Справа № 761/34155/13-ц
Провадження №2/761/1729/2014
іменем України
17 березня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Фролової І.В.,
при секретарі - Вітріщаку Р. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндор плюс» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору,-
В грудні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору, в якому просив визнати недійсним Попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладений 16 грудня 2011 року між ТОВ «Віндор плюс» та ОСОБА_1 та Договір про внесення змін до Попереднього договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладений 07 травня 2012 року між тими самими сторонами. Підставою визнання договорів недійсними позивач вважає той факт, що на момент укладення Попереднього договору ТОВ «Віндор-плюс» не було власником майна предмету договору - нежитлового приміщення НОМЕР_1 блоку СБ, загальною площею 305 кв.м., що знаходиться на першому поверсі будинку АДРЕСА_1. Крім того, вважає, що у договорі не прописано строк його виконання, з огляду на ту обставину, що процес оформлення права власності пов'язується зі здійсненням ряду певних дій, а тому зобов'язання укласти Основний договір купівлі-продажу приміщення в строк не пізніше 20.04.2012 року є недійсним.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, повно та всебічно дослідивши письмові докази по справі та обставини справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено і це вбачається із матеріалів справи, що 16 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віндор плюс» та ОСОБА_1 укладено Попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, за яким продавець (позивач) зобов'язався у строк не пізніше 20.04.2012 року продати, а Покупець (відповідач) - купити нежитлове приміщення НОМЕР_1 блоку СБ, загальною площею 305 кв.м., що знаходиться на першому поверсі будинку АДРЕСА_1.
07 травня 2012 року між сторонами був укладений Договір про внесення змін до Попереднього договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, відповідно до якого строк укладання основного договору був продовжений до 31.08.2012 року.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання вказаних договорів недійсними, позивач посилався на те, що на час укладання попереднього договору не був власником нежитлового приміщення, яке є предметом договору, а тому не міг розпоряджатись вказаним майном, що є підставою для визнання зазначеного договору таким, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України.
За ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Суд не може врахувати доводи позивача про відсутність у нього права власності на час укладання договору, як на невідповідність його Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства і, як наслідок, підставу визнання його недійсним, виходячи з наступного.
За ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
За п.2 Попереднього договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 16 грудня 2011 року до дати, вказаної у п.1 цього Договору, тобто до 20.04.2012 року, Продавець зобов'язується набути право власності на Приміщення, оформити та зареєструвати його у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Підставою набуття Продавцем права власності на Приміщення є Договір купівлі-продажу майнових прав №157/22Анп/щ від 05.12.2011 р. Продавець гарантує, що не існує жодних обмежень для укладання Договору купівлі-продажу майнових прав №157/22Анп/щ від 05.12.2011 р. та набуття Продавцем права власності на приміщення, що укладення зазначеного Договору не порушує ніяких прав третіх осіб, та є справжньою волею його сторін, а також, що Договір купівлі-продажу майнових прав №157/22Анп/щ від 05.12.2011 р. не є фіктивним, удаваним і не приховує собою інший правочин.
За ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Отже, чинним законодавством України прямо передбачена можливість укладання договору купівлі-продажу на товар, який буде придбаний продавцем у майбутньому, тобто фактично особою, яка не є власником майна на момент укладання такого договору. Крім того, вказаним договором врегульовано порядок набуття продавцем права власності на предмет договору та встановлено строк такого набуття.
Ще однією з підстав визнання договору недійсним позивач вказує ту обставину, що Попередній договір є умовним правочином, за яким виникнення прав та обов'язків Продавця укласти Основний договір та продати Приміщення Покупцю пов'язується з рядом дій, необхідних для набуття та оформлення права власності, тобто такий правочин укладено з відкладальною умовою, а тому, на думку позивача, зобов'язання позивача укласти Основний договір купівлі-продажу Приміщення в строк не пізніше 20.04.2012 року є недійсним, що тягне за собою недійсність правочину в цілому.
За ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Виходячи з зазначеного, суд не може погодитись з умовністю договору, адже сторони не обумовлювали настання чи зміну прав та обов'язків обставиною придбання майна, а обмежились конкретним строком настання такої обставини - 20.04.2012 р., який було продовжено Договором про внесення змін до попереднього договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.05.2012 р. - до 31.08.2012 р.
За ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Iстотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Строк договору є однією з істотних умов попереднього договору купівлі-продажу, і, виходячи з умов Попереднього договору, він є погодженим сторонами, а тому у суду немає підстав вважати договір в цій частині недійсним, а тому і вважати його недійсним в цілому.
За ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Пленум Верховного Суду України в п. п. 2, 12 постанови від 28.04.78 N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та з наслідками, передбаченими законом. В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків.
Аналізуючи обставини справи та докази, надані сторонами, суд приходить до висновку, що зміст угоди відповідає вимогам закону, а тому настання юридичного наслідку у вигляді визнання договору недійсним є безпідставним.
Таким чином, позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 169, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндор плюс» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: