Справа № 127/15490/13-к
Провадження № 1-кп/127/257/14
31.03.2014
31 березня 2014 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.03.2013 р. за № 12013010380001009, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кошаринці Барського району Вінницької області, громадянина України, не працюючого, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -
12.03.2013 р. біля 17.30 год. ОСОБА_5 , перебуваючи біля під'їзду будинку АДРЕСА_2 , в ході суперечки, яка виникла між ним з однієї сторони та ОСОБА_7 з іншої, умисно наніс достовірно не встановлену кількість ударів кулаками обох рук в обличчя ОСОБА_7 . Від нанесених ударів ОСОБА_7 втратив рівновагу та впав, а ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, наніс достовірно не встановлену кількість ударів кулаком правої руки в ліву скроневу ділянку голови ОСОБА_7 . Внаслідок вказаних дій ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці правого ока, підшкірної гематоми та підшкірного крововиливу в лобній ділянці зліва, саден на слизовій оболонці правої щоки, садна на тлі крововиливу в слизову та червону смужку нижньої губи справа, які згідно з висновком експерта № 979 від 19.06.2013 р. належать до легких тілесних ушкоджень.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав та суду пояснив, що саме він вважає себе потерпілим, оскільки принижено його гідність та гідність дружини. Подібно до ОСОБА_8 йому також нанесено тілесні ушкодження.
12.03.2013 р. він з дружиною йшов додому: дружина чекала на нього, поки він розрахується за стоянку. Зі сторони вул. Чехова біг потерпілий, при цьому він не бачив, чи були у потерпілого подряпини на обличчі (жінка казала, що такі подряпини були). Потерпілий поводився неадекватно. Жінка йому сказала, що потерпілий плюнув їй на груди. Коли він з дружиною підходив до під'їзду, ОСОБА_9 чекав на них, щоб продовжити конфлікт. Він запитав у ОСОБА_8 , навіщо той плюється і сказав, що син порве йому рота. Після цього ОСОБА_9 вдарив його в обличчя і він відштовхнув потерпілого від себе, той зачепився і впав. Потерпілий піднявся і накинув йому на шию ремінь, він спотикнувся, але вирвав ремінь. Після цього потерпілий схопив його за куртку і почав тікати від нього. Він зупинив потерпілого біля квартири АДРЕСА_3 і сказав, щоб жінка викликала міліцію. Крім цього, він штовхнув потерпілого, але ударів потерпілому не наносив. У під'їзді він потерпілого не бив, а просто перекрив йому дорогу: він взявся рукою за перила, потерпілий намагався пройти, проте він повідомив, що до приїзду міліції той нікуди не піде.
Через деякий час вийшла жінка потерпілого і почала кричати, щоб вони не викликали міліцію.
Коли він тримав потерпілого, той виривався і погрожував йому.
Він визнає, що штовхнув потерпілого у груди, внаслідок чого той впав на сідниці, після чого перекинувся і вдарив обличчям об бетон.
Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він знайомий з обвинуваченим, оскільки вони разом проживають в одному будинку і в одному під'їзді. Відносин з обвинуваченим він не підтримував. 12.03.2013 р., точного часу не пам'ятає, він йшов з дому на ринок. Біля 16.30 год. він доходив до стоянки і побачив ОСОБА_5 , який виходив до стоянки з жінкою. Внаслідок хворобливого стану він сплюнув слину, що накопилась, у праву сторону від себе і пішов далі. В обвинуваченого чи його дружину він влучити не намагався. Коли, повертаючись додому, він зайшов у двір будинку, він побачив, що ОСОБА_10 на нього чекав. Коли він підійшов до під'їзду, до нього підбіг ОСОБА_10 і одразу вдарив його у скроню, а перед цим обвинувачений кричав до нього, чому він плює в дружину обвинуваченого. Чи було в руках у обвинуваченого що-небудь на момент нанесення удару він не пам'ятає. Кількість нанесених обвинуваченим ударів назвати не може, обвинувачений бив у основному кулаками. Після цього обвинувачений знову почав з'ясовувати з ним відносити. Він не запитував, чому ОСОБА_10 його бив.
