ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
21 березня 2014 року № 813/2063/14
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Кравчука В.М.,
за участі секретаря судового засідання Козьміна А.М.,
представника відповідача Данилів В.М.,
розглянувши справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Стрию та Стрийському районі Львівської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Стрию та Стрийському районі Львівської області про спонукання до вчинення дій, -
06.03.2014 року Управління Пенсійного фонду України у м. Стрию та Стрийському районі Львівської області звернулось до суду, в якому просить зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Стрию та Стрийському районі Львівської області включити до щомісячних актів звірок виплачену в грудні 2013 р. допомогу на поховання в сумі 195,34 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку зі смертю громадян Управління відповідно до вимог ст. 53 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплатило в грудня 2013 р. допомогу на поховання ОСОБА_3 на загальну суму 195,34 грн., яка здійснили поховання. Сума допомоги була включена у Списки на відшкодування допомоги на поховання за грудень 2013 р., однак Відділення фонду відмовилось прийняти до відшкодування виплачену допомогу на поховання, зазначаючи про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між смертю та трудовим каліцтвом або професійним захворюванням. Позивач вважає, що допомога на поховання, яка виплачується Пенсійним Фондом, в Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та в ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у склад витрат на поховання не включена.
Також вважає, що обов'язок відшкодування відповідачем витрат на виплату допомоги на поховання передбачений п. 4 Порядку відшкодування Фондом витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Перерахування коштів відбувається на централізованому рівні і тільки тих сум, які включені в акт, складений на територіальному рівні і зазначених в узгодженій довідці. З цих підстав просить позов задовольнити.
Управління подало клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Стрию та Стрийському районі Львівської області вважає, що його дії є правомірними, оскільки Порядок відшкодування витрат не передбачає такого способу як включення до актів звірки сум, що підлягають відшкодуванню. Цей Порядок передбачає механізм відшкодування на центральному рівні ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Покликається також на невірний спосіб захисту прав позивача. Крім того, вважає, що Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання і Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначають обов'язок Фонду відшкодувати витрати на поховання, в т.ч. і виплату допомоги на поховання лише в тому випадку, якщо смерть настала за наслідками отриманого нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що в свою чергу, підтверджується висновком спеціальних медичних закладів.
Дослідивши надані докази, Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
У зв'язку зі смертю громадянина ОСОБА_4 Управління відповідно до вимог ст. 53 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплатило ОСОБА_3, яка здійснила поховання, допомогу на поховання на загальну суму 195,34 грн.
Сума допомоги була включена у Списки на відшкодування допомоги на поховання за за грудень 2013 р., однак Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Стрию та Стрийському районі Львівської області відмовилося внести ці суми до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, про що між сторонами складено таблиці розбіжностей. Причиною не включення виплачених сум є те, що смерть не пов'язана зі страховим випадком державного соціального страхування.
Вирішуючи спір, Суд виходив з наступного.
Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Відповідно до частини восьмої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року № 826, регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 цього Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 зазначеного Порядку).
Згідно з абзацом 2 частини дев'ятої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Аналіз норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
В той же час, наявності такого причинного зв'язку смерті громадянина ОСОБА_4 з одержаним каліцтвом не встановлено і позивачем не доведено.
Одночасно з викладеним, Суд вважає, що обраний у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного, на думку позивача, права є таким, що не відповідає змісту прав Управління Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 р. № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.
У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.
Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади повинні діяти лише в межах, в порядку та у спосіб, визначені чинним законодавством, і зазначеними вище нормативними актами передбачено, як саме повинні діяти органи Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування під час відшкодування витрат, Суд дійшов висновку, що Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді не має повноважень звертатися до суду з позовом про зобов'язання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування включити для відшкодування до актів щомісячної звірки суми пенсій, які є спірними.
Суд враховує, що аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду України від 15.04.2008р., 30.09.2008р., 23.03.2010р., ухвалах Вищого адміністративного суду України від 08.07.2010 р. у справі № К-10954/08, від 01.08.2012р. № К-28186/10.
За таких обставин, Суд дійшов висновку про безпідставність позову та відсутність підстав для його задоволення.
Судові витрати у справі відсутні, а тому їх розподіл не проводиться.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено 26 березня 2014 р.
Суддя В.М.Кравчук