19 березня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Червинської М.Є.,
Лесько А.О., Черненко В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання таким, що втратив право на житлову площу за касаційними скаргами ОСОБА_5 до ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2012 року,
У березні 2000 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання таким, що втратив право на житлову площу - квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вона знаходилась у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 1971 по 1998 роки. Після розірвання шлюбу відповідач забрав усе належне йому майно та залишив спірну житлову площу, у квартирі не проживає більше шести місяців без поважних причин.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2000 року позов ОСОБА_3 задоволено Визнано ОСОБА_4 таким, що втратив право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
У касаційних скаргах ОСОБА_5 та ОСОБА_3 просять скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, виходив із того, що ОСОБА_4 втратив право користування жилим приміщенням у спірній квартирі, оскільки понад шість місяців не проживав в ній без поважних причин.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, виходив із того, що відповідач був відсутній у спірній квартирі з поважних причин, а тому не можна вважати його таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі ст. ст. 71 та 72 ЖК України.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.
Відповідно до ст. ст. 71, 72 ЖК України наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилою площею, зокрема, коли вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців.
Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймачем, а в разі спору - судом.
Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 1971 по 1998 роки.
Ордер на квартиру АДРЕСА_1 був виданий на ім'я ОСОБА_4 з розрахунку його оформлення на чотирьох членів сім'ї відповідача та ОСОБА_4 відповідно.
Як убачається з матеріалів доданих до касаційної скарги 31 травня 2013 року в рамках розгляду справи за позовом ОСОБА_4 до КП «Міське агентство з приватизації житла Одеської міської ради, департаменту міського господарства Одеської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним та скасування органу приватизації, скасування свідоцтва про право власності на житло - винесено рішення про задоволення позову. Для ухвалення зазначеного рішення преюдиціальне значення мало оскаржуване рішення апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2012 року.
Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, що 18 лютого 2003 року ОСОБА_3 та ОСОБА_9 продали ОСОБА_8 спірну квартиру. 25 липня 2007 року ОСОБА_8 в свою чергу продала зазначену квартиру ОСОБА_5
Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
В процесі розгляду справи між подружжям ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання таким, що втратив право на житлову площу апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України не витребував відомості з бюро технічної інвентаризації про те хто є власником спірної квартири, враховуючи те, що право користування є похідним, а якщо новий власник заперечує проти проживання позивача, таке право у нього припинилось, та не вирішив питання про залучення у справі належних відповідачів чи співвідповідачів відповідно до ст. 33 ЦПК України.
З огляду на викладене рішення апеляційного суду не можна вважати законними та обґрунтованими, воно підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України
Касаційні скарги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді:Б.І. Гулько
А.О. Лесько
М.Є. Червинська
В.А. Черненко