Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
з участю прокурора ОСОБА_5
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 лютого 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 березня 2013 року.
Вироком Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2012 року засуджено
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості
за ч.2 ст. 367 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю, пов'язаною з освоєнням бюджетних коштів строком на 1 рік.
На підставі ст.ст. 49, 74 КК України звільнено від кримінальної відповідальності, так як з дня вчинення злочину минуло 10 років.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 березня 2013 року вирок суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він, будучи службовою особою, засновником та директором приватного підприємства «Технолог», маючи адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції після виграшу тендеру на виконання робіт замовнику МДК «Вуглеторфреструктуризація», 24.10.2002 року уклав із ним контракт № 8, у якому замовник зобов'язується сплачувати послуги з державного бюджету, а підрядник забезпечує виконання робіт.
Директор ПП «Технолог» ОСОБА_1, неналежним чином виконуючи свої службові обов'язки, у порушення вимог контракту № 8 від 24.10.2002 року, п.7.4. та п.11.1 якого передбачено, що зміна проектних рішень, виконання додаткових робіт з ініціативи Підрядчика можлива тільки за умови письмового дозволу Замовника, та що підрядчик виконує роботи відповідно до проектної документації, будівельних норм і правил, графіків виконання робіт, а також, у порушення вимог проектно-кошторисної документації, не забезпечив виконання робіт підприємства у частині їх відповідності проектній документації, пред'явив і підписав замовнику МДК «Вуглеторфрестуктуризація» акт приймання виконаних робіт за жовтень 2002 року, внаслідок чого із виділених на виконання робіт за вказаним договором в сумі 551 045 грн. 00 коп. фактично було виконано робіт на суму 349 286 грн. 00 коп. Різниця коштів, виділених для проведення робіт на об'єкті у сумі - у період з листопада 2002 року, були частково використані на фінансово-господарські потреби ПП «Технолог» (сплата податків, заробітна плата працівників, закупка ГСМ та запасних частин та ін.) та на розрахунки з субпідрядниками. Неналежне виконання директором ПП «Технолог» ОСОБА_1 своїх службових обов'язків завдало державним інтересам шкоди в сумі 551 045 грн. 00 коп., що призвело до здачі об'єкту рекультивованих земель, який не відповідає вимогам проектно-кошторисної документації, у користування Диківській сільській раді Знам'янського району.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить постановлені щодо нього судові рішення скасувати, а справу закрити за відсутністю події злочину. Стверджує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а вирок суду - ст. 334 КПК України, оскільки суд не навів достатніх підстав для обвинувачення. Крім того зазначає про однобічність та неповноту судового слідства.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважає касаційну скаргу засудженого безпідставною, а постановлені щодо нього судові рішення законними, а тому просив їх залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню.
Як видно із змісту його касаційної скарги, заперечуючи факт вчинення ним злочину самоправства, він указує на ряд доводів, які на його думку це підтверджують. Зокрема, засуджений посилався на відсутність будь-яких розпоряджень стосовно порядку передачі майна після його звільнення, а також на те, що після проведеної інвентаризації йому фактично дозволили працювати і далі, що за виявлені порушення, якщо б такі мали місце, має наставати цивільно-правова відповідальність.
Аналогічного змісту доводи містились у апеляціях захисника засудженого.
Згідно ст. 377 КПК України, апеляційний суд у своїй ухвалі зобов'язаний зазначити, зокрема, аналіз доказів, досліджених під час судового слідства, проведеного апеляційним судом, а також докладні мотиви прийнятого рішення.
Як убачається із змісту ухвали, апеляційний суд, визнаючи доведеним вину ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, погодився із доводами захисника засудженого про те, що «відносини, які виникли між ПП «Технолог» і МДК «Вуглеторфреструктуризація» на підставі контракту носять цивільно-правовий характер». Разом із тим суд визнав, що в діях засудженого, який був виконавцем укладеного між даними підприємствами контракту, є склад злочину.
Допущені апеляційним судом в ухвалі протиріччя в оцінці доводів апеляції на вирок суду ставить під сумнів його висновки і є підставою для скасування ухвали із направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Під час цього розгляду апеляційному суду слід, з використанням при необхідності передбачених законом процесуальних можливостей, розглянути апеляцію захисника засудженого, та, з урахуванням доводів касаційної скарги самого засудженого, прийняти законне та обґрунтоване рішення з викладенням в ухвалі мотивів прийняття такого рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст. 394-396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ, «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, колегія суддів
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 9 березня 2013 року щодо нього скасувати і справу направити на новий апеляційний розгляд.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4