Справа №1604/1516/2012
Провадження № 11/790/2154/13 Головуючий у суді 1 інстанції
Категорія: ч.2 ст.286 КК України ОСОБА_1
Іменем України
17 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого, судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_7 ,
представника потерпілих - ОСОБА_8 ,
представників цивільних відповідачів - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинуваченого - ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові кримінальну справу за апеляціями потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_7 і ОСОБА_13 , засудженого ОСОБА_11 , представника цивільного відповідача - ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 9 вересня 2013 року стосовно ОСОБА_11 , -
Цим вироком
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Кам'яні Потоки Кременчуцького району Полтавської області, громадянин України, повною середньою загальною освітою, одружений, водій цеху безрейкового транспорту ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», житель села Садки Кременчуцького району Полтавської області, раніше не судимий, -
засуджений за ч.2 ст.286 КК України до 4 років позбавлення волі.
Постановлено стягнути в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування осіб, які потерпіли від злочину, з ОСОБА_11 на користь фінансового управління Глобинської райдержадміністрації Полтавської області - 273 гривні 30 копійок, фінансового управління Броварської райдержадміністрації Київської області - 3858 гривень 48 копійок.
Постановлено стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди з ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на користь ОСОБА_13 - 150 тисяч гривень, ОСОБА_7 та ОСОБА_12 - по 100 тисяч гривень кожному.
Цивільні позови ОСОБА_13 , ОСОБА_7 та ОСОБА_12 до ПАТ «Страхова група «ТАС» залишено без розгляду.
Як встановлено судом, ОСОБА_11 , керуючи 27 листопада 2011 року автомобілем «КамАЗ-54112», державний номерний знак « НОМЕР_1 », із бортовим напівпричепом, який рухалася автодорогою «Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя» по мосту через річка Сула, розташованому біля села Липове Глобинського району Полтавської області, в напрямку міста Бориспіль, порушив вимоги п.12.1 «Правил дорожнього руху України».
Зокрема, підсудний не обрав безпечну швидкість, не впорався з керуванням і виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення автомобіля «КамАЗ-54112» з автомобілем «ДАE WOO-Lanos D4MM550», державний номерний знак « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_14 , який їхав у зустрічному напрямку.
Внаслідок зіткнення вказаних транспортних засобів водій автомобіля «ДАE WOO-Lanos D4MM550» ОСОБА_14 отримав тяжкі тілесні ушкодження і помер, а пасажирці цього автомобіля ОСОБА_12 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді перелому середньої третини правої ключиці зі зміщенням кісткових уламків, перелому нижньої третини правої променевої кістки з незначним зміщенням кісткових уламків, рани і саден на голові.
В апеляції зі змінами засуджений, не оспорюючи обвинувачення, посилається на те, що він визнав себе винуватим, позитивно характеризується, добросовісно відноситься до праці, за що неодноразово заохочувався, має на утриманні дружину та матір похилого віку, вживав заходи для відшкодування заподіяної шкоди, просить змінити вирок, застосувати ст.75 КК України та звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Потерпілі ОСОБА_15 , ОСОБА_7 і ОСОБА_13 також подали апеляційні скарги, в яких наполягають на скасуванні вироку в частині призначення покарання ОСОБА_11 та розв'язання цивільних позовів, вимагають постановити новий вирок, призначити обвинуваченому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі та повністю задовольнити цивільні позови. Як вказують потерпілі, ОСОБА_11 оспорює обвинувачення, не вживає заходів для відшкодування заподіяної шкоди, не вибачився і не висловив їм співчуття, суд безпідставно визнав, що вимоги про стягнення коштів з ПАТ «Страхова група «ТАС» підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, відмовив у відшкодуванні матеріальної шкоди і суттєво зменшив суми відшкодування моральної шкоди.
