12 лютого 2014 р. справа № 804/16897/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Прудника С.В.
при секретарі судового засідання Трайдук С.В.
за участю сторін:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Філімончук О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області відділ з питань банкрутства про визнання протиправними та скасування акту позапланової невиїзної перевірки від 12.12.2013 р. № 76-А, та припису про недопущення повторних порушень № 32П від 12.12.2013 р., -
19 грудня 2013 р. арбітражний керуючий ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області відділу з питань банкрутства (далі - ГУЮ у Дніпропетровській області, відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати акт позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 12.12.2013 р. № 76-А;
- визнати протиправним та скасувати припис про недопущення повторних порушень №32П від 12.12.2013 р. (а.с. 3-8).
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 29 листопада 2013 року по 03 грудня 2013 року відділом з питань банкрутства Головного управління юстиції у Дніпропетровській області було проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1, за результатами якої було складено акт № 76-А, яким встановлено порушення законодавства з питань банкрутства. На підставі акта невиїзної перевірки відповідачем було прийнято припис № 32П від 12.12.2013 р. про недопущення повторних порушень, який позивач вважає протиправним, що є підставою для його скасування, а також, вважає дії щодо складання акту, та викладені в ньому висновкі такі, що не відповідають дійсності, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 р. відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. З метою повного та всебічного з'ясування всіх фактичних обставин у справі, разом із відкриттям провадження у справі, ухвалою суду від 23.12.2013 р. у сторін витребувано додаткові докази до справи (а.с. 1-2).
У судове засідання 12.02.2014 р. прибув позивач та представник відповідача.
Позивач у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд позов задовольнити. Додатково надав до суду письмові докази до справи (а.с. 32-132), та додаткові письмові пояснення (а.с. 151-154).
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, надала до суду письмові заперечення проти позову (а.с. 165-169), в яких посилалась на правомірність дій відповідача щодо складеного акту, та прийнятого за результатами встановлених висновків припису про недопущення повторних порушень. Додатково зазначила, що відділ з питань банкрутства Головного управління юстиції у Дніпропетровській області не може бути відповідачем по справі, вважає, що припис винесений Головним управлінням юстиції у Дніпропетровській області, яке повинно бути відповідачем. А також, щодо складеного акта перевірки зазначила, що акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків стосовно позивача, а отже, не породжує правовідносини, що можуть бути предметом спору. В судовому засіданні представник відповідача наголошувала, що припис є результатом проведеної Головним управлінням юстиції у Дніпропетровській області перевірки, тому, враховуючи викладені обставини, представник відповідача проти позовних вимог заперечувала, просила суд у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами додаткові докази, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 69 - 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 4212-VI від 22.12.2011 р. (далі - Закон України № 4212-VI), арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, який отримав відповідне свідоцтво і внесений до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Так, судом встановлено, що позивач - арбітражний керуючий ОСОБА_1 (а.с. 140-144), діє відповідно до свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_2, виданого 28.02.2013 р. Міністерством юстиції України, без обмеження строку дії (а.с. 24).
З матеріалів справи вбачається, що згідно ухвали Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 34/5005/6065/2011 від 12.05.2011 р., порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Аграрний цех "Саксаганський" (далі - ДП "Аграрний цех "Саксаганський") за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Консалтінг" (а.с. 19-20).
19.01.2012 р. ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 34/5005/6065/2011, введено процедуру санації ДП "Аграрний цех "Саксаганський", та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого ОСОБА_1 (а.с. 50-57).
Відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", керуючий санацією зобов'язаний попередньо погодити план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно підприємства-боржника, у майні якого частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків.
Так, з наданого примірника плана санації вбачається, що 14.05.2012 р. комітетом кредиторів схвалено план санації ДП "Аграрний цех "Саксаганський" (а.с. 58-77), та направлено його до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України для погодження. Станом на час розгляду адміністративної справи план санації ДП "Аграрний цех "Саксаганський", Міністерством енергетики та вугільної промисловості України - не погоджений.
Судом встановлено, що 18.10.2013 р. на адресу Генерального прокурора України Пшонки В.П. за вих. № 1310181, народним депутатом України С.В. Баландіним, було направлено депутатське звернення "Щодо незаконних дій арбітражного керуючого санацією ДП "Аграрний цех "Саксаганський" с. Мар'ївка-2, Софіївського району, Дніпропетровської області ОСОБА_1, затримки заробітної плати на зазначеному підприємстві за серпень та вересень поточного року, а також заборгованість по сплаті єдиного внеску до Пенсійного фонду України за останні п'ятнадцять місяців 2012-2013 р.р." (а.с. 172-173).
20.11.2013 р. за вх. № 45864/11 до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області надійшло доручення від Міністерства юстиції України від 14.11.2013 р. за № 14485-0-26-13/13.2 "Щодо проведення позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання повноважень керуючого санацією ДП "Аграрний цех "Саксаганський" (свідоцтво НОМЕР_2 від 28.02.2013) на предмет додерження вимог законодавства з питань банкрутства щодо погашення заборгованості з виплати заробітної плати, який направлено у зв'язку із надходженням листа від Генеральної прокуратури України від 01.11.2013 р. № 711/1-8406-13 щодо звернення народного депутата України С.В. Баландіна (а.с. 171).
22.11.2013 р. за № 11-50/5415 ГУЮ у Дніпропетровській області на адресу арбітражного керуючого ОСОБА_1 було направлено запит про надання інформації, в якому зазначено, що в термін до 28.11.2013 р. необхідно надати пояснення стосовно порушених у зверненні питань, а також визначено певний перелік документів, які необхідно надати в обгрунтування наданих пояснень (а.с. 183).
Відповідно до п. п. 2.6., 2.8. Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих, начальником управління ГУЮ у Дніпропетровській області В.Я. Кармазіним, видано наказ № 936/8 від 22.11.2013 р. "Про створення комісії для проведення перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1." (а.с. 184-185). Наказом створено комісію для проведення позапланової невиїзної перевірки, та визначено порядок здійснення організаційних заходів.
Судом встановлено, що з 29.11.2013 р. по 03.12.2013 р. головою комісії - в.о. начальника відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Бабієнко Тамарою Олексіївною та головним спеціалістом відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Васильєвим Олександром Володимировичем, проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1, про що складено відповідну довідку N70-Д від 03.12.2013 р. (а.с. 174-178).
12.12.2013 р. відділом з питань банкрутства Головного управління юстиції у Дніпропетровській області було складено акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 N76-А (а.с. 180-182).
За висновками акту перевірки, було встановлено порушення арбітражним керуючим ОСОБА_1 вимог законодавства з питань банкрутства, а саме ч. 3 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 14.05.1992 р. № 2343-ХІІ (із змінами та доповненнями) (далі - Закон України № 2343-ХІІ), в частині пропорційності задоволення вимог кредитора однієї черги щодо сплати страхових внесків до фондів державного загальнообов'язкового соціального страхування.
За результатами позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_1, згідно з актом перевірки від 12.12.2013 р. N 76-А, на підставі виявленого порушення, першим заступником начальника управління О.В. Захаровою винесено припис № 32П від 12.12.2013 р. про недопущення повторних порушень (а.с. 179), щодо недопущення арбітражним керуючим у подальшій діяльності аналогічних порушень.
При вирішенні питання щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування акту позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 12.12.2013 р. N 76-А, суд виходить з наступного.
Відповідно до наказу N 1284/8 від 27.06.2013 р. "Про затвердження Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України за N 1113/23645 від 03.07.2013 р. (а.с. 186), затверджено Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих) (а.с. 187-207), який розроблено відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та поширюється на всіх фізичних осіб, які отримали в установленому порядку свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражних керуючих.
Так, відповідно до п. п. 2.1., 2.2., 2.6. Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих, контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок. Контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється на предмет дотримання ними вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці. Підставами для проведення позапланової перевірки є звернення (скарги) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення додаткового контролю.
За п. 5.1. Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих, в останній день перевірки орган контролю складає та підписує Довідку у двох примірниках. Один примірник Довідки надається арбітражному керуючому, який перевірявся, другий зберігається в органі державного контролю.
Пунктом 6.3. Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих передбачено, що орган контролю зобов'язаний протягом двох робочих днів після завершення строку на надання арбітражним керуючим заперечень щодо Довідки опрацювати надані арбітражним керуючим пояснення, зауваження, заперечення і документи та скласти акт перевірки.
Суд вважає, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача.
Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення в ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Відповідно до п. 1 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі, та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.
Правовий акт індивідуальної дії - це правовий акт компетентного органу або посадової особи, виданий на підставі юридичних фактів і норм права, що визначає права, обов'язки або міру юридичної відповідальності конкретних осіб.
Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта, дотримання якого забезпечується правовими механізмами.
Аналогічна правова позиція викладена у висновку Верховного Суду України у постанові від 10.09.2013 р. у справі № 21-237а13. Зокрема, Верховний Суд України відзначив, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, у розумінні ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки, викладені в акті перевірки, не породжують та не змінюють права та обо'язкі позивача, тому такі вимоги не можуть бути предметом спору.
З вищенаведеного вбачається, що відповідачем додержано всіх вимог при складанні акту позапланової невиїзної перевірки, враховуючи, що перевірку призначено на підставі доручення Міністрерства юстиції України, позивача попереджено про дату, час та місце проведення, за результатами складено відповідну довідку, що підтверджує правомірність складеного акту. Акт, складений за результатами перевірки комісією Головного управління юстиції у Дніпропетровській області - це службовий документ, який підтверджує факт проведення позапланової невиїзної перевірки, містить відомості про виявлені порушення вимог законодавства, та є носієм відповідної інформації, тому, суд вважає, що у задоволені позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування акта позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 12.12.2013 р. № 76-А - слід відмовити.
При вирішенні питання щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування припису про недопущення повторних порушень № 32П від 12.12.2013 р., суд виходить з наступного.
Як встановлено судом, ГУЮ у Дніпропетровській області було проведено перевірку щодо затримки виплати заробітної плати на ДП "Аграрний цех "Саксаганський" за серпень та вересень 2013 року, а також заборгованість по сплаті єдиного внеску до Пенсійного фонду України за останні п'ятнадцять місяців 2012-2013 р.р., та враховуючи, що арбітражним керуючим ОСОБА_1 не було надано документів на підтвердження перерахування внесків, за результатами перевірки було встановлено порушення вимог законодавства з питань банкрутства, а саме ч. 3 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 14.05.1992 р. № 2343-ХІІ (із змінами та доповненнями), в частині пропорційності задоволення вимог кредитора однієї черги щодо сплати страхових внесків до фондів державного загальнообов'язкового соціального страхування.
Так, відповідно до п. 6.1. Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих, арбітражний керуючий має право протягом п'яти робочих днів після складення Довідки надати в письмовій формі свої пояснення, зауваження, заперечення до неї разом з необхідними документами або усунути виявлені під час перевірки порушення та надати інформацію про це комісії.
Судом встановлено, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, арбітражним керуючим ОСОБА_1, для спростування висновків комісії, 09.12.2013 р. до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області було надано зауваження разом з необхідними документами.
Відповідно до пояснень, арбітражним керуючим ОСОБА_1 було повідомлено, що відповідно до норм чинного законодавства, передбачено, що оплата праці працівникам здійснюються в першочерговому порядку, як це і було зроблено позивачем. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці. У зв'язку із тим, що у боржника - ДП "Аграрний цех "Саксаганський" відсутня достатня кількість грошових коштів, необхідна для виплати заробітної плати, та здійснення всіх необхідних платежів, в першу чергу здійснюється погашення заборгованості перед працівниками підприємства, а в разі достатньої кількості грошових коштів у підприємства - буде здійснюватись погашення заборгованості перед УПФУ.
До зауважень арбітражним керуючим ОСОБА_1 було надано наступні копії документів:
- довідку ПАТ "Акта банк" від 04.12.2013 р. № 2330, з якої вбачається про відсутність руху грошових коштів по поточним рахункам ДП "Аграрний цех "Саксаганський" за період з 01.09.2013 р. по 30.11.2013 р. (а.с. 14);
- витяг з касової книги від 05.11.2013 р., яким підтверджено надходження грошових коштів в сумі 24411,00 грн. (а.с. 15).
На запит відповідача щодо надання будь-яких документів, в підтвердження сплати внесків до фондів державного загальнообов'язкового соціального страхування, позивачем не було надано.
Отже, як встановлено судом, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, не сплата загальнообов'язкових платежів була пов'язана виключно з відсутністю грошових коштів на підприємстві. В судовому засіданні позивач наголошував, що у зв'язку з тим, що план санації не погоджений Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, він не має можливості здійснювати заходи, передбачені планом санації, до відновлення платоспроможності підприємства, яке на даний час не здійснює господарської діяльності, у ДП "Аграрний цех "Саксаганський" значна кредиторська заборгованість, вимоги кредиторів до боржника, згідно з реєстром, який затверджено господарським судом Дніпропетровської області станом на 24.11.2011 року становлять 941826,87 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору позики від 01.11.2013 р., укладеним між громадянином України ОСОБА_2, як "Позикодавцем" та ДП "Аграрний цех "Саксаганський", як "Позичальником", в особі керуючого санацією ОСОБА_1, підприємству для розрахунків з працівниками по заробітній платі було надано позику в розмірі 101780,00 грн. (а.с. 78-79).
Позикодавцем неоднаразово було надано Позику ДП "Аграрний цех "Саксаганський", що підтверджують наступні документи:
- витяг з касової книги від 06.11.2013 р., яким підтверджено надходження грошових коштів в сумі 7256,00 грн. (а.с. 16);
- витяг з касової книги від 04.11.2013 р., яким підтверджено надходження грошових коштів в сумі 48650,00 грн. (а.с. 17);
- витяг з касової книги від 01.11.2013 р., яким підтверджено надходження грошових коштів в сумі 21463,00 грн. (а.с. 18);
- акт прийому-передачі грошових коштів від 01.11.2013 р. (а.с. 36);
- акт прийому-передачі грошових коштів від 04.11.2013 р. (а.с. 37);
- акт прийому-передачі грошових коштів від 05.11.2013 р. (а.с. 38);
- акт прийому-передачі грошових коштів від 06.11.2013 р. (а.с. 39).
Судом встановлено, що всі надані позикою гроші було видано працівникам ДП "Аграрний цех "Саксаганський" на виплату заробітної плати, що підтверджується матеріалами справи, а також, позивачем надано до суду відомості щодо виплати заробітної плати працівникам за 2013 рік (а.с. 80-132).
На вимогу суду, позивачем надано довідку щодо надання пояснень стосовно виплати ДП "Аграрний цех "Саксаганський" єдиного соціального внеску, з якої вбачається, що за час перебування ОСОБА_1 керуючим санацією, з 19.12.2012 р. до Пенсійного фонду України було перераховано 486000,00 грн. (а.с. 163), що підтверджується розшифровкою Ф1 ряд 570 "Зобов'язання зі страхування" по ДП "Аграрний цех "Саксаганський" станом на 31.12.2012 р. (а.с. 164).
Отже, судом встановлено, що заборгованість по заробітній платі перед працівниками ДП "Аграрний цех "Саксаганський" - відсутня.
Статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено черговість задоволення вимог кредиторів. Так, передбачено особливу процедуру задоволення вимог кредиторів у процедурі санації, яка здійснюється керуючим санацією та охоплює задоволення всіх вимог (як тих на які поширюється мораторій, так і тих, на які дія мораторію не поширюється).
Згідно ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в першу чергу задовольняються:
- вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачованою відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
- вимоги кредиторів за договорами страхування;
- витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії.
В другу чергу задовольняються:
- вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьму фонді, у порядку, втановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників).
У третю чергу задовольняються:
- вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
- вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.
Отже, з наведеного вбачається, що арбітражний керуючий ОСОБА_1 діяв відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, щодо першочергового погашення вимоги по виплаті заборгованості із заробітної плати перед працюючими працівниками.
Також, слід зазначити, що законом передбачена черговість задоволення вимог кредиторів з коштів, одержаних від продажу майна. Як було встановлено в судовому засіданні, що не заперечувалось сторонами, ДП "Аграрний цех "Саксаганський" продаж майна не здійснював.
Відповідно до п.п. 6.4.3. п. 6.4 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих, у резолютивній частині акта перевірки комісією з урахуванням Довідки та пояснень, зауважень, заперечень і документів, наданих арбітражним керуючим, або усунених порушень робиться висновок щодо наявності (відсутності) порушень законодавства з питань банкрутства в діяльності арбітражного керуючого.
У разі виявлення за результатами перевірки порушень у резолютивній частині акта перевірки зазначаються всі порушення з посиланням на конкретні структурні одиниці нормативно-правових актів. Довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів не допускається. Порушення, усунені арбітражним керуючим до моменту складання акта перевірки, вважаються такими, що не вчинені, та в резолютивній частині акта перевірки не вказуються.
У резолютивній частині акта перевірки окремо зазначаються порушення, щодо яких органом контролю буде винесено розпорядження про усунення порушень, та порушення, щодо яких буде винесено припис про недопущення повторних порушень.
Також, згідно п. 6.7., Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих, у разі виявлення під час перевірки порушень у діяльності арбітражного керуючого орган контролю на підставі акта перевірки за наявності відповідних підстав виносить припис про недопущення повторних порушень та (або) розпорядження про усунення виявлених порушень.
Підпунктом 6.7.1. п. 6.7 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих чітко встановлено, що орган контролю виносить розпорядження щодо порушень, які можуть бути усунені арбітражним керуючим, а щодо інших порушень - припис.
Відповідно до п. п. 6.8., 6.9. Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих, у розпорядженні міститься інформація про встановлені комісією порушення, термін та спосіб їх усунення. Строк виконання розпорядження у випадку наявності об'єктивних підстав може бути продовжено органом контролю шляхом внесення відповідних змін до розпорядження. Арбітражний керуючий зобов'язаний до закінчення строку, зазначеного в розпорядженні, усунути виявлені порушення та надати інформацію про це разом з відповідними документами до органу контролю, який виніс розпорядження. У разі якщо подані документи підтверджують виконання розпорядження, орган контролю складає про це акт, який долучається до акта перевірки, а у разі якщо подані документи не підтверджують виконання розпорядження, орган контролю для перевірки виконання розпорядження призначає позапланову перевірку.
З вищенаведених норм вбачається, що у разі виявлення за результатами перевірки порушень, у резолютивній частині акта перевірки зазначаються всі порушення з посиланням на конкретні структурні одиниці нормативно-правових актів, та окремо зазначаються порушення, щодо яких органом контролю буде винесено розпорядження про усунення порушень, та порушення, щодо яких буде винесено припис про недопущення повторних порушень.
Отже, за результатами перевірки контролюючий орган повинен був зазначити окремо порушення щодо яких буде винесено розпорядження про усунення порушень, та порушення, щодо яких буде винесено припис про недопущення повторних порушень.
Як було встановлено судом при розгляді адміністративної справи, при виплаті заробітної плати працівникам, враховуючи відсутність грошових коштів на підприємстві, ДП "Аграрний цех "Саксаганський" не було перераховано до Пенсійного фонду України єдиного соціального внеску, що стало підставою для винесення арбітражному керуючому ОСОБА_1 припису про недопущення повторних порушень від 12.12.2013 р. № 32П (а.с. 13).
Згідно чинного законодавства, враховуючи встановлене порушення, на підставі акта перевірки, контролюючий орган виносить розпорядження щодо порушень, які можуть бути усунені арбітражним керуючим, із зазначенням терміну та спосібу їх усунення, проте ГУЮ у Дніпропетровській області винесено припис про недопущення повторних порушень.
Відповідно до п. 6.10. Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих, у приписі міститься інформація про виявлені під час перевірки порушення, які усунути неможливо, та зобов'язання арбітражного керуючого не допускати аналогічних порушень.
Суд критично ставиться до обраного способу реалізації висновків акту позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 12.12.2013 р. N76-А, у вигляді винесеного припису про недопущення повторних порушень від 12.12.2013 р. № 32П, як до порушення, яке усунути неможливо. Арбітражним керуючим не заперечується факт не сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, а їх не надходження пов'язано виключно із відсутністю грошових коштів на поточних рахунках підприємства. Суд вважає, що ці порушення можуть бути усунені в подальшому, шляхом стягнення певної суми відповідним Пенсійним фондом України з ДП "Аграрний цех "Саксаганський", або шляхом добровільного перерахування коштів за наявності їх на поточних рахунках підприємства. Встановлене порушення не пов'язано із результатами самої діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1, щодо невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень.
Відповідно до ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Також, згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Отже, арбітражний керуючий ОСОБА_1 діяв лише в інтересах працюючого колективу ДП "Аграрний цех "Саксаганський", з метою забезпечення працівників одержанням винагороди за працю.
Щодо доводів представника відповідача, яка зазначала, що відповідачем по справі зазначено відділ з питань банкрутства Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, а позовні вимоги стосуються рішення саме Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, слід зазначити наступне.
Судом встановлено, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування акту безпосередньо стосуються саме вчинення дій відділом з питань банкрутства, посадовими особами якого було проведено перевірку, та складено акт позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 12.12.2013 р. N 76-А, за результатами якого Головним управлінням юстиції у Дніпропетровській області винесено припис про недопущення повторних порушень від 12.12.2013 р. № 32П.
Відповідно до п. 1.3. Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих, контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) здійснюють Міністерство юстиції України, як державний орган з питань банкрутства та за дорученням Мін'юсту України головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі як територіальні органи з питань банкрутства.
Отже, відділ з питань банкрутства не є окремим суб'єктом владних повноважень, а є територіальним органом з питань банкрутства Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, на який покладено контроль за діяльністю арбітражних керуючих. Також слід зазначити, що при розгляді адміністративної справи, представник відповідача Філімончук О.М. діяла за довіреністю, наданою Головним управлінням юстиції у Дніпропетровській області, а отже і є уповноваженою особою державного органу з питань банкрутства та законним представником Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 170).
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Отже, на підставі вищезазначених норм законодавства, встановлених судом обставин справи та наданих сторонами доказів на підтвердження своєї позиції, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесеного припису Головним управлінням юстиції у Дніпропетровській області, який є таким, що підлягає скасуванню, вимоги позивача в цій частині позовних вимог знайшли підтвердження та не спростовані матеріалами справи, тому, є всі підстави для часткового задоволення адміністративного позову арбітражного керуючого ОСОБА_1.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - арбітражним керуючим ОСОБА_1 при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 68,82 грн., що документально підтверджується квитанцією № ПН48273К від 19.12.2013 р. (а.с. 9).
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 34,41 грн. підлягає поверненню.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 12 лютого 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 17 лютого 2014 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 11, 14, 69 - 71, 86, 94, 122, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області відділ з питань банкрутства про визнання протиправними та скасування акту позапланової невиїзної перевірки від 12.12.2013 р. № 76-А, та припису про недопущення повторних порушень № 32П від 12.12.2013 р. - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати припис про недопущення повторних порушень № 32П від 12.12.2013 р., винесений Головним управлінням юстиції у Дніпропетровській області.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Арбітражного керуючого ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, індекс АДРЕСА_1) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні 41 копійка).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 17 лютого 2014 року.
Суддя С. В. Прудник