Від нанесених ОСОБА_10 ударів він, внаслідок хвороби колін, впав на асфальт, після чого ОСОБА_10 продовжив наносити йому удари. В під'їзді ОСОБА_10 теж намагався його вдарити.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що 12.03.2013 р. вона почула крики і виглянула у вікно й побачила бійку: ОСОБА_10 тримав чоловіка за барки та намагався вдарити. Коли вона вибігла на вулицю, ОСОБА_10 сказав, що чоловік плюнув на його жінку. Вона розборонила чоловіка та ОСОБА_5 , однак той знову намагався вдарити чоловіка. Коли вони зайшли до під'їзду, ОСОБА_10 вдарив чоловіка в голову: наніс 4-5 ударів кулаком в голову. Після нанесених чоловіку ударів вони пішли додому. Ознак побиття у ОСОБА_5 вона не бачила, але той кричав, що чоловік порвав йому куртку.
Як наносились удари на вулиці вона не бачила, бачила, як обвинувачений та чоловік шарпались та штовхались. Вона також не бачила, від чого впав чоловік.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що очевидцем події він не був. Ні про обвинуваченого, ні про потерпілого він нічого поганого сказати не може.
Він знайомий зі ОСОБА_7 протягом тривалого часу, оскільки він разом з його батьком працював на заводі, крім того, ОСОБА_9 ходив разом з його сином до школи.
Про подію йому відомо лише зі слів інших. Наступного дня після події він побачив ОСОБА_8 на вулиці, той був побитий: в нього були гематоми на обличчі й потерпілий розповів про подію.
Вважає, що конфлікт між обвинуваченим та потерпілим сам по собі виникнути не міг і був спровокований.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що він знайомий зі ОСОБА_7 біля 3 років як лікар-кардіолог та фізіотерапевт. ОСОБА_9 має цілий букет захворювань і 4 ступінь серцево-судинних ускладнень. ОСОБА_14 вживати алкоголь не можна. Самостійне падіння потерпілого при наявних у нього захворюваннях не спостерігалось. Після події ОСОБА_9 приходив до нього з високим тиском, хоча до цього тиск було стабілізовано. Також він бачив, що ОСОБА_9 був побитий. Після побиття у ОСОБА_8 погіршився стан здоров'я.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що, точної дати не пам'ятає, це було в березні, вона з чоловіком (обвинуваченим) поїхала на стоянку. Чоловік пішов розраховуватись, а вона чекала на нього і побачила, як біг потерпілий з подряпиною на щоці. Вона запитала у потерпілого, що сталось, проте той плюнув у її сторону.
Коли вона з чоловіком підходила до будинку, потерпілий стояв біля під'їзду, після чого почав бігти до них і вдарив чоловіка. Поки вона відчиняла двері, ОСОБА_9 накинув ремінь на шию чоловіка, проте чоловік відштовхнув ОСОБА_8 і той впав. Вона сказала чоловіку, щоб він не чіпав потерпілого. Чоловік скинув ремінь, після чого потерпілий схопив його за куртку та порвав її. Після цього чоловік та потерпілий почали штовхатись, потерпілий намагався втекти, а чоловік не давав йому цього зробити і сказав, щоб вона викликала міліцію.
Потерпілий вдарив чоловіка правою рукою в обличчя, а вона попросила, щоб чоловік не реагував на потерпілого. Як саме потерпілий наніс удар вона не бачила.
Конфлікт виник через те, що ОСОБА_9 негарно поводиться по відношенню до їхніх гостей. Про це вона розповіла на базарі дружині потерпілого і з тих пір потерпілий почав плювати на чоловіка.
Біля під'їзду чоловік просто відштовхнув потерпілого, оскільки не хотів з ним зв'язуватись. Слідчому про ремінь вона не говорила, оскільки її про це ніхто не запитував. Порвану куртку слідчому також не показувала. Щодо поведінки потерпілого вони нікуди не звертались.
Чоловік відштовхував потерпілого ліктем, але вона не може сказати, в яку саме ділянку чоловік штовхав. Внаслідок цього потерпілий впав на землю. У чоловіка була подряпана щока і були синяки на шиї.