Цивільний відповідач - ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» в своїй апеляції зі змінами просить скасувати судове рішення в частині стягнення на користь потерпілих грошових коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди і відмовити в задоволенні позовів. Апелянт посилається на те, що ОСОБА_7 і ОСОБА_12 не були членами сім'ї загиблого ОСОБА_14 , розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_12 та ОСОБА_13 завищений, не відповідає їх моральним та фізичним стражданням, крім того підприємством перераховано ОСОБА_13 20 тисяч гривень, а ОСОБА_11 - 7 тисяч гривень ОСОБА_13 і 3 тисячі гривень ОСОБА_12 .
Вислухавши доповідь судді, потерпілого ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_8 , які підтримали апеляції потерпілих, обґрунтування представника ПАТ «Страхова група «ТАС» законності вироку в частині залишення без розгляду позовних вимог потерпілих до страхової компанії, пояснення представника ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на підтримку апеляційної скарги свого підприємства, засудженого, який просив звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, думку прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи з врахуванням даних часткового судового слідства та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вбачає ряд недоліків, допущених при постановлені судового рішення.
Згідно ст.365 КПК України колегія суддів перевіряє судове рішення стосовно ОСОБА_11 в межах поданих апеляцій, в яких апелянти не оспорюють формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, юридичну оцінку здіяного засудженим та його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Перевіривши законність вироку в частині призначення покарання, колегія суддів вважає, що суд дотримався вимог ст.65 КК України: призначив основне покарання у межах, установлених у санкції ч.2 ст.286 КК України. Враховано ступінь тяжкості злочину - тяжкий, але вчинений з необережності, дані про особу винуватого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, передпенсійного віку, близько 30 років пропрацював водієм, а іншої спеціальності не має, за місцем проживання і по роботі характеризується позитивно, вживав заходи для надання допомоги потерпілим. Відсутні обставини, які б обтяжували покарання.
Крім того колегією суддів додатково встановлено, що ОСОБА_11 щиро покаявся, добровільно надав матеріальну допомогу потерпілим ОСОБА_13 , ОСОБА_12 і поніс витрати на транспортування пошкодженого автомобіля, який належав потерпілому ОСОБА_14 , організував придбання ліків та медичних препаратів з метою врятування життя останньому, має на утриманні дружину, доглядає матір похилого віку. Таким чином в наявності декілька обставин, які пом'якшують покарання.
Тому призначене засудженому покарання є достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а необхідності в додатковому покаранні не вбачається.
На той же час існують підстави для застосування ст.75 КК України і звільнення ОСОБА_11 від відбування покарання з випробуванням. Так, засуджений згідно встановленого обвинувачення порушив тільки один пункт «Правил дорожнього руху України», вчинив злочин з необережності. Крім низки наведених у мотивувальній частині вироку даних щодо особи винного, в тому числі тих, які стосуються його позитивної характеристики, надані докази про добросовісне відношення ОСОБА_11 до праці, що він неодноразового заохочувався. Також вже вказано декілька обставин, які пом'якшують покарання. Все це в своїй сукупності свідчить про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, а тому в цій частині судове рішення необхідно змінити.
Що ж до цивільних позовів, то суд обґрунтовано вказав про неможливість їх розгляду стосовно ПАТ «Страхова група «ТАС» разом з кримінальною справою. Цей висновок узгоджується із положеннями ст.ст.28, 51 КПК України, оскільки потерпілими не доведено, що в силу конкретного закону зазначена організація несе відповідальність за шкоду, заподіяну злочинними діями обвинуваченого. Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який просили застосувати позивачі, регулює правовідносини в сфері страхування, тобто фактично потерпілі ставили питання про виплату страхового відшкодування, що вирішується за іншою процедурою, як це передбачено законом.
Разом з тим суд безпідставно залишив вищевказані позовні вимоги без розгляду. Так, згідно ст.ст.291, 398 КПК України та роз'яснень п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 2 липня 2004 року «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» цивільний позов може бути залишений судом без розгляду тільки у зв'язку з неявкою в судове засідання цивільного позивача чи його представника (за виключенням випадків, вказаних в ч.2 ст.291 КПК України), а також коли підсудного виправдано за відсутністю в його діях складу злочину. Суд же залишив цивільні вимоги потерпілих до ПАТ «Страхова група «ТАС» без розгляду, пославшись на неможливість їх вирішення разом з кримінальною справою та відсутність цивільного спору.
Колегія суддів не погоджується з вироком суду і щодо результатів розв'язання цивільних позовів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про відшкодування матеріальної шкоди. Зокрема, суд не з'ясував в достатній мірі підстави і розмір цивільних вимог, всупереч положенням ст.53 КПК України не забезпечив потерпілим можливість здійснення належних їм прав, в тому числі права подання доказів. В мотивувальній частині вироку не наведені необхідні обґрунтування відмови в задоволенні позовів про стягнення з ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» грошових коштів в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.
Не можна визнати законним вирок також в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, оскільки дійсно суд не перевірив доведеність підстав цього позову, чи проживав позивач однією сім'єю з ОСОБА_14 . Задовольняючи вимоги ОСОБА_7 , суд послався на те, що він був братом загиблого ОСОБА_14 , на той же час в судовому рішенні не вказано, який же матеріальний закон при цьому застосовано. Позивачу ОСОБА_7 не були забезпечені достатні можливості для здійснення належного йому права подання додаткових доказів стосовно позову.
Поряд з цим суд зробив правильний висновок стосовно наявності підстав для стягнення грошових коштів з ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на користь ОСОБА_13 і ОСОБА_12 в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Так, в мотивувальній частині вироку наведені докази та висновки суду на підтвердження заподіяння фізичного болю і страждань потерпілій ОСОБА_12 внаслідок ушкодження її здоров'я під час ДТП, а ОСОБА_13 - душевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку зі смертю її сина ОСОБА_14 . Обов'язок відшкодувати моральну шкоду саме ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» мотивований ст.ст.1172, 1187 ЦК України та іншими правовими нормами.
Як потерпілі, так і відповідач не згодні із розмірами відшкодування моральної шкоди, але грошові суми: 100 тисяч гривень - на користь ОСОБА_12 , 150 тисяч гривень - ОСОБА_13 визначені судом з дотриманням положень ч.3 ст.23 ЦК України. Зокрема, враховано характер правопорушення, глибину фізичних та духовних страждань та інші обставини, встановлені під час судового слідства, не залишені без уваги вимоги розумності та справедливості. Після постановлення вироку підприємство вже сплатило ОСОБА_13 20 тисяч гривень, а тому необхідно зменшити суму, що підлягає стягненню на її користь. Що ж до інших грошових коштів, отриманих потерпілими, то вони перераховані добровільно обвинуваченим, який щиро кається у вчиненому злочині.
Таким чином, у зв'язку з тим, що суд не застосував кримінальний закон, який підлягає застосуванню, - ст.ст.75, 76 КК України, а також за наявності вищевказаних недоліків при розв'язанні цивільних позовів, вирок стосовно ОСОБА_11 потребує змін, в тому числі шляхом його скасування в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про відшкодування матеріальної шкоди, розв'язання цивільного позову ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди і в частині залишення позовних вимог потерпілих до ПАТ «Страхова група «ТАС» без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.362, п.1 ч.1 ст.366, ст.ст.369, 371, 377, 379 КПК України, колегія суддів,
Апеляцію засудженого ОСОБА_11 задовольнити. Апеляції потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_7 і ОСОБА_13 , представника цивільного відповідача - ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» задовольнити частково.
Вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 9 вересня 2013 року стосовно ОСОБА_11 змінити.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_11 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки, призначеного йому за ч.2 ст.286 КК України, звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки.
Згідно ч.1 ст.76 КК України покласти на засудженого такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця проживання і роботи, періодично з'являтися для реєстрації в цю інспекцію.
Цей же вирок в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про відшкодування матеріальної шкоди, а також в частині розв'язання цивільного позову ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди і в частині залишення позовних вимог ОСОБА_13 , ОСОБА_7 та ОСОБА_12 до ПАТ «Страхова група «ТАС» без розгляду скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Цей же вирок в частині відшкодування моральної шкоди ОСОБА_13 змінити - зменшити суму, яка підлягає стягненню на її користь з ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», до 130 тисяч гривень.
В іншій частині вирок залишити без зміни.
Судді:
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3