Справа № 645/5027/13-ц
Провадження № 2/645/93/14
Іменем України
19 березня 2014 року Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі: судді Тарасенко Л.М. при секретарі Ільюта А.С., за участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу визнання права власності,-
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу 195/600 частини домоволодіння АДРЕСА_1 від 28 травня 1991 року та визнання права власності на зазначену частину домоволодіння в порядку набувальної давності з припиненням права власності відповідача на 47/300 і 101/600 частини домоволодіння по вул.. Немишлянській, 265 у м. Харкові.
В обґрунтування своїх вимог зазначила, що домоволодінням АДРЕСА_1 користувались: літ.»А-1» - ОСОБА_6.(приміщеннями 2-1,2-2,2-3,ІІ) та ОСОБА_4.(приміщеннями 1-3,1-5,1-7,2-2,2-3,1-1,1-4,1-6,1-8,1-2,2-1,ІІ); літ.»Б-1» - ОСОБА_6, ОСОБА_5. Вона разом з батьками ОСОБА_6 і ОСОБА_5 до 15 лютого 1991 року проживала в будинку літ. «Б-1».
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабка ОСОБА_7. Після її смерті єдиними спадкоємцями являлись її батько - ОСОБА_6 та її тітка ОСОБА_3.
Зі слів свого батька ОСОБА_6 їй стало відомо, що він за 6000 рублів купив для неї у своєї сестри - відповідача ОСОБА_3 частину домоволодіння, яка за документами належить їй і після свого весілля вселилась в частину домоволодіння де раніше мешкала її бабка ОСОБА_7.
На даний час право власності зареєстроване між співвласниками: ОСОБА_4 належить - 105/300 частини, ОСОБА_5 - 195/600 частини, ОСОБА_3 - 195/600 частини.
Її батько ОСОБА_6 здійснив договір купівлі-продажу частини домоволодіння в її інтересах і для неї, оскільки після весілля для її сім»ї потрібне було окреме житло. Відповідач не заперечувала проти того щоб вона проживала в частині будинку де раніше проживала її бабка. Відповідач не проживала в домоволодінні, не турбувалась і не проводила оплату комунальних послуг та інших платежів. Відповідач неодноразово казала їй про те, що питання відносно її частині в домоволодінні вона вирішила зі своїм братом і не має претензій до неї.
З кінця травня 1991 року вважає, що відкрито та безперервно володіє майном, без таємниць, як своїм власним майном.
Після смерті батька ОСОБА_6, в квітні 2011 року ОСОБА_3 перестала визнавати її права на майно, не визнає факт отримання коштів 6000 рублів за належну їй частину домоволодіння, звернулась до суду з позовною заявою про виділення у натурі частки домоволодіння. В порушення взятих на себе у травні 1991 року зобов»язань щодо відчуження майна, відмовляється на даний час укласти договір купівлі-продажу.
Також просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності, оскільки не вважала свої права порушеними, відповідач своєю поведінкою визнавала за нею право власності. З 2011 року вважає порушення її прав.
Відповідач позов не визнала, просила відмовити в задоволенні позову з тих причин, що після смерті матері ОСОБА_7, її брат ОСОБА_6 попросив щоб його дочка ОСОБА_2 тимчасово мешкала в спадковій частині домоволодіння. Вона дала згоду на тимчасове користування частиною домоволодіння, але ніякої домашньої угоди про продаж не було, гроші вона не отримувала, ніколи не відмовлялась від своїх спадкових прав. Була угода, що ОСОБА_2 мешкаючи в будинку сама підтримує його, сплачує комунальні послуги. Але земельний податок вона платила, передавала гроші братові, а після його смерті сама сплачувала.
Третя особа: ОСОБА_4 позов не визнала.
Третя особа: ОСОБА_5 позов підтримала.
Суд, заслухавши пояснення сторін, третіх осіб, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
У судовому засіданні встановлено наступне.
Домоволодіння АДРЕСА_1 на праві власності зареєстроване між співвласниками: ОСОБА_4 - 105/300 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 березня 2004 року, виданому Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою; ОСОБА_5 - 195/600 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 5 березня 2012 року, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ; ОСОБА_3 - 47/300 частини на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданому 29 листопада 1984 року виконкомом Фрунзенської районної ради м. Харкова та на 101/600 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину від 25 листопада 2005 року, виданому Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою.
Раніше в домоволодінні житловим будинком літ.»Б-1» володіли ОСОБА_4 та ОСОБА_7. Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина, спадкоємцями являються її діти - ОСОБА_6 і ОСОБА_3
Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою 24 травня 1994 року ОСОБА_6 видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом матері ОСОБА_7 на 101/600 частини домоволодіння АДРЕСА_1.
Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою 25 листопада 2005 року ОСОБА_3 видане свідоцтво про право на спадщину за законом на 101/600 частини спірного домоволодіння.
Про те, що в спірній частині домоволодіння проживає позивач відповідач не заперечує, зазначили, що проживає з її згоди тимчасово.
У судовому засіданні відповідач заперечувала, що мала намір продавати свою частину позивачу і продала її. Вважає, що даний спір виник тому, що вона звернулась до суду з позовною заявою про виділ своєї частки власності в домоволодінні.
Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти позову з тих причин, що ОСОБА_3 ніколи не продавала належну їй частину домоволодіння, ніхто і ніколи не казав про 6000 рублів, які ні бути були сплачені відповідачу батьком позивача. Їй відомо, що після весілля відповідач дала згоду проживати в частині домоволодіння позивачу з тим щоб доглядати за будинком. Земельний податок сплачувала ОСОБА_3, оскільки давала гроші і вона проводила сплату за себе і за неї.
Третя особа ОСОБА_5 підтримала позовні вимоги, пояснила про те, що після смерті свекрові, її дочка ОСОБА_2 стала жити в частині домоволодіння де проживала ОСОБА_7, проти чого не заперечувала ОСОБА_3 - дочка померлої. Належну відповідачці частину домоволодіння її чоловік ОСОБА_6 купив за 6000 рублів у своєї сестри, але не взяв розписки і не оформив договір купівлі-продажу. ЇЇ дочка ОСОБА_2 проживаючи у домоволодінні здійснювала разом з нею ремонт, відповідач не брала участі у догляді за будинком.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10,ОСОБА_11, ОСОБА_12,ОСОБА_13 підтвердили факт того, що дійсно в частині домоволодіння, яка належала ОСОБА_7, після її смерті з сім»єю проживала позивач і за цю частину батько ОСОБА_2 - ОСОБА_6 віддав своїй сестрі гроші 6000 рублів.
Свідок ОСОБА_14 також підтвердив, що після смерті бабки позивач стала мешкати в її частині домоволодіння, але документів ніяких не оформляли. Після смерті ОСОБА_7 спадкоємцями являлись її діти.
Свідок ОСОБА_15 пояснив про те, що після смерті ОСОБА_16, матері його дружини, ніяких угод купівлі-продажу спадкового майна не було. Ніхто не заперечував проти того, щоб ОСОБА_2 після весілля проживала в частині домоволодіння, яка належала бабі. Земельний податок сплачувала його дружина, давала гроші своєму братові.
Згідно ч 2 ст. 47 ЦК УРСР(1963 р) якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду , визнати угоду дійсною.
Як встановлено у судовому засіданні угода продажу частини домоволодіння між батьком позивача ОСОБА_6 і ОСОБА_3 не укладалася. Позивачем не надано розписки про отримання грошей у розмірі 6000 рублів відповідачем, ніхто з допитаних свідків не був присутнім при передачі грошей. Відповідач, вважає суд, не відмовлялась від своїх прав власності на користь позивача або її батька. У 2005 році оформила свої спадкові права після смерті матері ОСОБА_7, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.
У відповідності до ст.. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Суд вважає, що позивач не довела тих обставин, що частина домоволодіння була придбана за кошти її батька для неї у 1991 році, з 1991 року ні її батько ОСОБА_6, ні вона не звертались до відповідача з позовними вимогами про визнання договору купівлі-продажу дійсним.
Згідно ст..344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
У відповідності до ч 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинні довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.
Суд вважає, що позивачем не доведено, не надано доказів того, що вона добросовісно володіє чужим майном і продовжує відкрито володіти цим майном, а саме: 195/600 частини домоволодіння АДРЕСА_1.
Як встановлено у судовому засіданні власник ОСОБА_3 дала згоду тільки на користування належній їй власністю відповідачці. Вважає тільки себе власником.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст.10,11,60,209,212, 214, 215 ЦПК України, ст.. 41 Конституції України, ст..ст.3,317, 321,344 ЦК України,
ОСОБА_2 в задоволенні позову про визнання дійсним договору купівлі-продажу 195/600 частини домоволодіння АДРЕСА_1 від 28 травня 1991 року та визнання права власності на 195/600 частини домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності з припиненням права власності ОСОБА_3 на 47/300 і 101/600 частини домоволодіння АДРЕСА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі і не були присутні у судовому засіданні в той же строк з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -