26 березня 2014 року м. Київ К/800/41562/13
Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді: Олексієнка М.М.,
суддів: Ємельянової В.І.,
Рецебуринського Ю.Й.,
здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівці та Шепетівському районі Хмельницької області (далі - УПФ) про переведення з одного виду пенсії на інший за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2013 року,-
У травні 2012 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом, відповідно до якого просила:
визнати протиправними дії УПФ щодо відмови в призначенні їй пенсії державного службовця та переведення з пенсії за віком на пенсію державного службовця;
зобов'язати відповідача призначити пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» та з 1 лютого 2012 року перевести на зазначену пенсію, здійснивши перерахунок з урахуванням виплачених сум;
звернути постанову суду до негайного виконання.
Посилалася на незаконність відмови УПФ у призначенні пенсії державного службовця.
Постановою Полянського районного суду Хмельницької області від 18 липня 2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірними дії УПФ щодо не призначення ОСОБА_2 пенсії державного службовця. Зобов'язано з 1 березня 2012 року призначити пенсію державного службовця відповідно до Закону «Про державну службу».
Вінницький апеляційний адміністративний суд своїм рішенням від 18 червня 2013 року зазначену постанову скасував і ухвалив нову про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судом апеляційної інстанції, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що вона має всі правові підстави на пенсію державного службовця.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.
Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючи суддею Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області, у лютому 2012 року звернулася до УПФ із заявою про призначенні пенсії державного службовця та переведення її на зазначену пенсію з пенсії за віком.
УПФ повідомлено позивачку про можливість призначення пенсії держаного службовця лише у випадку звільнення з посади судді. З таким рішенням ОСОБА_2 не погодилася і оскаржила його в судовому порядку.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що лише сам факт продовження роботи на посаді судді, не дає підстав до відмови у призначенні пенсії державного службовця, так як позивачка досягла пенсійного віку та має відповідний стаж державної служби.
Апеляційний суд з висновком суду першої інстанції не погодився і зазначив, що ОСОБА_2 не має права на пенсію державного службовця, оскільки обіймає посаду судді.
Висновок апеляційного суду відповідає вимогам закону та є обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 138 Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону №3668- VІ від 8 липня 2011 року (далі - Закон №2453-VІ) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінкам - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» (3723-12), або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
При вирішенні питання про відповідність Конституції України (конституційності), в тому числі статті 138 Закону №2453-VІ, Конституційний Суду України в своєму Рішенні від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 зазначив, що виключно для суддів у відставці встановлюється щомісячне довічне грошове утримання або за їх вибором пенсія державного службовця.
Верховний Суд України в Постанові від 2 липня 2013 року теж вказав, що згідно зі статтею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» (у редакції Закону №3668-VІ) особі, якій призначена пенсія відповідно до цієї статті та яка продовжує працювати на державній службі, виплачується пенсія у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі -Закон № 1058- ІV), а після звільнення - у розмірі, обчисленому відповідно до Закону № 3723-ХІІ.
Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачка, при зверненні до УПФ про призначення пенсії державного службовця, продовжувала працювати суддею, тому висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову є обґрунтованим і законним, оскільки ОСОБА_2 після набрання чинності Законом № 3668-VІ 1 жовтня 2011 року, яким внесено зміни до статті 37 Закону №3723-ХІІ має право на отримання пенсії у розмірі, обчисленому відповідно до Закону № 1058-ІV.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Ємельянова
Ю.Й. Рецебуринський