18.03.2014
Справа № 2-5635/11
Провадження № 2/522/558/14
18 березня 2014 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді Свяченої Ю.Б.,
при секретарі Шеян І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Прокуратури м. Одеси до Управління Держкомзему у м. Одесі, ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідачів, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки, визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, -
Прокуратура м. Одеси звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Управління Держкомзему у м. Одесі, ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідачів, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 та просить визнати незаконним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0, 1000 га, розташовану по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110137500:45:005:0036) серії ЯЖ № 719659 від 07 квітня 2009 року, виданий ОСОБА_2, та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010950500185; витребувати земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110137500:45:005:0036) з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Одеської міської ради.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив наступне.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2007 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, яке ухвалою апеляційного суду м. Києва від 03 квітня 2008 року скасовано, а справа була направлена на новий розгляд до Приморського районного суду м. Одеси. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2010 року позов залишений без розгляду у зв'язку з повторною неявкою в судове засідання сторін.
На підставі рішення суду від 04 грудня 2007 року ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0, 1000 га, розташовану по АДРЕСА_1, серії ЯД № 786314 від 14 січня 2008 року.
На підставі отриманого державного акту 13 листопада 2008 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки, який посвідчений нотаріально та зареєстровано в реєстрі №18461. 07 квітня 2009 року ОСОБА_2 був виданий державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку серії ЯЖ № 719659.
Оскільки право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку набуто неправомірно, фактично й відсутня підстава для видачі державного акту на землю, та відповідно для реєстрації права власності відповідачки на таку земельну ділянку.
В судовому засіданні представник Прокуратури м. Одеси та представник Одеської міської ради підтримали позовні вимоги в повному обсязі та подали заяву про розгляд справи в заочному порядку.
Представник відповідача Управління Держкомзему у м. Одесі, та відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином за місцем їх реєстрації.
Тому неявку відповідачів суд розцінює як нехтування своїми правами та обов'язками з метою затягування розгляду справи. Тому вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у заочному порядку.
ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомляв.
Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників позивачів, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2007 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; зобов'язано Одеську регіональну філію державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» видати на ім'я ОСОБА_3 державний акт про право приватної власності на земельну ділянку та зареєструвати її у відповідному реєстрі.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03 квітня 2008 року вищевказане рішення скасовано, а справа була направлена на новий розгляд до Приморського районного суду м. Одеси.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2010 року позов ОСОБА_3 залишений без розгляду у зв'язку з повторною неявкою в судове засідання сторін.
Також судом встановлено, що на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2007 року ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0, 1000 га, розташовану по АДРЕСА_1, серії ЯД № 786314 від 14 січня 2008 року.
Отже, судом встановлено, що право власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку набуто неправомірно, фактично й відсутня підстава для видачі державного акту на землю.
Стаття 143 Конституції України наділяє територіальні громади правом безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляти майном, що є в комунальній власності.
Відповідно до п. 1 ст. 10, п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», ради представляють інтереси територіальної громади та відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» здійснюють повноваження власника майна.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 р. за № 3-рп/99 "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор або його заступник у кожному випадку самостійно визначає в чому саме полягає порушення інтересів держави в конкретних правовідносинах, які підлягають вирішенню в судовому порядку.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.
Відповідно до пункту 2 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, зазначених законом. В тому числі такі випадки передбачені ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 45 ЦПК України, згідно яких прокурор має право звертатися до суду з заявами про захист прав і свобод, інтересів держави.
Згідно п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради. У зв'язку з цим, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Одеська міська рада.
Відповідно до ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальної громади міст, є комунальною власністю, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності на землі за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.
Пунктом 3 ст. 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадянам проводиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
Однак судом встановлено, що а ні ОСОБА_3, а ні ОСОБА_2 спірна земельна ділянка безоплатно у власність або в користування Одеською міською радою, як власником землі, не надавалася.
Статтею 81 ЗК України встановлений вичерпний перелік підстав набуття права власності на земельні ділянки, а саме: громадяни набувають право власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийнятті спадщини; виділення в натурі належної їм земельної частки.
Підстав для набуття ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку не має, а рішення суду, на підставі якого він отримав державний акт на землю, як вище зазначалося, скасоване.
Згідно ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном.
Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати майно від особи, яка незаконним чином ним заволоділа.
Крім того, судом встановлено, що на підставі отриманого державного акту 13 листопада 2008 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки, який посвідчений нотаріально та зареєстровано в реєстрі №18461. 07 квітня 2009 року ОСОБА_2 був виданий державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку серії ЯЖ № 719659, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010950500185. Зазначений акт виданий та підписаний Управлінням земельних ресурсів у м. Одесі та зареєстрований.
Однак, оскільки ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку отримав неправомірно, то договір купівлі-продажу від 13 листопада 2008 року є нікчемною угодою у розмінні ст. 215 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про застосування наслідків недійсності правочину (ст. 216 ЦК України) може бути заявлена у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину.
Відповідно до ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Такою особою територіальні громада міста в особі Одеської міської ради, інтереси якої представляє Прокуратура м. Одеси.
Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним. У зв'язку з цим, вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину, тобто до ОСОБА_2
Також судом встановлено, що ОСОБА_2 зверталась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Прокуратури м. Одеси про визнання неправомірними дій відповідача щодо витребування від неї на користь Одеської міської ради спірної земельної ділянки та про визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на дану земельну ділянку. Проте ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року, залишеною в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року, було відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_2
Таким чином, суд вважає обґрунтованою також вимогу позивача щодо витребування земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Одеської міської ради, а також щодо скасування реєстрації права власності останньої на вищевказану земельну ділянку.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 07 лютого 2011 року, тобто до набрання чинності Закону України «Про судовий збір», то виходячи з положень Декрету КМУ «Про державне мито» від 21 січня 1993 року та Постанови КМУ «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» від 21 грудня 2005 року, з відповідачки підлягає до стягнення в дохід держави сума судових витрат у розмірі 51, 00 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37, 00 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради є законними та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 41, 121, 143 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», п. 1 ст. 10, п. 5 ст. 16, ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», ст.ст. 81, 83, 116 Земельного кодексу України, ст.ст. 215, 216, 319, 321, 387 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57, 60, 88, 208-209, 212, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Прокуратури м. Одеси до Управління Держкомзему у м. Одесі, ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідачів, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки, визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0, 1000 га, розташовану по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110137500:45:005:0036) серії ЯЖ № 719659 від 07 квітня 2009 року, виданий ОСОБА_2, та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010950500185.
Витребувати земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110137500:45:005:0036) з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Одеської міської ради.
Рішення суду є підставою для внесення запису щодо скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0, 1000 га, розташовану по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110137500:45:005:0036).
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави суму судових витрат у розмірі 51 (п'ятдесят одна) грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 (тридцять сім) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: Ю.Б. Свячена