Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/55/14
Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І.М.
Доповідач Дуковський О. Л.
Іменем України
19.03.2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого судді - Дуковського О.Л.
суддів - Дьомич Л.М.; Єгорової С.М.
з участю секретаря - Лазаренко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою МВС України на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 жовтня 2013 року у справі за позовом МВС України до Голови ліквідаційної комісії Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ Клочко Анатолія Михайловича, Заступника голови ліквідаційної комісії Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ Пєткова Валерія Петровича, ОСОБА_4, Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ, треті особи - УМВС України в Кіровоградській області, ОКП «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» про визнання приватизації недійсною, визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, визнання недійсним положення трудового договору, витребування майна з чужого незаконного володіння,-
МВС України звернулося до суду з позовом до Голови ліквідаційної комісії Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ: Клочко А.М., Заступника голови ліквідаційної комісії Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ: Пєткова В.П., ОСОБА_4, Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ про визнання приватизації недійсною, визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, визнання недійсним положення трудового договору, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Просило визнати приватизацію державного майна, а саме квартири АДРЕСА_1 недійсною; визнати незаконним та скасувати розпорядження Кіровоградської філії Національного університету внутрішніх справи від 29.11.2011 року № 1; визнати незаконним та скасувати розпорядження Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справи від 29.11.2011 року № 1; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 30.11.2011 року на вищезазначену квартиру на ім'я ОСОБА_4; визнати недійсним положення пункту 5.10 трудового договору від 01.09.2004 року, підписаного Пєтковим В.П. та ОСОБА_4, щодо безоплатної передачі у власність вищезазначеної квартири за умови виконання ОСОБА_4 обов'язків, передбачених п.п. 3.1- 3.6 даного контракту; витребувати майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, з чужого незаконного володіння ОСОБА_4
Позов обґрунтовує тим, що проведена процедура передачі державного майна та приватизація спірної квартири вчинені з порушенням норм чинного законодавства, так як КіпЮІ ХНУВС не зареєстрував спірне майно у відповідності до вимог чинного законодавства і не мав права ним розпоряджатись. Вказана квартира зареєстрована на праві загальнодержавної власності за Кіровоградською філією Національного університету внутрішніх справи. У 2003 році вказана філія реорганізована в Кір ЮІ НУВС, а у 2005 - Кір ЮІ ХНУВС і на МВС були покладені заходи щодо реорганізації зазначених закладів. Інститут не оформив зазначене нерухоме майно, проте саме від імені інституту прийнято рішення про приватизацію та видано розпорядження КірЮІ ХНУВС від 29.11.2011 року № 1, що і стало підставою для видачі свідоцтва на право власності відповідачу ОСОБА_4 Ліквідаційна комісія та посадові особи інституту не мали повноважень відчужувати спірну квартиру, що є порушенням Порядку відчуження об'єктів державної власності, норм діючого законодавства.
МВС України являється органом управління відносно спірної квартири, відповідно до статуту інституту він не мав повноважень щодо самостійного відчуження квартири, а МВС України не надавало згоди на відчуження даного державного майна, до Міністерства ліквідаційна комісія з даного питання не зверталась. МВС України чітко визначило повноваження ліквідаційної комісії, а тому ліквідаційна комісія в особі голови та заступника не мали права відчужувати надане інституту на праві оперативного управління майно, але всупереч нормам діючого законодавства було прийнято рішення про приватизацію № 1 від 29.11.2011 року та видано свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_4 на підставі розпорядження Кіровоградської філії НУВС № 1 від 29.11.2011 року.
Крім того, надана квартира має площу 64,39 кв. м, що перевищує норму на 12,39 кв. м відповідно до довідки про склад сім'ї ОСОБА_4, доплату за перевищення площі ОСОБА_4 не сплатив.
Відповідач отримав ордер 30.09.2011 року, а приватизував квартиру 30.11.2011 року.
Приватизації нерухомого майна передувало укладення трудового контракту з ОСОБА_4, яким передбачена передача у власність ОСОБА_4 спірної квартири за умови виконання обов'язків, вказаних в п. п. 3.1-3.6 контракту.
Посилаючись на вимоги Закону України «Про міліцію» позивач вказує, що укладення трудового контракту з особами, до числа яких відноситься ОСОБА_4 не передбачено чинним законодавством.
Будь-які трудові договори чи контракти не мають правових підстав щодо передачі майна, а особи за статутними повноваженнями не мають прав на укладання таких договорів.