Судом також було досліджено й інші докази, зібрані у справі, а саме:
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, згідно з яким ОСОБА_7 повідомив про вчинення ОСОБА_5 відносно нього протиправних дій (нанесення тілесних ушкоджень);
- заява ОСОБА_7 про його залучення до провадження в якості потерпілого;
- виписку № 5412 з медичної картки амбулаторного хворого, відповідно до якої у ОСОБА_7 мали місце численні забої голови, лівої скроневої ділянки, крововиливи в параорбітальну клітчатку правого ока, садно обличчя;
- копії картки хворого ОСОБА_7 , в якій зафіксовано виявлені у останнього тілесні ушкодження, а також курс лікування;
- висновок експерта № 979 від 06-19.06.2013 р., згідно з яким при судово-медичному огляді ОСОБА_7 13.03.2013 р. були виявлені тілесні ушкодження: синець в ділянці правого ока, підшкірна гематома та підшкірний крововилив у лівій виличній та лобно-скроневій ділянках, підшкірний крововилив в лобній ділянці зліва, садно на слизовій оболонці правої щоки, садно на тлі крововиливу в слизову та червону смужку нижньої губи справа; вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_7 віднесені до категорії легких тілесних ушкоджень, за давністю утворення можуть відповідати строку 12.03.2013 р.;
переховані вище тілесні ушкодження у ОСОБА_7 виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), групо чи індивідуальні особливості яких не відобразились у властивостях ушкоджень; характер і локалізація тілесних ушкоджень за механізмом утворення не суперечить обставинам, відображеним в матеріалах кримінального провадження за показами ОСОБА_7 (« ОСОБА_16 взяв мене за куртку на грудях обома руками … почав наносити мені удари по обличчю кулаками. … продовжував мене бити, я не встояв на ногах та вав на землю, а він наніс мені ще приблизно 3 удари в ліву скроневу ділянку голови…»);
у протоколі допиту свідка ОСОБА_5 від 03.06.2013 р. не відображено можливості травматичних дій в ділянки обличчя ОСОБА_7 , де виявлені тілесні ушкодження;
характер і локалізація виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 на різних ділянках та поверхнях голови виключають можливість утворення їх внаслідок одного падіння з положення стоячи на площину.
Аналізуючи пояснення обвинуваченого, потерпілого, свідків, зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні не заперечував наявності конфлікту між ним та потерпілим, зазначаючи, що відштовхнув потерпілого після нанесення останнім удару. Крім того, обвинувачений зазначав, що конфлікт виник після його (обвинуваченого) запитання, навіщо той плюнув у його (обвинуваченого) дружину. Після цього потерпілий, за словами обвинуваченого, вдарив його і обвинувачений відштовхнув потерпілого, внаслідок чого той зачепився і впав. Підвівшись, потерпілий схопив ремінь, який накинув йому (обвинуваченому) на шию, але йому вдалось вирватись і він знову відштовхнув потерпілого, ударів при цьому не наносив.
Стосовно механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_10 посилався на те, що після падіння на сідниці внаслідок його (обвинуваченого) поштовху потерпілий перевернувся і вдарився обличчям об бетон.
Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначив, що повертаючись додому, він зустрів обвинуваченого, який чекав на нього біля під'їзду, після чого обвинувачений до нього підбіг і вдарив у скроню. Він не може назвати кількість нанесених йому ударів, але вважає, що обвинувачений бив його кулаками. Також потерпілий зазначив, що внаслідок нанесених ударів у зв'язку з хворими ногами він впав на землю, але обвинувачений продовжував наносити йому удари.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні зазначила, що вона у вікно побачила, що обвинувачений тримав її чоловіка за барки і намагався вдарити, тому вона побігла на вулицю, де розборонила обвинуваченого та чоловіка (потерпілого), однак обвинувачений намагався знову вдарити чоловіка. Також свідок зазначила, що після їх заходу в під'їзд обвинувачений вдарив чоловіка в голову: наніс біля 4-5 ударів кулаком в голову. Ознак побиття у обвинуваченого вона не бачила.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що саме потерпілий чекав на неї та чоловіка (обвинуваченого) біля під'їзду будинку, після чого, поки вона відчиняла двері, накинув ремінь чоловікові на шию, однак чоловік відштовхнув потерпілого і той впав. Також свідок зазначила, що після того, як чоловік (обвинувачений) скинув ремінь потерпілого, той порвав чоловікові куртку, після цього вони почали штовхатись між собою і потерпілий намагався втекти, а чоловік йому в цьому перешкоджав.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні повідомив, що самої події він не бачив, але вважає, що конфлікт сам виникнути не міг і був спровокований.
Захисник ОСОБА_5 в судових дебатах посилався на те, що досудове розслідування було проведено неповно, оскільки були відхилені клопотання про проведення слідчого експерименту. Однак, суд враховує, що відповідних документальних доказів даної обставини суду надано не було. Крім того, до вирішення питання про можливість закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами відповідного клопотання заявлено не було.
Посилання обвинуваченого та його захисника на пошкодження майна обвинуваченого та заподіяння йому тілесних ушкоджень, як на обставини, що виключають умисел обвинуваченого на несення тілесних ушкоджень суд до уваги не приймає. Так, документальних доказів, які б підтверджували вказані обставини суду також надано не було. Крім того, як на підставу виникнення конфлікту обвинувачений посилався на те, що потерпілий поводиться неадекватно і перебуває на обліку в лікаря-психіатра. Однак, представниками потерпілого на спростування цього надано відповідні довідки з ВОПНЛ ім. Ющенка (а. с. 165) та КЗ ВОНД «Соціотерапія» (а. с. 167), згідно з якими ОСОБА_7 на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Окрім цього, суд враховує, що пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_15 - його дружини - стосовно обставин перебігу конфлікту між обвинуваченим та потерпілим різняться. Так, обвинувачений зазначив, що після запитання потерпілому той вдарив його, внаслідок чого обвинувачений відштовхнув потерпілого і той впав. Підвівшись, потерпілий накинув йому (обвинуваченому) ремінь на шию та почав його душити. Таким чином, обвинувачений вважає, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження виникли саме внаслідок падіння. Свідок ОСОБА_15 зазначала, що потерпілий почав душити чоловіка ременем, поки вона відчиняла двері до під'їзду.
Згідно з висновком проведеної судово-медичної експертизи характер і локалізація виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень за механізмом їх утворення не суперечать обставинам, відображеним у поясненнях потерпілого. При цьому суд враховує, що свідок ОСОБА_11 , яка є дружиною потерпілого, в судовому засіданні посилалась, що обвинувачений тримав потерпілого за куртку на грудях і намагався нанести удар, а коли вона їх розборонила і вони зайшли до під'їзду - обвинувачений вдарив потерпілого в голову: наніс біля 4-5 ударів. Крім того, зі змісту висновку проведеної судово-медичної експертизи твердження обвинуваченого щодо можливості утворення у потерпілого тілесних ушкоджень внаслідок одного падіння з положення стоячи на площину спростовується.
Захисник ОСОБА_5 зазначив, що вказаний висновок судово-медичної експертизи у даній частині до уваги приймати не можна, оскільки в ході досудового розслідування не було проведено огляду місця події з метою здійснення фіксації обстановки, в тому числі й покриття. Однак, суд враховує, що дана процесуальна дія могла вчинятись і в ході судового розгляду провадження, проте до вирішення питання про можливість закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами відповідного клопотання заявлено не було.
За таких обставин суд вважає, що відповідно до ст. 22 КПК України, посилання захисника обвинуваченого на неповноту проведеного досудового розслідування, слід оцінювати критично.
Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, до показів свідка ОСОБА_15 , яка є дружиною обвинуваченого, суд ставиться як до способу сприяння уникненню чоловікові від кримінальної відповідальності. Покази ж ОСОБА_5 щодо нанесення потерпілому тілесних ушкоджень з необережності в ході здійснення самозахисту суд також оціню критично. Так, в судовому засіданні об'єктивних даних, які б свідчили про вчинення потерпілим загрози обвинуваченому, надано не було. Крім того, ні обвинувачений, ні його дружина - свідок ОСОБА_15 - в судовому засіданні не заперечували довго триваючого характеру конфлікту з потерпілим та виникненню неприязних стосунків з ним. Також обвинувачений в судовому засіданні не заперечував хворобливого стану потерпілого.
З огляду на викладене суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження, а його дії охоплюються складом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження.
При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинувачених, їх ставлення до вчиненого, обставини, що пом'якшують чи обтяжують їх покарання.
Обвинувачений ОСОБА_10 вчинив умисний нетяжкий злочин, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. Суд вважає, що обвинувачений до вчиненого ставиться негативно, про що свідчить його промова у судових дебатах.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, обставин, які пом'якшують та обтяжують його покарання, думки потерпілого щодо виду та міри покарання, суд вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання у виді штрафу.
Потерпілим ОСОБА_7 було заявлено цивільний позов до ОСОБА_18 , згідно з яким він просить стягнути з обвинуваченого на його користь 2 тис. грн. матеріальної шкоди, 10 тис. грн. моральної шкоди та 2300 грн. витрат на правову допомогу. В подальшому позовні вимоги були доповнені й потерпілий просив стягнути на його користь ще 2 тис. грн. витрат на правову допомогу.
При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення цивільного позову потерпілого в частині стягнення матеріальної шкоди, суд приймає до уваги п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», відповідно до якого, вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд керується відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона - в даному випадку потерпіла - зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
З матеріалів кримінального провадження та заявленого потерпілим цивільного позову вбачається, що останнім не надано жодного документально підтвердженого доказу на підтвердження понесених ним збитків, на які він посилається у заявлених позовних вимогах. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з обвинувачених матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.
При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення цивільного позову потерпілого в частині стягнення моральної шкоди, суд приймає до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Аналізуючи доводи потерпілого, суд вважає, що останнім не мотивовано, з чого він виходив, оцінюючи завдану йому моральну шкоду в межах 10 тис. грн. Разом з тим, суд приймає до уваги, що внаслідок вчинення злочину потерпілому було спричинено тілесні ушкодження. Однак, посилання потерпілого на значне погіршення його здоров'я, окрім показів свідка ОСОБА_13 , документально підтверджено не було. Однак, з належним чином завіреної копії картки хворого, наданої прокурором, вбачається, що ОСОБА_7 були спричинені тілесні ушкодження у зв'язку з чим останній був змушений проходити відповідне лікування. За таких обставин суд вважає, що останній все ж зазнав моральних страждань, а тому з урахуванням ступеня вини відповідача та інших обставин (характеру і тривалості страждань, стану здоров'я потерпілого, тяжкості заподіяної травми, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках, ступеню зниження престижу), суд вважає, що заявлені потерпілим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Посилання захисника обвинуваченого на те, що витрати на правову допомогу підлягають частковому задоволенню, оскільки їх збільшення відбулось безпідставно, суд до уваги не приймає. Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 78 КПК України витрати на правову допомогу є процесуальними витратами.
Зі змісту ч. 2 ст. 120 КПК України випливає, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач. Однак, ч. 1 ст. 124 КПК України регламентовано, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Приймаючи до уваги, що надання потерпілому правової допомоги відбувалось на договірних засадах, потерпілим (його представниками) суду було надано відповідне документальне підтвердження понесення потерпілим витрат на правову допомогу, суд вважає, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.
Окрім цього, на виконання вимог суду потерпілим було сплачено судовий збір в сумі 115 грн. (а. с. 68).
Зі змісту ч. 5 ст. 128 КПК України випливає, що у разі, якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 78 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України судовий збір, сплачений потерпілим, підлягає частковому відшкодуванню у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.
Керуючись ст. ст. 371, 373, 374 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 510 (п'ятсот десять) грн.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 1000 (одну тисячу) грн. моральної шкоди, 4300 (чотири тисячі триста) грн. витрат на правову допомогу та 15 (п'ятнадцять) грн. 50 коп. судового збору.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: