26 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/5083/13-а
Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Зуєвої Л.Є., Лук'янчук О.В.,
при секретарі Берекет Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про визнання нечинною та скасування постанови про накладення штрафу, -
В липні 2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати нечинною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 18.06.2013 року № 132 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у сумі 41292 гривень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою Інспекції від 18.06.2013 року № 132 позивач був притягнений до відповідальності за п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» шляхом накладення штрафу у розмірі 41292 грн., а саме, за недотримання вимог ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який був введений у дію у 2011 році, тоді як будівельні роботи розпочаті ним у 2000 році. Позивач вважає, що вказана постанова є нечинною та повинна бути скасована.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині накладення штрафу та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 07.05.2013 року Інспекцією прийнято наказ № 714 про проведення позапланової перевірки, яким з урахуванням згаданої вимоги прокуратури Одеської області доручено у період з 07.05.2013 року по 11.05.2013 року провести позапланову перевірку додержання містобудівного законодавства при будівництві та експлуатації об'єктів у прибережних захисних смугах Чорного моря та лиманів в рекреаційних зонах Татарбунарського району Одеської області (а.с. 61).
З цією метою Інспекцією також видано направлення для проведення позапланової перевірки від 07.05.2013 року № 796 для здійснення позапланової перевірки додержання містобудівного законодавства при будівництві торговельного об'єкта по вул.. Курортна, курорт Расєйка, с. Приморське Татарбунарського району Одеської області (а.с. 62).
За результатами проведеної перевірки об'єкта будівництва торговельного об'єкта, що здійснюється ОСОБА_1, було складено акт перевірки від 08.05.2013 року, яким встановлено самовільне будівництво, що є порушенням ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (а.с. 64).
На підставі цього акту Інспекцією складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10.06.2013 року про виявлення порушення ОСОБА_1 виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок їх виконання, чим порушено ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» по будівництву магазину (а.с. 65). У протоколі зроблено помітку, що ОСОБА_1 відмовився від його підписання, у зв'язку з чим він направлений йому поштою.
10.05.2013 року Інспекцією складено припис № 527 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт (а.с. 66). У зазначеному приписі міститься вимога Інспекції знести об'єкт, який будується самовільно, або оформити правоустановчі та дозвільні документи згідно з вимогами чинного законодавства, про виконання чого повідомити Інспекцію у термін до 01.08.2013 року.
18.06.2013 року Інспекцією також складено постанову № 132 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою ФОП ОСОБА_1 за порушення вимог ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визнано винним у вчиненні порушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 41292 грн. (а.с. 68).
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постанова Інспекції від 18.06.2013 року № 132 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності прийнята не на підставі та не в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття цієї постанови, та непропорційно.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності.
Поряд з цим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після:
направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю) - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання
будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Зазначений Закон набув чинності з 12.03.2011 року, тоді як з матеріалів справи вбачається, що будівництво магазину як тимчасової споруди розпочато позивачем ще у 2000 році на підставі будівельного паспорту, затвердженого 05.06.2000 року архітектором Татарбунарського району на підставі дозволу на проведення вказаного будівництва, прийнятого рішенням Татарбунарської районної ради від 24.05.2000 року (а.с. 21-22).
На той час питання містобудівної діяльності регулювались Законом України «Про планування і забудову територій», ст. 29 якого визначалось, що перелік будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування.
Такий перелік був затверджений наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 року № 273, до якого, зокрема, віднесено тимчасові будівлі та споруди, зведення яких не потребує виконання робіт з улаштування фундаментів (п. 4.9).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що будівництво позивачем вищезгаданого об'єкта здійснювалось у відповідності до вимог чинного на той час законодавства.
При цьому пунктом 4 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що Проекти забудови територій, розподілу територій, містобудівні обґрунтування з відповідними умовами та обмеженнями забудови земельних ділянок, будівельні паспорти, документи на
введення об'єктів в експлуатацію та їх сертифікацію, розроблені та/або оформлені до набрання чинності цим Законом, можуть бути затверджені та використані після набрання чинності цим Законом.
Поряд з цим, з набранням чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 було затверджено Перелік об'єктів, будівництво яких здійснюється після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт, до яких віднесено лише індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) площею до 300 кв. метрів та господарські будівлі і споруди, зокрема гаражі, які розташовані на присадибних, дачних і садових земельних ділянках.
Отже, об'єкт будівництва, який позивач почав будувати у 2000 році не потребує отримання спеціального дозволу. Будівництво, яке здійснюється на підставі будівельного паспорту, за новими нормами законодавства відноситься до категорії об'єктів будівництва, які потребують реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.
Накладати штраф від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, мають право його керівник та уповноважені ним посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.
Отже, як вбачається з положень вищевказаного Закону, накладати штрафи за правопорушення у сфері регулювання містобудівної діяльності мають право виключно керівник Держархбудінспекції України та посадові особи Держархбудінспекції України, визначені її керівником уповноваженими у цьому напрямку.
З огляду на вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що постанова від 18.06.2013 р. № 132 прийнята не у спосіб, визначений законом, а тому підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуюча суддя: Шевчук О.А.
Суддя: Зуєва Л.Є.
Суддя: Лук'янчук О.В.