24 березня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,
суддів Собіни І.М., Гордійчук С.О.;
секретар судового засідання Ковальчук Л.В.,
з участю представника банку,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Рівненського міського суду від 12 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
19 липня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 23094,28 грн. заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Рівненського міського суду від 12 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» посилалося на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 20 липня 2007 року ОСОБА_1 отримав в банку кредит в сумі 10000 грн. під 30 % річних. Висновок суду першої інстанції про пропуск банком строку позовної давності є помилковим.
У своїй Заяві позичальника відповідач погодився, що його Заява позичальника, Умови та Правила надання банківських послуг, Пам'ятка клієнта та Тарифи банку складають кредитний договір. Своїм підписом він підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування у ПАТ КБ "ПриватБанк".
Пунктом 9.12. Умов та Правил надання банківських послуг обумовлено, що строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії Кредитної картки. Договір діє впродовж дванадцяти місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу про припинення договору, він пролонгується на такий же строк.
В п. 9.3. Умов передбачено, що карткові рахунки відкриваються на невизначений термін за винятками, передбаченими п. п. 9.6., 9.7. цих Умов.
Відповідно до п. 3.1.3. Умов по закінченню строку дії відповідна картка пролонгується на новий термін, якщо раніше банком не було отримано заяву від клієнта про закриття рахунку при відсутності заборгованості.
Таким чином, сторони у письмовій формі погодили збільшення строку позовної давності на термін дії строку карткового рахунку, що не суперечить положенням ст. 259 ЦК України.
Пунктом 6.4. Умов передбачено, що у випадку незгоди зі змінами та/або Тарифами Банку, Позичальник зобов'язаний надати Банку письмову заяву про розірвання цього договору і здійснити погашення наявної заборгованості, в тому числі заборгованості, яка виникла протягом 30 днів з моменту повернення Карт, виданих Держателю і його довіреним особам. При незгоді зі списанням коштів з карткового рахунку письмово проінформувати Банк про це протягом 35 днів з моменту списання.
Відповідач не звертався до Банку із заявою про закриття карткового рахунку, у зв'язку із чим на підставі Умов і правил надання банківських послуг строк дії його картки був продовжений на такий же строк. Тому, оскільки строк дії картки був продовжений, то відповідно був продовжений і строк дії кредитного договору на строк дії картки.
На даний час пролонгація кредитного договору діє, а тому за таких обставин позовна давність до правовідносин сторін не застосовується, у зв'язку з чим позовні вимоги банку підлягають задоволенню.
Посилаючись на ці обставини, позивач рішення місцевого суду вважав незаконним та необґрунтованим і просив апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що банк пропустив строк позовної давності.
Проте погодитися з таким висновком місцевого суду колегія суддів не може.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З матеріалів справи вбачається, що 17 липня 2007 року ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 був відкритий рахунок на підставі укладеного сторонами кредитного договору б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредитний ліміт у розмірі 10000 грн. під 30 % річних. 20 липня 2007 року ОСОБА_1 була видана відповідна платіжна банківська картка та ПІН-конверт (а. с. 7 зв.). Факт отримання кредиту та використання кредитної картки відповідачем не оспорюється.
У своїй заяві клієнта (позичальника) від 20 червня 2007 року, адресованій банку, відповідач визнав, що він ознайомлений і згідний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді; підтвердив факт отримання від банку повної інформації про умови кредитування; та погодився, що його Заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Пам'яткою клієнта, а також Тарифами становить укладений ним із банком кредитний договір, підтвердивши це своїми підписами (а. с. 7).
Укладення кредитного договору у такий спосіб не суперечить вимогам ст. ст. 638, 639, 640 і 1055 ЦК України.
З пункту 9.12. Умов та Правил надання банківських послуг вбачається, що договір діє впродовж 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк (а. с. 8-11).
Оскільки свої зобов'язання за укладеним кредитним договором відповідач не виконав, ПАТ КБ «ПриватБанк» у своїй позовній заяві від 19 липня 2014 року просило суд стягнути з позичальника 23094,28 грн. допущеної кредитної заборгованості, з яких: 7137,66 грн. - заборгованість за кредитом; 13080,71 - заборгованість за процентами; 1299,99 грн. - комісійні банку; 500 грн. і 1075,92 грн. - штрафи, передбачені п. 8.6 Умов та Правил надання банківських послуг.
Розмір вказаної заборгованості підтверджується розрахунком суми заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем. Відповідачем вказаний розрахунок не спростований, власних розрахунків з даного приводу не надано, а тому колегією суддів він приймається як достовірний.
Укладений із банком кредитний договір відповідач ОСОБА_1 у судовому порядку не оспорив, у зв'язку з чим він відповідно до правил ст. 204 ЦК України є правомірним.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції вважав, що вимоги банку є обґрунтованими, однак відмовив в їх задоволенні у зв'язку зі спливом позовної давності.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він суперечить закону та не ґрунтується на доказах, наявних у матеріалах справи.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 6.5. Умов та Правил надання банківських послуг клієнт зобов'язується погашати заборгованість за кредитом та відсотками за користування ним, перевитратами платіжного ліміту, а також сплачувати комісію на умовах, передбачених договором.
Згідно з нормами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 1 статті 530 ЦК України).
З пункту 9.12. Умов та Правил надання банківських послуг вбачається, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк.
Відповідно до статей 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 ЦК України).
Відмовляючи ПАТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні позову за спливом позовної давності, місцевий суд не звернув уваги на те, що пролонгація договору полягає у продовженні його строку зі збереженням тих умов, на яких його було укладено (якщо інше не передбачено договором), зокрема, щодо самої умови про порядок пролонгації договору, які також залишаються чинними.
Даних про те, що хоча б одна із сторін мала намір припинити цей договір, і протягом його чинності вчинила дії, які передбачені пунктом 9.12. Умов та Правил надання банківських послуг, у матеріалах справи немає.
Відтак суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, необґрунтовано застосував до спірних правовідносин позовну давність.
За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, через що підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 256, 257, 526, 527, 530, 616, 626, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду від 12 грудня 2013 року скасувати.
Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 23094 (двадцять три тисячі дев'яносто чотири) грн. 28 коп. допущеної кредитної заборгованості, з яких: 7137,66 грн. - заборгованість за кредитом; 13080,71 - заборгованість за процентами; 1299,99 грн. - комісійні банку; 500 грн. і 1075,92 грн. - штрафи, передбачені п. 8.6. Умов та Правил надання банківських послуг.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 345 (триста сорок п'ять) грн. 65 коп. понесених судових витрат у справі.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: