Справа № 22-ц/774/3231/14 Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 45 суддя Кобеляцька-Шаховал І.О.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
18 березня 2014 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Повєткіна В.В.
суддів: Рудь В.В., Кочкової Н.О.
при секретарі: Чергенець С.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Таврія»
на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2014 року
за позовом Приватного підприємства «Таврія» до ОСОБА_1, Фермерського господарства «Скорук М.А.» та Управління Держземагенства у Нікопольському районі Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування його державної реєстрації, визнання поновленим договору оренди землі та зобов?язання вчинити певні дії, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська обласна земельна агенція», -
У лютому 2013 року ПП «Таврія» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ФГ «Скорук М.А.», Управління Держземагенства у Нікопольському районі Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування його державної реєстрації, визнання поновленим договору оренди землі, зобов?язання вчинити певні дії посилаючись на те, що до 23.03.2012 року, за договором оренди від 09.02.2007 року, ПП „Таврія" користувалось земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_1 Однак, всупереч передбаченого законом переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки, відповідач уклав договір оренди із ФГ „Скорук М.А.". Вважає, що договір оренди між ФГ „Скорук М.А." і ОСОБА_1 слід визнати недійсним, відповідно до ст.15 ЗУ „Про оренду землі", оскільки земельна ділянка знаходиться в загальному масиві, що використовувало ПП „Таврія", а межі земельної ділянки ОСОБА_1 не визначені та не встановлені, що є істотною умовою договору оренди. Оскільки договір оренди між ФГ „Скорук М.А." і ОСОБА_1 слід визнати недійсним, вважає, що, згідно ст.33 ЗУ „Про оренду землі", є підстави для визнання договору оренди земельної ділянки, загальною площею 8,9212 га, укладеного 09.02.2007 року між ПП „Таврія" і ОСОБА_1, поновленим та зобов'язати останнього вчинити дії щодо укладення з ПП „Таврія" додаткової угоди (а.с.1-3,56).
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.108-110).
В апеляційній скарзі (а.с.115-119) ПП „Таврія" просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалите нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги:
- ст.33 Закону України «Про оренду землі» будь-які вимоги щодо умов чи способу здійснення повідомлення орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренду землі на новий строк відсутні;
- ПП «Таврія» направило на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення про намір укласти договір на новий строк з проектом додаткової угоди, тобто апелянт виконав процедуру передбачену діючим земельним законодавством;
- представники апелянта намагались повідомити про намір скористатись переважним правом укладення договору оренди землі, але орендодавець уникав від спілкування з ними;
- судом не було встановлено факту неналежного виконання обов'язків по договору оренди;
- направлення листа-повідомлення до закінчення строку дії договору оренди з заявою ОСОБА_1 з проханням не займати земельну ділянку після збору врожаю та факт укладення договору оренди з іншим контрагентом є неналежним способом повідомлення орендаря про заперечення щодо поновлення договору оренди в силу положень ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі»;
- суд невірно зазначив, що апелянт звернувся до суду для захисту інтересів власників суміжних власників земельних ділянок, оскільки ПП «Таврія» звернулось за захистом своїх інтересів як орендар суміжних земельних ділянок;
- ОСОБА_1 не мав права проводити заходи щодо відновлення меж земельної ділянки, оскільки ПП «Таврія» не була належним чином про це повідомлено.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем листа-повідомлення та проекту додаткової угоди щодо продовження договору оренди земельної ділянки.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
З матеріалів справи вбачається, що 09.02.2007 року між сторонами укладений договір оренди належної відповідачу земельної ділянки (а.с.4), строк дії якого з врахуванням його державної реєстрації 23.03.2007 року закінчився 23.03.2012 року.
Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції від 17.02.2011 року) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
До матеріалів справи додано докази про належне виконання позивачем обов'язків по сплаті орендної плати, які відповідачем не спростовані.
За умовами п.2.5. договору оренди земельної ділянки по закінчення терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий термін.
Відповідно до ч.2,3 ст.33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції від 17.02.2011 року) орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі; до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
Позивачем до позовної заяви доданий лист-повідомлення на адресу відповідача від 10.02.2012 року про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди на новий строк (а.с.6) та про надіслання проекту додаткової угоди (а.с.7).
Відповідно до ч.5 ст.33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції від 17.02.2011 року) орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі; за наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Як вбачається зі справи, відповідач наголошує на тому, що вказаний лист-повідомлення від позивача не отримував.
Позивачем на підтвердження відправлення цього листа-попередження з додатковою угодою надано список громадян з відтиском поштового штемпеля від 13.02.2012 року, в якому зазначено і відповідача (а.с.14), але поштової квитанції до цього списку не надано, відомостей про направлення на адресу відповідача проекту додаткової угоди щодо продовження договору оренди земельної ділянки цей список не містить.