Разом з тим, позивач визнає, що відповідач ОСОБА_4, як наймач користується спірною квартирою на законних підставах.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції не знайшов в діях відповідачів порушень вимог чинного законодавства.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з підстав неправильної оцінки доказів, невірного тлумачення статутів та повноважень юридичних осіб і застосування норм матеріального права. Позивач просить новим рішенням у справі задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги ,заслухавши пояснення сторін, їх представників та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині розгляду вимог про визнання недійсними та скасування розпорядження про приватизацію і свідоцтва про право власності на спірну квартиру, з ухваленням в цій частині вимог нового рішення у справі.
У рішенні суду проведена оцінка приватизації спірного житла у контексті хронології реорганізації юридичної особи.
Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 173 від 06.03.2001 року було створено Кіровоградську філію Національного університету внутрішніх справи, якій відповідно до договору дарування від 02.10.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 2702, було подаровано квартиру АДРЕСА_1.
21.08.2003 року розпорядженням Уряду № 531-р «Про реорганізацію Кіровоградської філії Національного університету внутрішніх справ» та наказом МВС України від 29.09.2003 року № 114 «Про створення Кіровоградського юридичного інституту» - Кіровоградську філію Національного університету внутрішніх справи реорганізовано у Кіровоградський юридичний інституту Національного університету внутрішніх справи.
У вересні 2005 року ВУЗ знову реорганізовано у Кіровоградський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ.
Розпорядженням Кабінету міністрів України від 27.07.2011 року № 727-р «Про реорганізацію мережі вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ» передбачено ліквідацію КірЮІ ХНУВС. Наказом МВС України від 28.07.2011 року № 490 було створено комісію з припинення діяльності інституту. Процедура ліквідації юридичної особи проходить під назвою Кіровоградського юридичного інституту ХНУВС за участю голови ліквідаційної комісії Клочко А.М. та його заступника Пєткова В.П
У зв'язку з цим суд у відповідності до вимог ч. 3 ст.105 ЦК України зробив висновок, що більша частина дій як КірЮІ ХНУВС по наданню в користування ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 були вчинені до початку ліквідації КірЮІ ХНУВС, а саме: відчуження квартири АДРЕСА_1 відбулось на підставі розпорядження № 1 від 29.11.2011 року, виданого КірЮІ ХНУВС.
Позивач не заперечує, що розпорядження було.
Відповідно до п. 3.2. та 5.1. Статуту КірЮІ ХНУВС майно було закріплено за КірЮІ ХНУВС, як за державною установою, на праві оперативного управління (а.с. 93).
Частиною 1 ст. 8 Закону № 2482-ХІІ, «приватизація державного житлового фонду здійснюється державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд».
Таким чином, Інститут провів процедуру приватизації квартири АДРЕСА_1 з дотриманням порядку та способу, визначеного Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Твердження позивача про те, що КірЮІ ХНУВС прийняло рішення про приватизацію квартири АДРЕСА_1 на підставі та у відповідність до п. 5.10 трудового контракту від 01.09.2004 р., підписаного Пєтковим В.П. та ОСОБА_4 спростовується в судовому засіданні. Як встановлено спірна квартира передана у власність ОСОБА_4 по процедурі приватизації. В приватизаційних документах не зазначено, що підставою для відчуження зазначеного майна на користь ОСОБА_4 є саме п. 5.10 контракту.
З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 передавалась ОСОБА_4 як квартиронаймачу, а не атестованому працівнику міліції. Вказані обставини відповідають вимогам Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Проте, разом з тим судом не взято до уваги цілу низку норм матеріального права, які регулюють підстави, порядок і процедуру переходу права державної власності до іншої форми власності.
По-перше, хибним є висновок суду про те, що право дозволу на приватизацію, яка за своєю правовою природою є роздержавленням майна виникло у ліквідаційної комісії як у правонаступника власника спірної квартири.
Виходячи з вимог ст. 111 ЦК України при ліквідації юридичної особи утворюється ліквідаційна комісія.
Метою ліквідаційної комісії є збереження майна підприємства, складання звітності, витребування боргів у боржників даної юридичної особи. Повноваження ліквідаційної комісії не тотожні повноваженням юридичної особи закріпленим у її статуті.
Ліквідаційна комісія КірЮІ ХНУВС не мали повноважень відчуджувати квартиру АДРЕСА_1.
