іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_6.,
суддів ОСОБА_7., ОСОБА_8.,
за участю прокурора ОСОБА_9.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 березня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 05 червня 2013 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Вироком Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2013 року засуджено:
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
не судиму,
- за ч.2 ст. 367 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків і з педагогічною діяльністю, строком на 3 роки зі штрафом в сумі 5000 грн.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2-4 ст. 76 КК України.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
не судиму,
- за ч.2 ст. 137 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки і 6 місяців із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з педагогічною діяльністю, строком на 3 роки.
За вироком суду ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які в період із 31 травня 2012 року до 06 червня 2012 року, будучи згідно з наказом Криворізької загальноосвітньої школи №10 (далі- КЗШ №10) від 11.05.2012 року №96 із додатками до нього службовими особами відповідно - начальником літнього оздоровчого табору «Парус» при КЗШ №10, який обіймав посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, та вихователем цього ж табору, який обіймав посаду, пов'язану з виконанням обов'язків по охороні здоров'я та життя неповнолітніх, засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.
06 червня 2012 року ОСОБА_3, будучи службовою особою, перебуваючи в адміністративному будинку Криворізької загальноосвітньої школи №29, розташованої за адресою м.Кривий Ріг, вул.Рахманінова, 1, проявляючи службову недбалість, не передбачила можливого настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинна була і мала їх передбачити, всупереч вимогам законодавства України, наказів КЗШ №10 №100 та №38 від 11 травня 2012 року та 15 травня 2012 року, посадової інструкції, відповідно до якої вона повинна була особисто керувати купанням дітей, як начальник пришкільного табору та відповідальна за збереження життя та здоров'я учнів, віддала розпорядження вихователю цього табору ОСОБА_2 відвести дітей, які перебували у таборі, купатися до водойми, не переконавшись в тому, що ОСОБА_2 уміє плавати.
У цей же день близько 13 год 45 хв ОСОБА_2, діючи відповідно до розпорядження начальника оздоровчого табору ОСОБА_3, в порушення наказу КЗШ№10 №298 від 10 травня 2012 року, інструкції по охороні праці під час купання, прибула з учнями літнього табору, до необладнаної для купання дітей ділянки місцевості, розташованої на березі річки Інгулець поблизу буд. № 51 по вул. Шокальського в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу, де, неналежно виконуючи свої професійні обов'язки з охорони життя і здоров'я неповнолітніх, через несумлінне ставлення до них, дала дозвіл учням купатися, внаслідок чого неповнолітній ОСОБА_5 втопився. Смерть неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, настала внаслідок механічної асфіксії при утопленні в воді.
Вирок місцевого суду був оскаржений учасниками процесу до апеляційного суду, яким з урахуванням зміни підсудності був визначений Апеляційний суд Запорізької області.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 05 червня 2013 року вирок Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2013 року щодо ОСОБА_2 змінено, на підставі ст.79 КК України її звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2-4 ст. 76 КК України. В решті вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, порушує питання про скасування ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 05 червня 2013 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із направленням справи на новий апеляційний розгляд. На обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що судом апеляційної інстанції не було виправлено допущену, на його думку, помилку місцевого суду у частині призначення засудженим додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю.
На касаційну скаргу прокурора подано заперечення від засудженої ОСОБА_2
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційну скаргу і просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Відповідно до вимог ст.395 КПК України 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень в тій частині, в якій вони були оскаржені.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні службової недбалості, що спричинило тяжкі наслідки, ОСОБА_2 -у неналежного виконання професійних обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх внаслідок недбалого і несумлінного до них ставлення, що потягли смерть неповнолітнього, кваліфікація дій засуджених за ч. 2 ст.367 КК України та відповідно за ч.2 ст.137 КК України касаційній скарзі не заперечується.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили судам постановити законні та обґрунтовані судові рішення, не встановлено.
Суд апеляційної інстанції повно та всебічно розглянув справу і постановив ухвалу, зміст якої відповідає вимогам ст.377 КПК України 1960 року.
У касаційній скарзі не оспорюється правильність призначення засудженим основного покарання та звільнення від його відбування ОСОБА_4 - на підставі ст.75 КК України, ОСОБА_2 - відповідно до ст.79 КК України.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про освіту» №1060-ХІІ від 23 травня 1991 року, Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963, на час вчинення злочину, обіймали посади педагогічних працівників і забезпечували належний нагляд за дітьми, які перебували в оздоровчому таборі при КЗШ №10, їх режимом харчування, денного відпочинку, прогулянок, а також проводили відповідну виховну, фізкультурно-спортивну і культурно-екскурсійну роботу.
За таких обставин є необґрунтованими твердження прокурора про незаконність рішення суду в частині призначення ОСОБА_4 додаткового обов'язкового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків і пов'язані з педагогічною діяльністю, а ОСОБА_2 - у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з педагогічною діяльністю.
Призначене судом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів.
Разом з тим, при призначені ОСОБА_4 додаткового покарання у виді штрафу було порушено вимоги ст.53 КК України, яка передбачає, що розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину з урахуванням майнового стану винного в межах від 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до 50000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.
При цьому відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Одночасно, місцевий суд призначив ОСОБА_4 обов'язкове додаткове покарання у виді штрафу у сумі 5000 грн, не визначивши його у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян, або у сумі кратній йому, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, судові рішення щодо ОСОБА_4 в цій частині підлягають зміні.
З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги прокурора не встановлено.
Керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів колегія суддів
ухвалила:
касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.
У порядку ст.395 КПК України 1960 року вирок Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 05 червня 2013 року щодо ОСОБА_3 змінити, на підставі ст.53 КК України зменшити розмір призначеного ОСОБА_3 додаткового покарання у виді штрафу до 294 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4998 грн.
Вважати ОСОБА_3 засудженою за ч.2 ст. 367 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, строком на 3 роки зі штрафом у розмірі 294 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4998 грн.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2-4 ст.76 КК України.
У решті судові рішення щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити без зміни.
ОСОБА_6ОСОБА_7ОСОБА_8