомляла рапортом начальника курсу факультету.
Апеляційний суд зазначені порушення не виправив, тому судові рішення в цій частині підлягають зміні з виключенням із суми витрат, пов'язаних з навчанням, витрати на харчування за 2011-2012 роки на суму 8175,49 грн.
В решті судові рішення є законними і обґрунтованими. Зокрема судами установлено, що за відповідачкою під час навчання залишалося ліжко-місце в гуртожитку, яким вона могла користуватися, і де вона була зареєстрована. Зношене речове майно, яке нею використовувалося, вона добровільно здала на дрантя.
Спір, який виник між сторонами, належить до юрисдикції адміністративних судів. Такий висновок ґрунтується на положеннях статті 9 Закону №565-ХІІІ, пункті 6.8 Положення про вищі навчальні заклади МВС України, затвердженого наказом Міністра внутрішніх справ України від 14 лютого 2008 року №62 «Про затвердження Положення про вищі навчальні заклади МВС», роз'яснення, викладеного у пункту 21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів». Відповідно до наведених нормативних актів та роз'яснень Пленуму на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.
Працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, а тому його служба є публічною.
Початком проходження служби в органах внутрішніх справ вважається дата, зазначена в наказі про зарахування на навчання до вищого навчального закладу.
Таким чином, навчаючись у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, особа проходить публічну службу в міліції.
З огляду на викладене, Пленум Вищого адміністративного суду України, прийшов до висновку, що спори з приводу стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2013 року змінити в частині визначення розміру витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_4 у вищому навчальному закладі - Луганському державному університеті внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка - Сабірова Р.Ф.
Виключити із суми витрат, пов'язаних з навчанням, витрати на харчування за 2011-2012 роки в розмірі 8175,49 грн.
В решті судові рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Ємельянова
Ю.Й. Рецебуриснький