Провадження по справі № 1-кп/260/157/2014
18 березня 2014 року Ленінський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька кримінальне провадження №12014050850000201 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецька, громадянина України, освіта середня-технічна, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше засудженого:
1) 17.12.2012 року Ворошиловським районним судом м.Донецька за ч.1 ст.190 КК України до 240 годин громадських робіт;
2) 02.09.2013 року Ворошиловським районним судом м.Донецька за ч.2 ст.190 КК України до штрафу у розмірі 1700 грн. 16.12.2013 року ухвалою Ворошиловського районного суду м.Донецька покарання у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. змінено на 100 годин громадських робіт,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України,-
У началі листопаду 2013 року ОСОБА_5 , знаходячись на території Ленінського району м. Донецька, домовився в усній формі з ОСОБА_6 придбати у останнього автомобіль ВАЗ 21013, державний номер НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_6 у розстрочку на три платежі загальною сумою 5 250 грн. Після чого 25.11.2013 ОСОБА_6 передав ОСОБА_5 свій автомобіль ВАЗ 21013, державний номер НОМЕР_1 . ОСОБА_5 , отримавши автомобіль, розпорядився їм згодом на свій розсуд, при наступних обставинах: 20.12.2013 року, у денний час, більш точніший час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , знаходячись біля магазину "Вишенка" по вул. Славіна 1, в Куйбишевському районі м. Донецька, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів з метою наживи та незаконного збагачення, на грунті раніше виниклого умислу, спрямованого на заволодіння чужими грошовими коштами шляхом обману та зловживання довірою, свідомо знав про те, що він не є законним власником автомобілю ВАЗ 21013, державний номер НОМЕР_1 , а виступаючи лише посередником у продажу вказаного автомобілю, продав автомобіль ВАЗ 21013, державний номер НОМЕР_1 своєму знайомому ОСОБА_7 за 2 500 грн. Після продажу зазначеного автомобілю ОСОБА_5 10.01.2014 зв'язався з ОСОБА_6 з стаціонарного телефону, та повідомив останнього, що на даний час у нього немає можливості виплатити грошові кошти за автомобіль та пояснив, що поверне грошові кошти або автомобіль в строк до 13.01.2014. Однак у зазначений строк ОСОБА_5 ні грошові кошти, ні автомобіль ВАЗ 21013, державний номер НОМЕР_1 законному власнику транспортного засобу, а саме ОСОБА_6 не повернув чим спричинив матеріальну шкоду на суму 5 250 грн.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч.2 ст 190 КК України.
28.02.2014 року на стадії досудового слідства між сторонами кримінального провадження - підозрюваним ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_6 на підставі ст.ст.468,469,471 КПК України була укладена угода про примирення.
В судовому засіданні ОСОБА_5 визнав себе винним в скоєнні правопорушення передбаченого ч.2 ст.190 КК України, повідомив про добровільність своєї позиції при укладенні угоди про примирення, розуміння характеру обвинувачення, наслідків укладення та затвердження угоди просив вказану угоду затвердити і призначити узгоджену в угоді міру покарання.
Прокурор та потерпілий також не заперечували проти затвердження судом угоди про примирення.
Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_5 за ч.2 ст.190 КК України, кваліфіковані вірно, як умисні дії, що виразилися у заволодінні чужим майном, а саме транспортним засобом ВАЗ 21013, державний номер НОМЕР_1 , що належить потерпілому ОСОБА_6 , шляхом обману та зловживання довірою, скоєні повторно.
Відповідно до вимог ст.468 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно вимог ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Злочин у вчиненні якого ОСОБА_5 визнав себе винним, згідно з вимогами ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості.
Узгоджена угодою міра покарання для обвинуваченого встановлена в межах санкції ст. 190 ч.2 КК України, з урахуванням характеризуючих даних обвинуваченого. Суд погоджується з таким висновком і не вважає за можливо змінювати.
Судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь - яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_5 повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди та наслідки її не виконання.
Оскільки вказані умови угоди про примирення повністю відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, відповідають інтересам суспільства не порушують права, свободи чи інтереси сторін, або інших осіб, відсутня неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань, а також не встановлено відсутність фактичних підстав для визнання винуватості, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження угоди про примирення та призначення обвинуваченому ОСОБА_5 узгодженої сторонами міри покарання.
Речові докази по справі- автомобіль ВАЗ 21013, державний номер НОМЕР_1 , переданий під розписку потерпілому ОСОБА_6 , йому і залишити.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.314,373,374,468,469,474,475 КПК України,-
Затвердити угоду про примирення від 28.02.2013 року, укладену між підозрюваним ОСОБА_8 та потерпілим ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12014050850000201.
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.190 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн.
Речові докази по справі- автомобіль ВАЗ 21013, державний номер НОМЕР_1 , переданий під розписку потерпілому ОСОБА_6 , йому і залишити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення авто товарознавчої експертизи у розмірі 293,40 коп.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Суддя: ОСОБА_1
18.03.2014