Справа № 713/279/12
Провадження № 2/309/139/14
17 березня 2014 року м. Хуст
Хустський районний суд
Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Довжанин М. М.
при секретарі Попадинець Я.В.
з участю представника позивачки ОСОБА_1
відповідачки ОСОБА_2
та її представника ОСОБА_3
третьої особи ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, Данилівська сільська рада про визнання заповіту недійсним, -
Позивачка звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона є донькою ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивачка та її мати - ОСОБА_7, дружина померлого, є спадкоємцями першої черги за законом.
Після смерті батька позивачка звернулася до нотаріуса із питанням прийняття спадщини після смерті батька, а саме ? частини квартири, що розташована в АДРЕСА_1.
Однак, нотаріусом позивачці було повідомлено, що батько все належне йому майно заповів ОСОБА_8.
Позивачка вважає, що оспорюваний заповіт слід визнати недійсним, оскільки батько під час його посвідчення секретарем Данилівської сільської ради перебував у стані, за якого не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, так як був особою похилого віку, останні роки свого життя хворів, зловживав алкогольними напоями, а з вересня 2008 року взагалі був паралізований, не міг ходити та говорити.
В ході судового розгляду позивачка та її представник розширили підстави визнання недійним заповіту, посилаючись на те, що оспорюваний заповіт не був підписаний особисто спадкодавцем, а тому просили суд задоволити позов з наведених підстав.
Відповідачка та її представник ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності заперечили проти задоволення позову, посилаючись на те, що спадкодавець в момент посвідчення заповіту повністю усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними. Підписи в заповіті були виконані особисто ним, а не іншою особою.
Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову. Суду пояснила, що під час складання оспорюваного заповіту вона працювала на посаді секретаря Данилівської сільської ради. Підпис у заповіті ставив особисто спадкодавець і при цьому останній цілком усвідомлював значення своїх дій та міг ними керувати.
Голова Данилівської сільської ради подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника сільради, яка визначена по справі як третя особа.
Суд вважає, що справу можливо вирішити у відсутності представника Данилівської сільської ради.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка є донькою ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.
Після смерті останнього залишилося спадкове майно, що складається із ? частини квартири, що розташована в АДРЕСА_1.
Позивачка, вважаючи, що вона та ОСОБА_7 є єдиними спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті останнього.
Однак, нотаріусом позивачці було повідомлено, що померлий все належне йому майно за життя заповів ОСОБА_8 за заповітом від 12 січня 2009 року.
Позивачка вважає, що вказаний заповіт слід визнати недійсним, оскільки батько особисто його не підписував і під час його посвідчення не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а ч. 3 цієї статті передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Суд вважає, що твердження позивачки, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог є недоведеними.
З метою постановлення по справі законного та обґрунтованого рішення ухвалою суду від 09 серпня 2012 року була призначена почеркознавча експертиза, проведення якої доручено Львівському НДІСЕ.
З висновку судово-почеркознавчої експертизи № 3114, складеного 14.11.2012 року вбачається, що підписи від імені ОСОБА_6, розташовані після слава «підпис» перед прізвищем ОСОБА_6 на примірниках заповітів від імені ОСОБА_6 від 12.01.2009 року та від 02.03.2009 року виконані однією особою. А відповісти на питання однією чи різними особами виконані підписи від імені ОСОБА_6, розташовані: в графі «розписка в одержанні оформленого документу» під № 7 в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій в Данилівській сільраді за 2009-2010 рр. та підписи від ОСОБА_6 розташовані після слова «підпис» перед прізвищем «Попович Іван Михайлович» на примірниках Заповітів від імені ОСОБА_6 від 12.01.2009 року та від 02.03.2009 року, встановити не виявилось можливим з причин вказаних у дослідницькій частині висновку.
У п. 4 дослідницької частини висновку експерт вказує на те, що наведені у висновку збіги і розбіжності не утворюють індивідуальної сукупності ознак для категоричного (позитивного чи негативного) висновку про їх виконавця. Це пояснюється тим, що встановлені експертом збіги не є суттєвими і зустрічаються в почерках багатьох людей.
Що стосується встановлених експертом розбіжностей, то експерт не зміг пояснити чи є вони ознаками почерку іншої особи чи є варіантом підпису тієї ж самої особи, що виконувала підписи від імені ОСОБА_6 на двох представлених на експертизу примірниках заповітів.
Тобто, з наведеного вбачається, що посилання позивачки на той факт, що ОСОБА_6 особисто не підписував залишений ним заповіт не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Крім цього, ухвалою суду від 23 квітня 2013 року по даній справі також було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу відносно психічного стану ОСОБА_6 під час підписання заповіту, проведення якої було доручено Берегівській обласній психіатричній лікарні.
Із відповіді головного лікаря обласної психіатричної лікарні м. Берегово № 1012 від 13.12.2013 року вбачається, що по даним медичної карти при лікарських оглядах ОСОБА_6 не вказувалась наявність у нього будь-яких психічних розладів.
У листі також зазначається, що заяви позивачки ОСОБА_9, яка тривалий час проживала в Росії і не бачила ОСОБА_6 протягом багатьох років та єдиного свідка ОСОБА_10 не є достатніми для винесення об'єктивного висновку по справі.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що твердження позивачки про наявність у її батька психічних розладів, через які він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час посвідчення заповіту від 12.01.2009 року також не знайшли свого підтвердження.
Згідно ч. 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вимоги наведеної норми закону, суд вважає за можливе взяти до уваги твердження ОСОБА_7, які вона виклала у ході розгляду справи у пред'явленому до ОСОБА_5 зустрічному позові про усунення від права на спадкування та відшкодування моральної шкоди і які, на думку суду, у взаємному зв'язку із наявними матеріалами справи та обставинами, які стали відомі суду під час розгляду справи є допустимими та належними доказами і можуть бути прийняті судом.
Зокрема ОСОБА_7 в позовній заяві посилалася на те, що ОСОБА_5 будучи їхньою із чоловіком донькою покинула батьків та багато років зовсім про них не піклувалася, не підтримувала зв'язок, тобто остання повністю усунулася від обов'язку утримувати та піклуватися про непрацездатних батьків.
ОСОБА_7 також стверджувала, що обставини, викладені її донькою про нібито зловживання нею та її чоловіком спиртними напоями та лікування з цього приводу у відповідних закладах є неправдивими.
Такі доводи ОСОБА_7 також заслуговують на увагу з урахуванням відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували зловживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спиртними напоями (медична картка, відповідні виписки про алкогольну залежність тощо).
ОСОБА_7 також зазначала, що рішення про складання заповіту ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 вони з чоловіком прийняли з урахуванням тих обставин, що остання із власної ініціативи, без будь-якої матеріальної вигоди доглядала за ними, надавала їм різного роду допомогу та підтримку, оскільки вони були особами похилого віку та потребували сторонньої допомоги та опіки.
З врахуванням вищенаведених обставин, суд приходить до висновку, що пред'явлений позивачкою позов є безпідставним.
З урахуванням вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати по справі слід покласти на позивачку.
Керуючись вимогами ст. ст. 10, 60, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України та ст. ст. 3, 16 ЦК України, с у д -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, Данилівська сільська рада про визнання заповіту недійсним - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області.
Суддя Хустського
районного суду: підпис Довжанин М. М.
З оригіналом вірно
Суддя Хустського
районного суду : Довжанин М. М.