Справа №: 148/3546/13-а
(винесена в скороченому провадженні)
12 березня 2014 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
Суддя Ковганич С.В., розглянув у порядку скороченого провадження в м. Тульчині справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахування щомісячної додаткової пенсії та доплати,
ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про перерахунок та виплату заборгованості по пенсії, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії і проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Станом на 14.07.2011 року вона одержує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" із змінами та доповненнями та отримує додаткову пенсію, як постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Вважає, що відповідач не доплачує їй пенсію, яку повинен виплачувати відповідно до вимог ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Просить визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, щодо відмови їй у перерахунку пенсії протиправними та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату заборгованості по пенсії.
Відповідач не надав суду відповіді на позовну заяву, у встановлений судом строк. В зв'язку з цим суд розглянув справу відповідно до вимог ч.5 ст. 1832 КАС України.
Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" із змінами та доповненнями. Згідно представлених копій посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_1 (а.с. 4) та копії паспорта громадянина України (а.с. 3), позивач зареєстрована і проживає в м.Тульчин Вінницької області, яке відповідно до Постанови КМУ № 106 від 23.07.1991 року відноситься до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи.
В зв'язку з наведеним, позивач має право на отримання доплати та додаткової пенсії відповідно до ст. ст. 39 та 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року в розмірі: доплати - однієї мінімальної заробітної плати і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю - 15% мінімальної пенсії за віком.
Остання зверталась з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про перерахунок призначеної їй пенсії відповідно до вищевказаного Закону.
Проте, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в своєму листі від 14.07.2011 року відмовили їй в перерахунку пенсії, яка призначена і виплачується відповідно до Закону України«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" із змінами та доповненнями та додаткова пенсія, на підставі Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постанови Кабінету Міністрів № 530 від 28 травня 2008 року та Законів України «Про державний бюджет 2008 року», «Про державний бюджет 2009 року» та «Про державний бюджет 2010 року».
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що дії відповідача щодо призначення і виплати доплати до пенсії та додаткової пенсії в період до 23.07.2011 року, являються незаконними, оскільки основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 р. положення пункту 28 розділу ІІ «Про внесення зміни до деяких законодавчих актів України» Закону України № 107-17 «Про державний бюджет України на 2008 рік», Закону України № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнані неконституційними та не чинними з моменту їх ухвалення. При цьому, Конституційний Суд виходив з того, що внесення змін до Законів України, зупинка їх дії чи скасування при прийнятті Закону України «Про бюджет…» який не має вищої юридичної сили стосовно інших законів, є неприпустимим, оскільки це створює протиріччя в законодавстві і, як наслідок, призводить до обмеження прав та свобод людини і громадянина
У відповідності до частини 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1,2,3,4 категорії. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною радою України в законі про Державний бюджет на відповідний рік (ч.3 ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-14).
Крім того, у відповідності до п.1, п.6 ст. 92 Конституції України, ст. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія положень зазначеного Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Абзацом 2 преамбули, частиною ч.4 п.16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення і те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно - правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначені Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 05.10.2000 року №2017-111, у відповідності до ст.17 якого до основних державних соціальних гарантій включаються мінімальний розмір пенсії за віком. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ст.19 цього Закону виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсій за віком.
Разом з тим ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, тобто однієї мінімальної заробітної плати.
В постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», звернуто увагу, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого Закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
При вирішенні даної конкретної справи, суд також керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Крім того, суд враховує і рішення Конституційного Суду України від 26.01.2012 року № 3-рп/2012 у справі за конституційними поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частини першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України, яким передбачено, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Таким чином, відповідач, а так само його посадові особи, при виконанні своїх функцій, в даному випадку нарахування та проведення пенсійних виплат, мають діяти у спосіб визначений Конституцією України, законами України, та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідними органами в межах делегованих їм повноважень.
За таких обставин позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача у нарахуванні позивачу додаткової пенсії та доплати, передбаченої ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.
Так, вирішуючи питання про задоволення вимог позивача, суд враховує положення ст. 99 КАС України, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
В даному випадку, враховуючи представленні докази та вимоги позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в межах строку позовної давності, який має обчислюватись з дня звернення позивача до суду з позовною заявою, яка зареєстрована - 15.08.2011 року, тому перерахунок і виплата коштів має проводитись з 1.03.2011 року включно, з врахуванням фактично отриманих виплат.
Вимоги позивача щодо стягнення коштів до вказаного вище строку, відповідно до ст. 100 КАС України, підлягають залишенню без розгляду.
Подальші нарахування та виплати мають здійснюватись з 23.07.2011 року на підставі правового регулювання виплати як основної так і додаткової пенсії, відповідно до Конституції України, як Основного Закону, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про державний бюджет …» на відповідний рік, а також з врахуванням прийнятих, в межах своєї компетенції, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, якими встановлюються виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та виплачуватись до втрати такого права на отримання даних пенсійних виплат, в тому числі скасування чи зміни діючого законодавства, що регулює дані питання.
При задоволенні вимог позивача, враховуючи положення ст. 256 КАС України, суд вважає, що постанова може бути допущена до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. ст. 39, 49, 51, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 11, 14, 69-71, 79, 94, 138, 158-163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої додаткової пенсії та доплати, зобов'язання нарахування щомісячної додаткової пенсії та доплати задовольнити частково.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в перерахунку та виплати недоплаченої додаткової пенсії та доплати ОСОБА_1 в період до 23.07.2011 року - протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок ОСОБА_1, починаючи з 1.03.2011 року та виплатити до часу втрати такого права, з урахуванням раніше виплачених сум:
- доплату до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
- додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.
Вимоги щодо стягнення коштів до початку перебігу строку позовної давності залишити без розгляду.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанову суду допустити до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Тульчинський районний суд протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя: