Справа: № 826/1507/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Власенкова О.О. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
13 березня 2014 року м. Київ
колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Горбань Н.І., Межевич М.В.
за участю секретаря Рижкової Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Державної виконавчої служби України про зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, Державне підприємство «Енергоатом», звернувся до суду з позовом до Державної виконавчої служби України, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Хомишина Ю.Б. (далі - державний виконавець) від 24 січня 2013 року ВП № 9907321 про стягнення виконавчого збору.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправною і скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Хомишина Ю.Б. від 24 січня 2013 року № 9907321 про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» виконавчого збору в розмірі 2 651 932,67 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Державної виконавчої служби України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2003 року № 24/699 щодо стягнення з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія МК» боргу в розмірі 30 559 326,75 грн. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС України Євтушенко Н.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 10 листопада 2008 року № 9907321.
Пунктом 2 резолютивної частини вказаної постанови боржнику запропоновано добровільно виконати рішення суду у семиденний термін з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.
Пунктом 3 цієї постанови державного виконавця боржника попереджено, що у разі невиконання рішення в наданий для добровільного виконання строк, рішення виконуватиметься у примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
Сторонами не заперечується та обставина, що станом на час відкриття виконавчого провадження залишок боргу ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» становив 25 519 326,76 грн., що також підтверджується актом звірки між ТОВ «Енергія МК» та ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Згідно з матеріалів справи копію вищевказаної постанови про відкриття виконавчого провадження в установленому порядку позивачу не направлялось, даних про отримання позивачем зазначаної постанови суду не надано.
Постановою державного виконавця від 24 січня 2013 року № 9907321 закінчено виконавче провадження у зв'язку з виконанням рішення суду в повному обсязі та повною сплатою заборгованості. Підставою для винесення вказаної постанови стала заява боржника, якою повідомлено відділ про виконання рішення суду в повному обсязі та надано завірні копії платіжних доручень, що підтверджують сплату залишку заборгованості в розмірі 26 519 326,76 грн.
Постановою від 24 січня 2013 року № 9907321 державний виконавець стягнув з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» виконавчий збір в розмірі 2 651 932,67 грн., яку вмотивовано невиконанням боржником самостійно в семиденний строк судового рішення, встановлений для добровільного його виконання, а саме сплати залишку заборгованості в розмірі 26 519 326,76 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку про необґрунтоване винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови від 24 січня 2013 року № 9907321 про стягнення з нього виконавчого збору, так як позивач добровільно виконав судове рішення до початку його примусового виконання державним виконавцем
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Так, відповідно до статті 26 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що за відсутності інформації про вручення постанови про відкриття виконавчого провадження та інформації про самостійне виконання боржником рішення суду, державним виконавцем, у рамках виконавчого провадження, тільки в кінці липня 2009 року було направлено три запити: від 27 липня 2009 року № 13216-0-33-08-25/15 до Державної податкової адміністрації м.Києва щодо надання інформації про відриті рахунки ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»; від 27 липня 2009 року № Х-5218-25/13 до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про надання інформації щодо наявності або відсутності відомостей щодо реєстрації права власності на нерухоме майно у відношенні боржника ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»; від 27 липня 2009 року № 13216-0-33-08-25/15 до УДАІ МВС України у м.Києві про надання інформації стосовно наявності чи відсутності відомостей щодо реєстрації транспортних засобів, які належать на праві власності ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Таким чином, згідно з виконавчим провадженням, ніяких виконавчих дій по примусовому виконанню наказу державним виконавцем не проводилось.
Згідно з матеріалами справи 25 грудня 2008 року між ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та ТОВ «Енергія МК» укладено договір №2380/10-НАЕК про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами (далі - Договір) з метою погашення заборгованості, встановленої рішенням Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2003 року № 24/699, розмір якої на той час складав 22 541 427,75 грн.
ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» у повному обсязі виконано умови Договору з урахуванням додаткових угоди №№ 1-5, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 29 січня 2009 року № 479, від 06 березня 2009 року № 1247, від 26 червня 2009 року № 3313, від 17 липня 2009 року №3841.
По факту виконання виконавчого документа позивач не повідомив органи державної виконавчої служби своєчасно, так як не був повідомлений про відкриття виконавчого провадження.
Також, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що направлення цих запитів державним виконавцем відбулось після добровільного виконання боржником судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Таким чином, виконавчий збір - це вид майнової відповідальності боржника, який не виконав без поважних причин у строк, встановлений державним виконавцем для самостійного виконання вимог виконавчого документа.
Закінчення строку добровільного виконання саме по собі не може бути достатньою підставою для стягнення виконавчого збору, оскільки відповідачем не вчинено дій, спрямованих на виконання рішення, оскільки боржник виконав його добровільно, що підтверджено матеріалами справи.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки примусового виконання в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», не здійснювалося, то не було й підстав для стягнення виконавчого збору.
Тобто, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що у випадку, якщо послуги з виконання не надавались, підстави для стягнення виконавчого збору відсутні.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи добровільне виконання боржником судового рішення до початку його примусового виконання державним виконавцем, то, оскаржувана постанова винесена державним виконавцем 24 січня 2013 року № 9907321 про стягнення з нього виконавчого збору, протиправно, а тому підлягає скасуванню.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем виконано рішення суду та надано про це документальне підтвердження до початку його примусового виконання державним виконавцем.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що за час перебування у державного виконався даного виконавчого провадження протягом тривалого проміжку часу не вчинялось ніяких виконавчих дій по примусовому виконанню виконавчого документа, крім наданих запитів.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано докази на підтвердження правомірності своїх дій, в той же час позивачем надано достатньо доказів та обґрунтувань своїх позовних вимог.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.
Виходячи з наведеного, а також системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 18 березня 2014 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: Н.І. Горбань
М.В. Межевич
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Горбань Н.І.
Межевич М.В.