Суд першої інстанції з цього питання визнав, що позивач не надав доказів отримання відповідачем листа-повідомлення від 10.02.2012 року про намір позивача скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди на новий строк та про надіслання проекту додаткової угоди.
Така позиція суду першої інстанції вбачається правильною.
Згідно відповіді начальника Центра поштового зв'язку № 6 Дніпропетровської дирекції УДППЗ «Укрпошта» за № 01-07-664 від 13.12.2013 року зазначений список не є списком на відправку реєстрованих поштових відправлень, кореспонденція відправлена простим порядком, даний список не має юридичної сили, прослідкувати проходження та вручення простої кореспонденції не можливо (а.с.50).
В ст.33 Закону України «Про оренду землі» не встановлено порядок надіслання такого листа-повідомлення на адресу орендодавця, але захищено права орендодавця як власника земельної ділянки, а тому не вказано, що це має бути лише формальною процедурою.
Відповідно до ч.4 ст.33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції від 17.02.2011 року) при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін, а у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Отже думка орендодавця з приводу поновлення договору оренди землі є обов'язковою і суттєвою для подальших взаємовідносин між сторонами договору.
Відповідно до ч.9 ст.33 Закону України «Про оренду землі» в суді може бути оскаржено або відмова, або наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі, а як перша, так і друга обставина підлягають доказуванню.
Тому в суді орендар має довести не тільки відправлення на адресу орендодавця листа-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки, але і отримання орендодавцем цього листа.
Лише за наявності доказів про отримання орендодавцем листа-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки мають сенс положення ч.4 ст.33 Закону України «Про оренду землі» про право орендодавця вимагати зміни суттєвих умов договору.
Так саме і положення ч.4 ст.33 цього Закону про поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі відсутності від орендодавця листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, слід розглядати лише за умови підтвердження орендарем факту отримання орендодавцем листа-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки.
При цьому не має правового значення факт користування земельною ділянкою відповідача в 2012 році після закінчення строку дії договору оренди до збору позивачем врожаю після осіннього посіву 2011 року всупереч запереченням відповідача не займати ділянку після збору врожаю 2011 року.
Тому на думку колегії суддів питання щодо підтвердження факту отримання орендодавцем цього листа-повідомлення є суттєвим для вирішення спору про переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк.
Безпідставими є доводи позивача про те, що відповідач отримав цей лист-повідомлення, бо той обратно не повернувся, оскільки поштове відправлення могло бути втраченим на пошті або при його пересилці.
Не можуть бути прийнятими доводи позивача про те, що в липні 2011 року на зборах орендодавців всі були повідомлені про намір позивача скористатися своїм правом на укладення договору оренди землі на новий строк, оскільки в направленій на адресу ПП «Таврія» в липні 2011 року заяві, яка отримана позивачем 15.07.2011 року, та зареєстрована за вхідним № 64 від 15.08.2011 року, ОСОБА_1 просив позивача не займати його земельну ділянку після збору врожаю 2011 року (а.с.33), тобто висловив незгоду з пропозицією позивача, зазначеною в усній формі в липні 2011 року.
За таких обставин, коли позивачу заздалегідь було відомо про наміри відповідача, то навіть з таких міркувань позивачу слід було виходити з необхідності отримання доказу про отримання відповідачем листа-повідомлення про поновлення договору оренди, а не просто про його надіслання на адресу відповідача.
Законом не вказано, яким чином позивачу слід було здійснити направлення листа-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки на адресу відповідача, який є орендодавцем, але позивач повинен надати суду докази отримання відповідачем такого листа-повідомлення, наприклад можна було надати цей лист відповідачу під розпис.
Або направити з повідомленням про вручення поштового відправлення, як наприклад було направлено листа від 05.11.2012 року на адресу ФГ «Скорук М.А.» (а.с.10) з отриманням повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.01.2013 року (а.с.13).
Як вбачається з відповіді начальника Центра поштового зв'язку № 6 Дніпропетровської дирекції УДППЗ «Укрпошта» за № 01-07-664 від 13.12.2013 року прослідкувати проходження та вручення простої кореспонденції не можливо (а.с.50).
Тому з врахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що наданий позивачем список громадян з відтиском поштового штемпеля від 13.02.2012 року слід визнати неналежним доказом.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не надав суду доказів про направлення на адресу відповідача листа-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про оренду землі» в редакції Закону N 3038-VI від 17.02.2011 року у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Тому всі інші доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивачем доказів про поновлення договору не надано, у зв'язку з чим укладений між сторонами договір припинив свою дію.
З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, оскільки зводяться до переоцінки доказів.
Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і по становив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.
Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено.
Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесу ального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Таврія» - відхилити.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2014 року - залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: