Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/198/14-к
Провадження № 1-кп/499/40/14
про повернення обвинувального акту
"18" лютого 2014 р. смт.Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю учасників кримінального провадження секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , обвинуваченого та його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду в стадії підготовчого судового засідання обвинувальний акт кримінального провадження № 12013170290000789 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Руська Слобідка, Іванівського району Одеської області, проживаючого в АДРЕСА_1 , не працюючого, з базовою середньою освітою, не одруженого, відносно якого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
Дане кримінальне провадження підсудне Іванівському районному суду Одеської області, оскільки викладене в обвинувальному акті діяння, про підозру у вчиненні якого повідомлено обвинуваченому вчинено, в тому числі і на території Іванівському районному суду Одеської області.
Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається.
Під час підготовчого судового засідання прокурор вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
Потерпіла ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_5 не заперечували проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту.
Разом з тим, суд, заслухавши думку прокурора, потерпілої, обвинуваченого та його захисника, вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього документи, приходить до висновку про повернення обвинувального акту прокурору з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 3 ст.314 КПК України, суд у підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
До обвинувального акту, в порядку визначеному ч. 1 ст. 109, п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України, не додано реєстр матеріалів досудового розслідування (далі - Реєстр), який би відповідав вимогам ч. 2 ст. 109 КПК України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
Зі смислу ст. 42, 55, 103, 111, 214, 276, 278, 280, 281, 282, 283, 290, 291 КПК України вбачається, що процесуальними діями за КПК України є: повідомлення підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому про процесуальні права, обов'язки та вручення їм про це пам'яток; протоколи; носій інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; журнали судових засідань; повідомлення про підозру; інші повідомлення у кримінальному провадженні; надання доступу до матеріалів досудового розслідування; відомості, які вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В ч.1-4 ст.110 КПК України встановлено, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Судове рішення приймається у формі ухвали або вироку. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Проте, Реєстр не містить відомостей про здійснення всіх: процесуальних дій й часу їх проведення, прийнятих процесуальних рішень та їх реквізитів. При цьому, всупереч вимогам КПК України, внесення відомостей до реєстру здійснено без дотримання вимог ч. 2 ст. 109 КПК України без чіткого розмежування в Реєстрі відповідної процесуальної дії або прийнятого процесуального рішення в тій певній послідовності, що встановлений в КПК України.
Реєстр, в переліку вчинених процесуальних дій не містить відомостей про: повідомлення підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому про процесуальні права та обов'язки та вручення їм про це відповідних пам'яток; надання копій обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику; всі й повні дані найменування та часу проведення процесуальних дій.
Реєстр, в переліку вчинених процесуальних рішень не містить даних про: винесену постанову щодо визнання особи потерпілою; складений обвинувальний акт; всі й повні дані реквізитів процесуальних рішень.
Відповідно до ч.1, 4 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За ст. 279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 КПК України. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.
Проте, Реєстр містить відомості щодо повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, як 22 грудня 2013 року, так й 11 лютого 2014 року та не містить відомостей про зміну раніше повідомленої підозри, внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань дати, часу повідомлення про підозру та правової кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , що не може свідчити про виконання вимог ст.278, 279 КПК України.
Згідно ч.3 ст.283 КПК України відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Однак, всупереч вимог ч.3 ст.283 КПК України Реєстр не містить даних про внесення прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про закінчення досудового розслідування, що свідчить про недодержання прокурором положень щодо форми закінчення досудового розслідування, як обов'язкової стадії кримінального провадження.
За ч.9 ст. 290 КПК України сторони кримінального провадження зобов'язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.
Згідно ст. 290 ч. 11 КПК України сторони кримінального провадження зобов'язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 290 ч. 12 КПК України якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Проте, Реєстр не містить відомостей про виконання вимог ч.9, 11, 12 ст. 290 КПК України щодо фактичного надання сторонам доступу до відповідних матеріалів, вчинення безпосередніх дій відкриття сторонами матеріалів.
Крім того, ч. 5 ст. 291 КПК України зазначає, що обвинувальний акт має містити відомості, зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Частини 1, 2 ст. 91 КПК України встановлюють обов'язкові обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Проте, з тексту обвинувального акту вбачається лише наявність викладу певних обставин, а не фактичних обставин кримінального правопорушення. Не вказані конкретні мотиви і мета вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення в якому він підозрюється та його суб'єктивне відношення до кримінального правопорушення. Не розкрита форма вини, як щодо заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, так і до спричинення смерті. Не вказані відомості щодо нанесення ударів потерпілому в область тіла, хоча за характером нанесених йому тілесних ушкоджень в акті зазначені дані про наявність ушкоджень тіла, а не тільки голови. Обвинувальний акт не містить відомостей в чому проявилось загострення раптово виниклих неприязних відносин з боку обвинуваченого до потерпілого, встановлення конкретних обставин кількості нанесених ударів, причини припинення здійснення кримінального правопорушення, попередня поведінка обвинуваченого, потерпілого їхні взаємовідносини, час який пройшов з моменту здійснення кримінального правопорушення.
Натомість вказані вимоги закону відносно збирання, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження виконані не були, що свідчить про недодержання ч. 1, 2 ст. 91, ч. 5 ст. 291 КПК України.
Таким чином, відсутність в обвинувальному акті вказаних фактичних обставин або даних про неможливість їх встановити позбавляє суд прийняти будь-яке процесуальне рішення по суті справи, яке можна було б безспірно визнати законним і справедливим, виходячи навіть з того, що є неможливим з огляду на зміст даного обвинувального акта вирішити питання про мотив та мету кримінального правопорушення, а будь-яке конкретне уточнення з цього приводу у подальшому виходитиме за межі такого поверхового і неконкретного обвинувачення. Така неконкретність обвинувачення заздалегідь перекладає по суті на суд обов'язок по збиранню доказів обвинувачення, зокрема в частині розкриття конкретного змісту вказаних вище обставин, що є неприпустимим з огляду на встановлені ст. 22, ч.1 ст.92 КПК України засади змагальності сторін у кримінальному процесі та покладення обов'язку доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України на слідчого, прокурора.
Також, відповідно до ст. 293 КПК України, одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику.
Проте, з доданої до обвинувального акту розписки вбачається, що копія обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування прокурором були надані лише обвинувачену в присутності захисників й ці відомості до реєстру внесені не були.
Відповідно п.3 ч.2 ст.109 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
Разом з тим, Реєстр одночасно містить відомості, як про не застосування до обвинуваченого забезпечення кримінального провадження, так й про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу тримання під вартою, що не може відповідати смислу загальних засад встановлених для виконання статтею 291 КПК України.
Відповідно до п.п. 9.5.1 п. 9.5 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 15 січня 2013 року №3 засвідчення документів здійснюється шляхом їх підписання, затвердження та проставляння печатки.
Згідно п.п. 2.25., 2.25.1 Інструкції з оформлення документів у системі МВС України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.07.2012 № 650 відбиток печатки органу на документі засвідчує документ і права осіб, які його підписали. Відбиток гербової печатки (із зображенням Державного Герба України) проставляють на тих документах, де його відтворення передбачено нормативними актами: на трудових книжках, статутах, положеннях, договорах, посвідченнях, дорученнях, деяких фінансових і бухгалтерських документах, матеріалах, які виникли в процесі оперативно-розшукової та іншої спеціальної діяльності, тощо.
За ст.1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність » завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.
Відповідно до ч.1 ст.99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Сторона кримінального провадження, потерпілий зобов'язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.
З системного аналізу наведених положень Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, Інструкції з оформлення документів у системі МВС України, Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», КПК України вбачається, що обвинувальний акт та Реєстр є спеціальними документами й повинні подаватися до суду в оригіналі з обов'язковим засвідченням права осіб, які його підписали шляхом проставляння печатки.
За таких обставин наданий до суду обвинувальний акт та Реєстр не можна вважати належним оформленням документів, оскільки підписи прокурора й слідчого не посвідчені відповідними печатками прокуратури та Іванівського РВ ГУМВС.
Отже, з зазначеного випливає, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 не відповідає вище переліченим вимогам КПК України, а тому, на підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України, його слід повернути прокурору.
Оскільки, судовий розгляд даної кримінального провадження на даний час не розпочато, а строк дії обраного запобіжного заходу закінчується, за відсутності зазначених клопотань, за ініціативою суду на розсуд сторін кримінального провадження винесено питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Прокурор, потерпіла посилаючись на вагомість доказів обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні тяжкого злочину, наявний ризик переховування обвинуваченого від суду, вважали за необхідне продовжити його тримання під вартою.
Захисник, обвинувачений, вважали за можливе змінити обраний запобіжний захід на іншій більш м'який, - домашній арешт, мотивуючи це готовністю обвинуваченого прибувати за кожним викликом до суду.
Заслухавши думку прокурора, потерпілої обвинуваченого, захисника, проаналізувавши наявні матеріали кримінального провадження, суд вважає, що обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою належить продовжити на строк до одного місяця виходячи з наступного.
З вимог ч.3 ст.315 КПК України вбачається, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Застосовуючи загальні засади кримінального провадження, враховуючи, тяжкість вміненого ОСОБА_6 діяння, обставини цього кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, який раніше судимий, відсутність постійного місця роботи, проживання, стійких соціальних зв'язків та наведені в судовому засіданні учасниками судового провадження фактичні дані свідчать про те, що ризик не зменшився, існують перешкоди завершення досудового розслідування, так як обвинувальний акт повернутий прокурору, тому строк тримання під вартою ОСОБА_6 слід продовжити.
Керуючись ст.ст. 109, 291, 314-315, 331, 369-372 КПК України, суд,
Обвинувальний акт кримінального провадження № 12013170290000789 за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України - повернути прокурору Іванівського району Одеської області, якого зобов'язати усунути виявлені недоліки протягом розумного строку.
Строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Руська Слобідка, Іванівського району Одеської області, в Одеському слідчому ізоляторі продовжити до 18 березня 2014 року.
Копію ухвали суду вручити учасникам судового провадження та направити начальнику Одеського слідчого ізолятору.
Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Іванівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 7-денний строк з дня її оголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
СуддяОСОБА_1