Судом при ухваленні рішенні не прийнято до уваги, що МВС України як орган, що здійснює пов'язані з ліквідацією КірЮІ ХНУВС у відповідності до ч. 2 ст. 105 ЦК України призначив ліквідаційну комісію та встановив порядок ліквідації інституту.
А саме на виконання розпорядження КМУ №727-р від 27.07.2011 року, наказом МВС України від 28.07.2011 року №490 «Про реорганізацію вищих навчальних закладів МВС», вирішено питання щодо створення комісії з припинення юридичної особи Кіровоградського юридичного інституту ХНУВС, затверджено її персональний склад, головам комісій, в тому числі і Клочку А.М. наказано вжити передбачених законодавством України заходів, пов'язаних з ліквідацією навчальних закладів.
Тобто, наказом № 490, МВС України визначило обсяг повноважень ліквідаційної комісії - «заходи, пов'язані з ліквідацією».
Таким чином, ліквідаційна комісія КірЮІ ХНУВС прийнявши рішення про приватизацію, всупереч наказу МВС №490 від 28.07.2011 року, МВС України, вийшла за межі своїх повноважень наданих їй законом.
По-друге, згідно даних, які є в матеріалах справи (а.с. 115-116 т.2) квартира АДРЕСА_1 перебуває на обліку у Фонді Державного майна України з 2007 року і внесено до реєстру прав на нерухоме майно Міністерством внутрішніх справ України.
За таких обставин, суд помилково визнав, що згідно Статутів юридичних осіб - філії та правонаступників, дані юридичні особи були вправі самостійно розпоряджатися квартирою , як власним майном.
На думку колегії суддів дане майно перебувало лише в оперативному управлінні підрозділу МВС і мало статус неоформленого належним чином службового майна.
У постанові Верховного суду України від 05.03.2014 року висвітлена правова позиція щодо не порушення порядку і процедури приватизації державного житлового фонду. В ній зазначено, що згідно зі ст.321 ЦК України право власності в тому числі і Держави є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 326 ЦК України передбачено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» Кабінет Міністрів України визначає порядок відчуження об'єктів державної власності.
Відповідно до пункту 6 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 року № 803, відчуження державного майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами. Рішення про погодження чи відмову в погодженні відчуження майна, згідно з пунктом 8 указаного Порядку, приймається відповідним суб'єктом управління у формі розпорядчого акта, а про відмову в наданні такої згоди - у формі листа. Рішення про погодження чи відмову в погодженні відчуження майна надається ФДМ України у формі листа.
В даному випадку була відсутня ФДМ України на приватизацію спірної квартири , що є ще однією підставою для задоволення позову.
Колегією суддів, також встановлені розбіжності правовстановлюючих документів, які свідчать про незаконність самої процедури приватизації спірної квартири.
У свідоцтві про право власності (а.с. 12 т.1) на квартиру (нерухоме майно) , яке видано на ім'я ОСОБА_4 зазначено, що підставою приватизації житла стало розпорядження філії Національного університету внутрішніх справ , хоча на час видачі розпорядження такої установи як юридичної особи не існувало. Натомість на самому розпорядженні (а.с. 145 т. 2) стоїть печатка інституту внутрішніх справ , якою також на час винесення розпорядження не існувало. Яка посадова особа і якого органу підписала розпорядження взагалі невідомо.
За таких обставин правових підстав приватизації житла - квартира АДРЕСА_1 ОСОБА_4 не існує.
Разом з тим, позивач помилково пов'язує умови трудового контракту ОСОБА_4 з набуттям ним права власності на спірну квартиру, тому в цій частині суд дав спору правильну юридичну оцінку. Вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння також є безпідставною, оскільки на підставі ордера встановленого зразку ОСОБА_4 користується квартирою, як наймач на законних підставах.
Керуючись ст. 303, ст. 307, ст. 309, ст. 313, ст. 314, ст. 316, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу МВС України - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 жовтня 2013 року в частині вдмови в задоволенні позову про визнання приватизації недійсною, визнання незаконними та скасування розпорядження про приватизацію та свідоцтва про право власності - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення яким позов задовольнити.
Визнати незаконними і скасувати:
- розпорядження органу приватизації від 29 листопада 2011 року № 1 про надання згоди на приватизацію кв. АДРЕСА_1;
- свідоцтво про право власності на АДРЕСА_1 виданого на ім'я ОСОБА_4 30 листопада 2011 року, із скасуванням його державної реєстрації.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий суддя:
Судді: