ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
19 березня 2014 року Справа № 813/975/14
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого - судді Мричко Н.І.
за участю секретаря судового засідання Щура В.Р.
представника позивача Глодан І.Н.
представника відповідача Квасниці Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Міст Експрес" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 січня 2014 року №0000162201,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Міст Експрес» (далі - ТзОВ ТД «Міст Експрес») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000162201 від 16 січня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 93211грн., в т.ч. 83392грн. за основним платежем та 9819грн. за штрафними санкціями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з ПП ОСОБА_3 за грудень 2010р., січень 2011р. відповідач дійшов до необґрунтованих висновків про відсутність господарських операцій між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) та про те, що господарські операції з вказаним контрагентом спрямовані лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат, що вплинуло на розмір сплачених позивачем податків до бюджету. Позивач вважає, що його правочини з контрагентом носять реальний характер, що підтверджується: договорами, укладеними належним чином та у відповідній формі; наявністю первинної документації по господарських операціях з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3); рухом активів в процесі здійснення господарських операцій, а саме позивачу надані послуги, визначені в договорах, які оплачені в повному обсязі. Позивач зазначає, що на момент вчинення дій, визначених у договорах, сторони були зареєстровані у визначеному законом порядку, а також були зареєстровані платниками податку на додану вартість. З урахуванням викладеного вважає винесене податкове повідомлення-рішення незаконним, таким, що порушує норми чинного податкового законодавства, а відтак, підлягає скасуванню.
Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов від 14.02.2014р., в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує неможливістю реального здійснення правочинів між позивачем та ФОП ОСОБА_3, оскільки з акта перевірки контрагента вбачається неможливість підтвердження задекларованих ФОП ОСОБА_3 обсягів податкових зобов'язань та податкового кредиту, а також встановлено відсутність об'єктів оподаткування за вказаний період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Додатково пояснив, що позивач здійснював господарську діяльність з ФОП ОСОБА_3, який подавав податкову звітність, перебував на обліку у відповідних податкових органах та на час здійснення господарської діяльності був зареєстрований як платник ПДВ з видачею відповідного свідоцтва. У зв'язку з цим вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить позов задовольнити повністю.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. Додатково пояснив, що під час проведення перевірки позивачем не подано достатніх та належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом. У зв'язку з викладеним, просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.
Позивач - ТзОВ ТД «Міст Експрес» зареєстроване 03.10.2008р. виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 36152228. Взяте на облік в органах Державної податкової служби з 06.09.2008р. за №39187, перебуває на обліку в ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області. Місцезнаходження позивача: м.Львів, вул.Зелена, 147.
На підставі направлення від 19.12.2013р. №510, виданого ДПІ у Сихівському район м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ ТД «Міст Експрес» (код ЄДРПОУ - 36152228) з питань правильності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з ПП ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_1) за грудень 2010р., січень 2011р. За результатами перевірки складено акт №580/22-10/36152228 від 31.12.2013р. (далі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлені порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97ВР, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 83392 грн., в т.ч. в грудні 2010р. на 39272грн., в січні 2011року на 44120грн.
На підставі Акта перевірки №580/22-10/36152228 від 31.12.2013р. ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення №0000162201 від 16.01.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 93211грн., в т.ч. 83392грн. за основним платежем та 9819грн. за штрафними санкціями.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №0000162201 від 16.01.2014р. позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.
Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_1) суд встановив наступне.
Між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договір перевезення №М03 від 01.11.2010р., відповідно до умов якого перевізник (ФОП ОСОБА_3) зобов'язується доставити довірений йому замовником (позивачем) вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій замовником особі, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену цим договором плату.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав копії таких документів: договору перевезення №М03 від 01.11.2010р. з додатками до нього, протоколу узгодження розбіжностей до договору перевезення №М03 від 01.11.2010р., реєстру матеріального завантаження №ДН00000104 від 20.01.2011р. актів виконаних робіт від 28.01.2011р. №ОУ-022/1, від 01.12.2010р. №320/2, №ОУ-320/6, №ОУ-320/1, №ОУ-320/7, №ОУ-320/3, №ОУ-320/5, №ОУ-320/4, від 02.12.2010р. №ОУ-321/1, №ОУ-321/2, від 20.12.2010р. №ОУ-354/1, від 21.12.2010р. №ОУ-356/2, №ОУ-356/1, від 22.12.2010р. №ОУ-358/1, №ОУ-358/2, №ОУ-358/3, від 23.12.2010р. №ОУ-366/1, від 30.12.2010р. №ОУ-376/1, №ОУ-376/2, №ОУ-381, №ОУ-380, №ОУ-376/3, №ОУ-376/6, №ОУ-376/4, №ОУ-376/5, від 31.12.2010р. №ОУ-382, №ОУ-383, №ОУ-385, від 07.12.2010р. №№ОУ-328/2, від 06.01.2011р. №ОУ-001/1, від 11.01.2011р. №ОУ-003/2, від 16.01.2011р. №ОУ-009/2, від 18.01.2011р. №ОУ-011/2, №ОУ-011/3, від 21.01.2011р. №ОУ-015/1, №ОУ-015/2, №ОУ-015/3, №ОУ-015/4, від 22.01.2011р. №ОУ-016/3, від 24.01.2011р. №ОУ-017/1, №ОУ-017/2, №ОУ-017/3, від 26.01.2011р. №ОУ-020/1, від 28.01.2011р. №ОУ-022/1, від 30.01.2011р. №ОУ-024, №ОУ-023, від 31.01.2011р. №ОУ-026, №ОУ-026/1, №ОУ-026/2, №ОУ-026/3, №ОУ-026/4, №ОУ-026/5 з маршрутними накладними до них, які містять всі обов'язкові реквізити (зокрема, прізвище та підпис водія, номери пломб, час виїзду та прибуття, печатки та підписи осіб, відповідальних за завантаження та розвантаження товару), передбачені чинним законодавством, тобто відповідають вимогам закону, які встановлені до даного виду документу, як первинного документу, на підставі якого формується бухгалтерський облік та фінансова звітність підприємства.
На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні, складені ФОП ОСОБА_3, що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.
Податкові накладні: від 01.12.2010р. №320/1, №320/2, №320/6, №320/3, №320/4, №320/5, №320/6, №320/7, від 02.12.2010р. №321/1, №321/2, від 07.12.2010р. №328/2, від 18.12.2010р. №352/1, від 20.12.2010р. №354/1, від 21.12.2010р. №356/2, від 22.12.2010р. №358/1, №358/2, №358/3, від 23.12.2010р. №366/1, від 30.12.2010р. №376/1, №376/2, №376/3, №376/4, №376/5, №376/6, №381, №380, від 31.12.2010р. №382, №383, №385, від 11.01.2011р. №6, від від 18.01.2011р. №23, від 128.01.2011р. №23, №22, від 21.01.2011р. №31 - 34, від 22.01.2011р. №35, від 24.01.2011р. №39, №40, від 26.01.2011р. №44, від 28.01.2011р. №48, від 30.01.2011р. №50, №51, від 31.01.2011р. №54 -56, №58, які отримані від ФОП ОСОБА_3, внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.
Відповідач обґрунтовує неможливість підтвердження факту проведення позивачем господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 тим, що згідно з актом перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя від 31.10.2012р. №2662/17/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р.» не підтверджено задекларовані ФОП ОСОБА_3 обсяги податкових зобов'язань та податкового кредиту, встановлено відсутність об'єктів оподаткування за вказаний період.
Згідно з відповіддю ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя від 11.03.2011р. №3288/10/29-117 ФОП ОСОБА_3І обліковується в ДПІ за такими видами діяльності: оренда інших наземних транспортних засобів та устаткування; організація перевезень вантажів; діяльність автомобільного вантажного транспорту; роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям; технічне обслуговування та ремонт автомобілів. Відповідно до даних акта перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя від 31.10.2012р. №2662/17/НОМЕР_1 у ФОП ОСОБА_3 є ліцензія серії АВ №042886 від 11.05.2006р. про надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі). А відтак, здійснення перевезення вантажу відповідає видам діяльності, якими займається ФОП ОСОБА_3
Крім того, суд встановив, що ФОП ОСОБА_3 володіє 34 вантажними автомобілями, що підтверджується даними акта перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя від 31.10.2012р. №2662/17/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_1) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р.». З огляду на наведене, суд вважає, що ФОП ОСОБА_3 володіє транспортними засобами, необхідними для здійснення вантажних перевезень.
Як випливає з акта перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя від 31.10.2012р. №2662/17/НОМЕР_1 у період, що перевірявся, ФОП ОСОБА_3 при здійснені підприємницької діяльності використовував найманих працівників у 2010році - 24 особи, у 2011році - 28осіб, що свідчить про наявність у ФОП ОСОБА_3 достатньої кількості трудових ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності.
Суд враховує, що в період здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_3 був платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ФОП ОСОБА_3 чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ФОП ОСОБА_3 з боку відповідача надано не було.
Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_3
Згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
В числі обов'язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція, роботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.
Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
У відповідності до вимог п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). З аналізу ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.
Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.
Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV.
Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують реальність господарських відносин з контрагентом, а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".
Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).
Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Булвес"АД проти Болгарії" від 22.01.2009р. (заява №3991/03).
Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 16 січня 2014 року №0000162201 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
У відповідності до вимог ст. 94 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 186,42грн. з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 16 січня 2014 року №0000162201.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Міст Експрес» сплачений судовий збір в розмірі 186 (сто вісімдесят шість) грн. 42 коп.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови суду виготовлений 24.03.2014 року.
Суддя (підпис) Мричко Н.І.
Згідно з оригіналом
Суддя Мричко Н.І.