Справа № 161/737/14-а
Провадження № 161/737/14-а
12 лютого 2014 року м.Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі :
головуючої - судді Івасюти Л.В.
при секретарі - Сидоренко О.В.
за участю позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Юрченко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Луцької міської ради про зобов'язання вчинення дій, -
ОСОБА_1 16.01.2014р. звернувся в суд з позовом до виконавчого комітету Луцької міської ради про зобов'язання вчинити дії.
Покликалася на те, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни, а тому їм, як ветеранам війни, згідно з п. 7 ст. 14 цього Закону надаються пільги, а саме: безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі, внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання. У рішенні міськвиконкому від 18.12.13р. № 781-1 за підписом міського голови , не включено учасників - ветеранів війни. Проте, включено осіб, на яких поширюється чинність цього Закону при пред'явлені посвідчення члена сім'ї загиблого ст. 15 п. 7 цього ж Закону. Ці особи за своїм статусом нижче від них: ветеранів - учасників віни. У рішенні міськвиконкому включено громадян, яким, за рішенням міськвиконкому, видано посвідчення на право безоплатного проїзду в маршрутному таксі по місту Луцьку, ветерани ОУН-УПА, почесні громадяни м. Луцька. А цим трьом категоріям громадян міськвиконкому не передбачено право Законом України «Про місцеве самоврядування». За рішенням міськвиконкому, дітям війни оплачено пільги, а ветеранам війни - ні, які за статусом вищі від дітей війни . Зазначає, що у Дніпропетровську, Запоріжжі, Тернополі і Львові таких пільговиків перевозять безплатно. Отже, не включення ветеранів - учасників війни в рішення міськвиконкому від 18.12.13р. № 781-1 є порушенням п.7 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статтею 2 цього Закону передбачено, що нормативні акти органів держаної влади та місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим законом, є не дійсні. Місцеві ради мають право за рахунок власних коштів і благодійних надходжень встановлювати додаткові гарантії соцзахисту ветеранів війни. Рішення міськвиконкому порушує вимоги Конституції України.
Посилаючись на наведене, позивач просив суд зобов'язати відповідача негайно включити в п.1 рішення міськвиконкому Луцької міськради від 18.12.13р. № 781-1 після слів: інваліди війни, учасники бойових дій такі слова, а саме: учасники війни, привести це рішення у відповідність до ст.4, п.7 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, подала суду письмове заперечення.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно наявної в матеріалах справи копії посвідчень, позивач ОСОБА_1 є учасником війни. (а.с.4).
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому Луцької міської ради від 18.12.2013 №781-1 «Про перелік категорій громадян, яким додатково надаватимуться пільги при здійсненні перевезень пасажирів у автобусах на міських маршрутах в м.Луцьку у 2014 році» п.1, затверджено перелік категорій громадян, яким у 2014 році будуть додатково, окрім держзамовлення на соціально значущі послуги, надаватись безоплатно та бездотаційно послуги при здійсненні перевезень пасажирів у автобусах на міських маршрутах (при пред'явленні відповідного посвідчення), а саме: інваліди війни (з одним супроводжуючим інваліда першої групи); учасники бойових дій; особи, на яких поширюється статус члена сім'ї загиблого (померлого); діти-інваліди до 18-ти років (з одним супроводжуючим) та інваліди з дитинства першої та другої груп (з одним супроводжуючим інваліда першої групи); інваліди по зору та інваліди з ураженням опорно-рухового апарату першої та другої груп (з одним супроводжуючим інваліда першої групи; постраждалі від аварії на ЧАЕС першої категорії та учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії; ветерани ОУН-УПА; особи, визнані жертвами нацистських переслідувань; громадяни, яким за рішенням виконавчого комітету міської ради; видано посвідчення на право безоплатного проїзду в міських автобусах; почесні громадяни міста Луцька.(а.с.3).
З цього рішення суду слідує, що у вищевказаний перелік не включено учасників війни.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, неправомірними є такі дії суб'єкта владних повноважень, які вчинені ним не на підставі, не в межах повноважень, та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (пп.2 п.б) ч.І ст.34) віднесено до делегованих, повноважень виконавчого комітету забезпечення здійснення передбачених законодавством заходів щодо поліпшення житлових і- матеріально-побутових умов інвалідів, ветеранів війни та праці, реабілітованих громадян, військовослужбовців, сімей, які втратили годувальника,багатодітних сімей, громадян похилого віку, інших соціально незахищених верств населення . .
Згідно із ст. 47 вищевказаного Закону такі повноваження органу місцевого самоврядування держава фінансує в повному обсязі. Кошти, необхідні для здійснення органами місцевого самоврядування цих повноважень, щороку передбачаються в Законі України про Державний бюджет України.
Рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування, обов'язково супроводжуються дачею їм необхідних фінансових ресурсів. Вказані рішення виконуються органами місцевого самоврядування в межах наданих їм фінансових ресурсів.
Згідно з ст. 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» організація пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.
Відповідно до ст.37 Закону України «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, в якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
Таким чином, в автобусах та мікроавтобусах , що працюють в режимі маршрутного таксі, правом безкоштовного проїзду користуються ті категорії громадян, які визначаються замовником міських перевезень виконавчим комітетом міської ради.
Згідно з порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256, передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік.
Судом встановлено, що протягом останніх років законами про Державний бюджет України виділялися кошти для пільгового перевезення, яких вистачає лише на часткове покриття збитків за перевезення пільговиків на транспорті, що працює у звичайному режимі (тролейбуси). В режимі маршрутного таксі, як додатковому виді перевезення, зазначені збитки перевізникам не компенсуються.
Судом встановлено, що виконавчим комітетом щороку приймаються рішення, якими визначаються найбільш незахищені категорії громадян, яких перевізники перевозять безкоштовно та бездотаційно (без компенсації збитків за перевезення).
Як встановлено судом, питання безкоштовного надання послуг з перевезення пасажирів пільгових категорій автобусними маршрутами загального користування в місті вирішується відповідно до вимог чинного законодавства, в межах передбачених бюджетних асигнувань та з дотриманням необхідного балансу інтересів як пільгових категорій громадян, так і інших користувачів транспортних послуг та суб'єктів господарювання на автомобільному транспорті.
Питання визначення обсягу та видів пільгових перевезень є прерогативою органу місцевого самоврядування, який обмежений у його вирішенні бюджетними коштами на компенсацію перевізникам витрат з перевезення пільговиків.
Законом Украйни «Про автомобільний транспорт» та Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року № 176. пільговий проїзд в легковому таксі не передбачений.
Отже, дії відповідача не обмежують права позивача на пільговий проїзд., оскільки учасники війни в м. Луцьку користуються правом безкоштовного проїзду у всіх діючих видах міського пасажирського транспорту (тролейбусах і автобусах, що працюють в загальному режимі), крім маршрутного таксі.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що слід відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Луцької міської ради про зобов'язання вчинення дій .
Керуючись ст.ст. 7, 71, 156-163 КАС України, ст.ст.34 ч.1 , 67 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 7,37 Закону України «Про автомобільний транспорт», суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Луцької міської ради про зобов'язання вчинення дій - відмовлено.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В.Івасюта