"13" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/19544/11
№ К/9991/19544/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.07.2010
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010
у справі № 2а-2610/10/0270 Вінницького окружного адміністративного суду
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кряж і К»
до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.07.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010, позов задоволено: визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Крижопільської МДПІ від 24.03.2010 № 0000062350/0 та від 26.04.2010 № 0000062350/1.
У касаційній скарзі Крижопільська МДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухваленні у справі судові рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позову.
Заперечуючи протии касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами Крижопілської МДПІ проведено планову виїзну перевірку СТОВ «Кряж і К» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009, за результатами якої сксладено акт перевірки від 15.03.2010 №5/23/30803438.
Згідно з актом перевірки позивач порушив норми пункту 4.1 ст. 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст.7, пункту 8-1 15.1 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), внаслідок чого занизив податкові зобов'язання з податку па додану вартість по загальній декларації № 3 на 167110 грн., в тому числі: в травні 2009 року - 31650,00 грн., в червні 2009 року - 20649,00 грн., в липні 2009 року - 11124,00 грн., в серпні 2009 року - 7800,00 грн., в вересні 2009 року - 20977,00 грн., в жовтні 2009 року - 71669,00 грн., в листопаді 2009 року - 3241,00 грн. та завищено від'ємне значення по податку на додану вартість у грудні 2009 року на 5687,00 грн. (а.с.8-27). За висновком податкового органу підприємство неправомірно здійснило перерозподіл податкового кредиту, який був сформований у скорочених деклараціях по спеціальному режиму оподаткування в загальній сумі 172797,00 грн. у зв'язку з придбанням транспортних засобів з метою використання у власній господарській діяльності, включивши цю суму ПДВ до загальних декларацій (декларація № 3) за травень-грудень 2009 року внаслідок реалізації цих транспортних засобів.
Податковим повідомленням-рішенням Крижопільської МДПІ від 24.03.2010
№ 0000062350/0 СТОВ «Кряж і К» донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 167110,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 83555,00 грн.
В процедурі адміністративного узгодження Крижопільською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.04.2010 № 0000062350/1 на такі ж суми.
В судовому процесі встановлено, що СГТОВ «Кряж і К» в червні - липні 2008 року придбав транспортні засоби (навантажувач, екскаватор, автогрейдер, автомобіль марки «КАМАЗ», автопричеп), які використовував у власній сільськогосподарській діяльності, та включив суми ПДВ, сплачені в ціні транспортних засобів, до суми податкового кредиту в скорочених деклараціях з податку на додану вартість (декларація № 2), як підприємство, що підпадає під спеціальний режим оподаткування, встановлений ст. 8-1 Закону № 168/97-ВР.
В травні - грудні 2009 року позивач реалізував зазначені транспортні засоби, включивши до загальних податкових декларацій з податку на додану вартість за ці звітні податкові періоди суми податкових зобов'язань з операцій з поставки та збільшивши на 172797,00 грн. податковий кредит за цими ж деклараціями, одночасно зменшивши на цю ж суму податковий кредит в спеціальних деклараціях (рядок 16.4).
Відповідно до пункту 8-1.1 ст. 8-1 Закону № 168/97-ВР резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8 1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану по операціях з поставки сільськогосподарських товарів (послуг), то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню (пункти 8-1.2 та 8-1.3 цієї статті).
Підпунктом «а» пункту 8-1.15 цієї статті ( із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.05.2009 № 1403-VI, який набрав чинності з 11.06.2009) встановлено, що для цілей цієї статті виробничі фактори - це, зокрема, товари (послуги), які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.
У разі якщо товари (послуги), основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів (послуг), то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів (послуг), основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях.
Відповідно до підпункту 5.7.1 пункту 5.1. наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» від 30.05.1997 № 166 у податковій декларації (скороченій) відповідно до підпункту 8-1.15.1 пункту 8-1.15 ст. 8-1 Закону № 168/97-ВР відображаються:а) товари (послуги), які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції; б) послуги, супутні поставці сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку.
Суди попередніх інстанцій правильно застосували наведені правові норми, зробивши висновок, що позивач у зв'язку зі зміною напрямку використання транспортних засобів із сільськогосподарської діяльності на іншу, правомірно провів коригування у бік зменшення податкового кредиту у рядку 16.4 (інші випадки коригування податкового кредиту) скороченої декларації по спеціальному режиму оподаткування, виходячи із не амортизованої вартості транспортних засобів, збільшивши одночасно податковий кредит в загальній декларації на таку ж суму. При цьому суд правомірно виходив з того, що норма підпункту «а» пункту 8-1.15 ст. 8 Закону № 168/97-ВР не містять будь-якого обмеження щодо коригування податкового кредиту лише із загальної декларації в спеціальну, так само, як і передбачення в рядку 16.3 спеціальної декларації коригування податкового кредиту у зв'язку з частковим використанням товарів (послуг) в операціях сільськогосподарського або переробного виробництва.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цього висновку судів попередніх інстанцій.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій відсутні.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Є.А. Усенко
Судді: Н.Є. Блажівська
М.В. Сірош