04 березня 2014 р. м.Житомир справа № 806/8559/13-a
категорія 8.2.11
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гуріна Д.М.,
секретар судового засідання - Галайба І.Б.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Летушева М.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання незаконною та скасування вимоги
встановив:
24 грудня 2013 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) із позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Новоград-Волинська ОДПІ) про визнання незаконною та скасування вимоги.
У позовній заяві ФОП ОСОБА_3 вказала, що 15 листопада 2013 року Новоград-Волинською ОДПІ було винесено вимогу №Ф-228 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 11185 грн 22 коп. Вимога оскаржувалась в адміністративному порядку, однак скарга залишена без задоволення. Просить визнати незаконною та скасувати вимогу Новоград-Волинської ОДПІ від 15 листопада 2013 року №Ф-228 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску.
Ухвалами судді Житомирського окружного адміністративного суду 27 грудня 2013 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. Пояснив, що будучи фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, водночас у червні 2011 року набула статусу пенсіонера за віком згідно Угоди про порядок переведення і виплати пенсій відповідно до Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року (далі - Тимчасова угода) та перебуває на спрощеній системі оподаткування, а тому згідно із Законом України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон України №2464-VI) звільняється від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що фізичні особи-підприємці, які одержують дострокову пенсію за віком, призначену відповідно до Тимчасової угоди, не звільняються від сплати внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до досягнення пенсійного віку і винятків та пільг для зазначеної категорії фізичних осіб чинним законодавством не передбачено.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець, є платником єдиного податку та одночасно отримує пенсію за віком, на пільгових умовах, призначену відповідно до Тимчасової Угоди. (а.с.5-7).
Новоград-Волинською ОДПІ винесено вимогу від 15 листопада 2013 року №Ф-228 про сплату позивачем боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 11185 грн 22 коп. (а.с.8).
Вимога про сплату заборгованості з єдиного внеску на суму 11185 грн 22 коп. була оскаржена ФОП ОСОБА_3 в адміністративному порядку 2 грудня 2013 року.
18 грудня 2013 року за №14449/Ф-С/10-205 Головним управлінням Міндоходів у Житомирській області було прийнято рішення, яким у задоволенні скарги було відмовлено. (а.с.9-10).
Крім того позивачем було оскаржено до Житомирського окружного адміністративного суду вимогу №Ф-340-У від 13 травня 2013 року про сплату заборгованості з єдиного внеску на суму 8797 грн 16 коп.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі №806/7716/13-а позовну заяву ФОП ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м.Новограді-Волинському та Новоград-Волинському районі Житомирської області про визнання незаконною та скасування вимоги №Ф 340-У від 13 травня 2013 року було залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. Ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року набрала законної сили.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з частиною 4 статті 4 Закону України №2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд не погоджується з запереченнями відповідача стосовно того, що позивач не звільняється від сплати єдиного внеску на підставі частини 4 статті 4 Закону України №2464-VI.
Відповідно до статті 26 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України №1058-IV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
Україна приєдналася до Віденської конвенції про право міжнародних договорів відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1986 року «Про приєднання Української Радянської Соціалістичної Республіки до Віденської конвенції про право міжнародних договорів». Конвенція набрала чинності також для СРСР 29 травня 1986 року.
Відповідно до статті 11 Віденської конвенції про право міжнародних договорів згоду держави на обов'язковість для неї договору може бути виражено підписанням договору, обміном документами, затвердженням, приєднанням до нього або будь-яким іншим способом, про який домовились.
15 січня 1993 року Уряди України та Російської Федерації підписали Тимчасову Угоду між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення.
Згідно з частиною 2 статті 19 Закону України від 29 червня 2004 року №1906-IV «Про міжнародні договори України» якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до статті 1 Тимчасової Угоди громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.
ОСОБА_3 набула статус пенсіонера, про що їй видано посвідчення серії ААЄ №530379. Представник позивача наголошував, а відповідач не заперечував, що посвідчення було видано, на підставі того, що позивач працювала в районах Крайньої Півночі, термін дії пенсійного посвідчення - довічно, вид пенсії вказаний в посвідченні - за віком. (а.с.7).
Таким чином, позивач повністю відповідає критеріям, які визначені частиною 4 статті 4 Закону України № 2464-VІ, внаслідок чого, вона звільняється від сплати єдиного внеску.
Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ФОП ОСОБА_3, у відповідності до вказаної статті Закону України №1058-IV, уклала з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач, як пенсіонер за віком, не є платником єдиного внеску.
З огляду на зазначене, суд критично оцінює посилання відповідача на визначення поняття «пенсійний вік» виключно за нормами Закону України №1058-ІV, оскільки у даному випадку пенсійний вік передбачений не статтею 26 Закону України №1058-ІV, а статтею 1 Тимчасової Угоди.
Враховуючи те, що частина 4 статті 4 Закону України №2464-VI, на підставі якої позивач звільнена від сплати єдиного внеску, набрала законної сили 06 серпня 2011 року, то у відповідача відсутні правові підстави для виставлення та надіслання позивачу вимоги від 15 листопада 2013 року №Ф-228 щодо сплати недоїмки з єдиного внеску.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З наведених вище підстав, вимога Новоград-Волинської ОДПІ від 15 листопада 2013 року №Ф-228 є протиправною та підлягає скасуванню, тому суд задовольняє адміністративний позов у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статями 71, 86, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати вимогу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №Ф-228 від 15 листопада 2013 року про сплату 11185 грн 22 коп., адресовану Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 172 грн 05 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору
Постанова набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.М. Гурін
Повний текст постанови виготовлено: 11 березня 2014 р.