Справа № 760/26087/13-ц
№2-348/14
17 березня 2014 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Коробенка С.В.
при секретарі Бабій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Приватне акціонерне товариство «Українська страхова група» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 з вимогами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Зокрема, Позивач просив стягнути з Відповідача матеріальну шкоду в розмірі 33813,50 грн, а також компенсацію за спричинену моральну шкоду в сумі 50000 гривень.
Свої вимоги до Позивач мотивують наступним.
01.08.2012р. на перехресті пр. Антонова та вул. Волинської в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного Позивачу мотоцикла «QJ-125T-4A», НОМЕР_3, та автомобіля «Шкода», д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, в результаті якої мотоцикл було пошкоджено, а сам водій ОСОБА_1, який керував ним, отримав тілесні ушкодження.
Винною у дорожньо-транспортній пригоді судовим рішенням (вироком) була визнана ОСОБА_2
Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди Позивачу, як він вказує, була заподіяна матеріальна шкода, спричинена пошкодженням мотоцикла «QJ-125T-4A», НОМЕР_3, розмір шкоди встановлений Звітом товарознавчого дослідження від 18.01.2013р. і складає 11234,25 грн. До матеріальної шкоди Позивачем віднесено також сплачену ним вартість проведеного товарознавчого дослідження в розмірі 660 грн.
Крім того, Позивач зазначає, що у зв'язку з отриманими ним травмами у дорожнього-транспортній пригоді він вимушений був витрачати кошти на операцію, придбання ліків та перев'язувальних матеріалів, що підтверджується наявними у нього квитанціями на суму в розмірі 6692 грн.
До матеріальної шкоди Позивач також відносить втрачений заробіток за час його непрацездатності в розмірі мінімальної заробітної плати за весь період його непрацездатності, тобто з серпня 2012 року по липень 2013 року, що за підрахунками Позивача складає 13574,00 грн.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що у зв'язку із заподіяними йому травмами зазнав моральних страждань внаслідок фізичного болю та подальшого лікування, вимушених змін у житті, і достатньою компенсацією за моральну шкоду вважає суму в розмірі 50000 гривень.
У судовому засіданні Позивач та його представник підтримали позов, просили суд задовольнити його в повному обсязі. На уточнююче запитання, поставлене судом у зв'язку з наявністю у Відповідача полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, Позивач та його представник зазначили, що в усному порядку страхова компанія Відповідача відмовила йому у прийнятті документів на виплату страхового відшкодування, оскільки Позивачем втрачено технічний паспорт на мотоцикл. Враховуючи, що доцільності у відновленні технічного паспорту на мотоцикл немає у зв'язку з його (мотоциклу) фактичним знищенням, Позивач вирішив звернутись в суд з вимогами безпосередньо до заподіювача шкоди.
Представник Відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, наполягаючи на тому, що відповідальність ОСОБА_2 застрахована в установленому порядку в ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», а тому саме страхова компанія має відшкодувати матеріальну та частково моральну шкоду Позивачу. Представник Відповідача визнав позову лише в частині компенсації Позивачу вартості проведеного автотоварознавчого дослідження в розмірі 660 гривень. Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то сторона відповідача вважає, що ОСОБА_1 не довів суду наявність у нього такої моральної шкоди, якій відповідає сума компенсації в розмірі 50000 гривень.
Третя особа по справі ПрАТ «СК «Українська страхова група» направила до суду письмові пояснення, з яких вбачається, що до страхової компанії за виплатою страхового відшкодування за збитки, заподіяні з вини ОСОБА_2, ОСОБА_1 не звертався.
Заслухавши пояснення Сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу (мотоциклу) «QJ-125T-4A», д/н НОМЕР_3.(а.с.64).
01 серпня 2012 року в м. Києві на перехресті вул. Авіаконструктора Антонова та вул. Волинської відбулася дорожньо-транспортна пригода з участю мотоцикла «QJ-125T-4A», НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1, та автомобіля марки «Шкода», д/н НОМЕР_2, за кермом якого знаходилася ОСОБА_2
У відповідності до вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 21.05.2013р. ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, тобто у дорожньо-транспортній пригоді, за наслідками якої ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми лівого стегна: садни у ділянці лівого стегна та лівої гомілки; перелому шийки лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків; садни у ділянці правої гомілки та передпліч, які у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу. (а.с. 71-75)
Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок суду є обов'язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, в межах розгляду даної справи обставини вини (її відсутності) ОСОБА_2 у порушенні правил дорожнього руху доказуванню не підлягають, оскільки наявність вини в її діях вже встановлена чинним судовим рішенням.
Позивачем надано суду Звіт №32/01/13 від 18.01.2013р. автотоварознавчого дослідження, складеного ФОП ОСОБА_5, з якого вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику мотоцикла QJ-125T-4A», НОМЕР_3, становить 11234,25 грн, яка дорівнює ринковій вартості такого мотоцикла на момент ДТП, оскільки його відновлювальний ремонт є економічно необгрунтованим. (а.с.41-62).
За складання зазначеного звіту Позивачем сплачено суму в розмірі 660 гривень. (а.с. 38)
Згідно зі ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Таким чином, вимоги Позивача про відшкодування йому матеріальної шкоди у вигляді втраченого заробітку за період лікування та реабілітації виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, а також вимоги про відшкодування витрат, пов'язаних із лікуванням, є нормативно обґрунтованими.
У відповідності до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Шкода», д/н НОМЕР_2, на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована згідно з Полісом №АВ/6875205 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» з лімітом відшкодування за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю в розмірі 100000 гривень, а за шкоду, заподіяну майну - 50000 гривень (франшиза дорівнює нулю). (а.с. 98)
У відповідності до ст.22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
При цьому, як вбачається зі ст.23.1 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є в тому числі:
- шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого;
- шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;
- моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Стаття 24.1. Закону вказує, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Стаття 25 Закону передбачає, що у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.
Таким чином, матеріальна шкода у вигляді збитків, завданих майну Позивача, витрат на лікування і реабілітацію, а також - втраченого заробітку, віднесена згідно із Законом до тієї шкоди, яка підлягає відшкодуванню за рахунок страхової виплати Страховиком.
Доказів звернення Позивача до ПрАТ «СК «Українська страхова група» за виплатою страхового відшкодування матеріали не містять, посилання Позивача на усну відмову у прийнятті документів не вважаються належним доказом.
Як вбачається зі змісту позову, розмір вимог Позивача в частині відшкодування матеріальної шкоди не перевищує ліміту відповідальності ПрАТ «СК «Українська страхова група» за полісом №АВ/6875205, а тому підстав для покладення на ОСОБА_2 зазначеної відповідальності (за відсутності обґрунтованої відмови Страховика у виплаті відшкодування) суд не вбачає.
Натомість, враховуючи, що Позивач самостійно замовив послуги із підрахунку розміру матеріальної шкоди, завданої транспортному засобу, підстав для включення вартості звіту (660 грн) до страхового відшкодування немає, а тому вона підлягає стягненню саме з Відповідача ОСОБА_2
Що стосується вимог про стягнення з Відповідача компенсації за заподіяну моральну шкоду, то суд керується наступним.
Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: в тому числі: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (п.1 ч.2); у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п.2 ч.2); у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (п.3 ч.2).
Стаття 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачає, що потерпілому відшкодовується Страховиком моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. А якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
З урахуванням всіх обставин справи, суд вважає доведеним, що вчиненням ОСОБА_2 винних дій, які призвели до пошкодження належної Позивачу власності, зокрема, її фактичного знищення, останньому заподіяно моральну шкоду, яку суд оцінює в 2000 гривень, і яка підлягає стягненню безпосередньо з винної особи - ОСОБА_2 (п.3 ч.2 ст.23 ЦК України)
Крім того, суд вважає доведеним також і спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у вигляді душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Такий висновок суду ґрунтується на обставинах, встановлених вироком від 21.05.2013р. відносно ОСОБА_2 за ст.286 КК України, з якого вбачається, що ОСОБА_1 зазнав у дорожньо-транспортній пригоді тілесних ушкоджень середньої тяжкості (п.1, 2 ч.2 ст.23 ЦК України).
З урахуванням тяжкості зазнаних Позивачами травм під час аварії суд вважає визнати необхідною та достатньою компенсацією за заподіяну йому моральну шкоду (за п.1, 2 ч.2 ст.23 ЦК України) в розмірі 5000 гривень, оскільки заявлену Позивачем до стягнення суму суд вважає завищеною.
Враховуючи, що у відповідності до ст.22.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» лімітом відшкодування моральної шкоди Страховиком є сума в розмірі 5% від 100000 гривень, тобто 5000 гривень, у задоволенні вимог до ОСОБА_2 в цій частині слід відмовити, оскільки компенсація в цій частині покривається лімітом страхового відшкодування.
Відповідно до ст.88 ЦПК України зі ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави судовий збір за мінімальними ставками за задоволення вимог майнового та немайнового характеру, тобто 229,40 грн та 114,70 грн (всього 344,10 грн).
Керуючись ст. ст.22, 23, 1167, 1188 Цивільного кодексу України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213-215 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 660,00 гривень (шістсот шістдесят грн.), в порядку відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 коп.).
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі та судові витрати в розмірі 344,10 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: