Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_7,
суддів: ОСОБА_8, ОСОБА_9,
за участю прокурора ОСОБА_10,
розглянувши в судовому засіданні 04 березня 2014 року в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 червня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 26 червня 2013 року по справі за його скаргою на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи,
постановою слідчого СВ Жовтневого РВ Маріупольського МУ ГУ МВС України в Донецькій області від 18 грудня 2011 року відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185, ст. 198 КК України та ОСОБА_5, ОСОБА_6 за ч. 2, ч. 3 ст. 185, ст. 198 КК України за відсутністю складу злочину.
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на вказане рішення слідчого, й постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 червня 2012 року, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду, його скаргу залишено без задоволення.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судовими інстанціями вимог матеріального та процесуального законодавства, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що місцевим та апеляційним судами залишено поза увагою неповне та необ'єктивне дослідження органом досудового слідства обставин справи, не враховано його доводи та безпідставно відмовлено у порушенні кримінальної справи. Крім того, ОСОБА_1 в своїй скарзі посилається на упередженість складу апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 236-2 КПК України (1960 року), розглядаючи скаргу на постанову прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи, суддя повинен перевірити, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги ст. 99 КПК України (1960 року), і, в залежності від установленого, приймає рішення про скасування такої постанови органу досудового слідства та повернення матеріалів для проведення додаткової перевірки або рішення про залишення скарги без задоволення.
Із матеріалів справи вбачається, що при розгляді скарги ОСОБА_1 місцевий суд дотримався зазначених вимог закону, належним чином перевірив законність винесеної слідчим СВ Жовтневого РВ Маріупольського МУ ГУ МВС України в Донецькій області постанови й дійшов обґрунтованого висновку про те, що скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, належним чином умотивувавши своє рішення.
Такі ж, як і в касаційній скарзі, твердження ОСОБА_1 висловлював у своїй апеляції. Апеляційний суд визнав їх безпідставними, належним чином обґрунтувавши свої висновки.
Перегляд справи в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, в тому числі й тих, на які вказує заявник, і які могли б вплинути на правильність та обґрунтованість судових рішень, не встановлено.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 червня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 26 червня 2013 року по справі за його скаргою на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи - без зміни.
ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9