Провадження № 22ц/790/1785/14 Головуючий 1 інст. -
Справа № 638/377/13-ц Грищенко І.О.
Категорія: визнання права власності Доповідач - Яцина В.Б.
26 березня 2014 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області у складі :
Головуючого - судді - Яцини В.Б.,
суддів - Бурлака І.В., Карімової Л.В.,
при секретарі : Костюченко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Дзержинського району м. Харкова на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради Харківської області, третя особа - інспекція ДАБК у Харківській області про визнання права власності на самочинно збудований гараж, -
У січні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на самочинно збудований гараж загальною площею 22,3 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
На обґрунтування позову послалася на висновок спеціаліста про задовільний технічний стан будівельних конструкцій будівлі цього гаражу. По завершенню робіт з будівництва вона звернулася до Харківської міської ради з проханням зберегти самочинно збудований гараж та отримання на нього правовстановлюючих документів, проте ніякої відповіді не отримала, що позбавляє її отримати право власності на це майно.
Представник відповідача участь у судовому засіданні не взяв.
Представник третьої особи проти задоволення позову заперечував, оскільки відсутні документи про право позивачки на будівництво вказаного гаражу.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 червня 2013 року позов було задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлову будівлю - гараж загальною площею 22,3 кв.м, що розташований у дворі будинку по АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі прокурор просить вказане рішення районного суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки були порушені норми матеріального і процесуального права, суд не з?ясував відсутність доказів на підтвердження наявності у позивача права користування земельною ділянкою під самочинно збудованим гаражем, чи був прийнятий до експлуатації цей об?єкт будівництва, чим був порушений законний порядок користування землею і набуття майна у власність.
Судова колегія відповідно до ст.ст. 303, 305 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги за відсутності апелянта, яка вчасно не повідомила апеляційний суд про причини своєї відсутності і не надала з цього приводу відповідних доказів, вважає за необхідне задовольнити скаргу з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 самочинно збудувала капітальний гараж загальною площею 22,3 кв.м. у дворі будинку АДРЕСА_1. Згідно до технічного висновку технічний стан будівельних конструкцій є задовільний. По завершенню будівельних робіт позивачка звернулася до Харківської міської ради з проханням про збереження здійсненого будівництва та розгляду питання про можливість видачі правовстановлюючих документів на гараж на її ім?я. Проте на день розгляду справи відповіді вона не отримала.
Задовольняючи позов районний суд з посиланням на ч. 1 ст. 376, ч. 2 ст. 328, ст. 331 ЦК України виходив із задовільного технічного стану збудованого гаражу і що самочинне будівництво не порушило права та законні інтереси інших осіб, а його знесення власник земельної ділянки не вимагає.
Однак, всупереч вимог ст. 213 ЦПК України про законність і обґрунтованість свого рішення районний суд безпідставно послався на ч. 2 ст. 328, ст. 331 ЦК України і помилково не застосував ч.ч. 2, 3, 5 ст. 376 ЦК України, що поширюється на спірні правовідносини і згідно до якої особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. При цьому право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Право власності на таке нерухоме майно може бути визнано судом й на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, на якій воно самочинно збудовано, якщо це не порушує права інших осіб.
Оскільки суд не з?ясував, що позивачка не набула права власності або користування земельною ділянкою під самочинно збудованим капітальним гаражем, то у суду не було встановлено передбачених наведеними нормами матеріального права підстав для визнання за нею права власності на самочинне будівництво; суд помилився із застосуванням норм матеріального права, тому з передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підстав рішення районного суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення по суті заявлених вимог про відмову у задоволенні позову, за його недоведеністю.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 1,4 ст. 309, ст.ст. 316, 319-320, 324, 325, 327 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу прокурора Дзержинського району м. Харкова задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 червня 2013 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -