08 травня 2009 року м. Полтава справа № 2а-8323/09
Колегія Полтавського окружного адміністративного суду в складі:
Головуючого судді - Єресько Л.О.
суддів - Удовіченка С.О., Бойка С.С.
при секретарі - Олійник Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1а до Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області,Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги до 05 травня, -
02 жовтня 2008 рокуОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання неправомірними дій Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо виплати щорічної разової допомоги, як учаснику війни, за 2005 - 2007 року у розмірі, меншому, ніж визначено ст. ст. 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стягнення із вказаного відповідача недоплачену допомогу в сумі 3303 грн. 18 коп., а також судові витрати з оплати правової допомоги в сумі 500 грн.
Посилався на те, що він є учасником війни і відповідно до Закону України «Про соціальний захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, проте в 2005-2007 роках отримував значно меншу суму, чим вважає, що права його порушено.
В судове засідання позивач не з'явився, направив суду письмову заяву, якою просив справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2009 року до участі у справі в якості відповідача було залучено Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації.
Відповідачі в судове засідання не забезпечили явку уповноважених представників, хоча в матеріалах справи наявні докази, що вони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації надіслали суду письмові заперечення, а Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області - пояснення, в яких просили провести розгляд справи у відсутності їхніх представників.
Інші відповідачі про причини неявки в судове засідання не повідомили.
Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
В письмових запереченнях відповідачі зазначали, що статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» передбачено для учасників війни щорічну разову грошову допомогу у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком. Разом з тим, чинне законодавство не містить визначення поняття «мінімальна пенсія за віком», натомість пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» встановлено, що розрахунок підвищень, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» провадиться виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. Вказували, що дію ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у 2006 - 2007 роках було зупинено Законами України про державний бюджет на відповідний рік, якими водночас було визначено розмір щорічної разової грошової допомоги. Виплата допомоги позивачу здійснювалася у зазначеному розмірі. Рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року, яким визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік, зворотної сили не має, тому на період до 09.07.2007 року не поширюється. У зв'язку з цим просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
Крім того, відповідачі посилались на пропущення позивачем річного строку для звернення до суду та наполягали на застосуванні наслідків ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства.
Колегія суддів, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, щоОСОБА_1 є учасником війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, та не оспорюється жодною із сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про соціальний захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щ орічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком .
Пунктом 18 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 № 3235-IV та пунктом 13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489-V було зупинено дію ч. 5 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в 2006 - 2007 роках в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни.
Натомість статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було встановлено, що виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни у 2006 році здійснюється у розмірі 50 гривень, а у 2007 році - 55 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, ст. 29 та п. 13 ст. 71 «Про Державний бюджет на 2007 рік».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється.
Таким чином, у 2007 році тільки з 09 липня діяла норма ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції, яка передбачала право осіб, які мають статус учасника війни, на отримання допомоги до 05 травня в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Рішень щодо визнання неконституційними положень Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік», якими зупинялася дія ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Конституційним Судом України не приймалось, тому зазначена норма у 2006 році не діяла.
У 2005 році положення Закону щодо права учасників війни на допомогу до 05 травня в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком були чинними, Законом про державний бюджет на відповідний рік не зупинялися.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи довідки Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації № 79 позивачу щорічну одноразову допомогу до 05 травня як учаснику війни виплачено відповідно до Законів України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в розмірі: 50 грн. - у 2005 році, 50 грн. - у 2006 році, 55 грн. - у 2007 році.
Згідно ч. 1 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 № 177 "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірах, установлених законом про державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення .
Відповідно до п. 3.2 Типового положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 25.04.2006 р. № 147, одним із завдань Центру є підготовка документів на виплату всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат.
Беручи до уваги викладене, належними відповідачами щодо вимог позивача про стягнення допомоги до 5 травня є Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області.
У 2006 році норма ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була зупинена в частині розміру допомоги і Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» передбачена допомога в сумі 50 грн., тому органи праці та соціального захисту населення здійснивши виплату допомоги позивачу у 2006 році у вказаному розмірі, діяли в межах повноважень, встановлених законом.
Що стосується виплати допомоги позивачу до 05 травня у 2007 році, суд вважає за необхідне зазначити, що вказана допомога має разовий характер і виплачується щороку до 5 травня. Право особи на отримання такої допомоги та обов'язок органів праці та соціального захисту населення здійснити її виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення , а тому органи праці та соціального захисту населення мають застосовувати законодавство, яке діяло на час їх вчинення.
З огляду на те, що розмір допомоги до 05 травня в 2007 році був визначений Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» в сумі 55 грн., органами праці та соціального захисту населення виплачено позивачу зазначену суму.
Рішення Конституційного Суду України № 6-рп, яким визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та визначення конкретного розміру допомоги, набрало чинності з 09.07.2007 року, тому органи соціального захисту населення, здійснивши у період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені діючим законодавством України.
У зазначений період органи праці та соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 5 статі 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , оскільки протягом цього часу положення базового закону не діяли, а в момент виплати позивач реалізував своє право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня, і як наслідок, у органу праці та соціального захисту населення припинився обов'язок щодо її виплати.
Таким чином, вимоги позивача щодо визнання дій відповідачів неправомірними та стягнення недоплаченої допомоги до 05 травня за 2006 - 2007 рр. задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача про стягнення недоплаченої допомоги до 05 травня за 2005 рік, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач у 2005 році мав право на отримання одноразової допомоги до 05 травня в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосування саме частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку допомоги до 05 травня.
Статтею 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено в розмірі 300 грн.
З огляду на викладене, позивачу виплачено допомогу до 05 травня у розмірі, меншому від передбаченого Законом України «Про соціальний захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Однак, відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) для звернення особи за захистом прав, свобод, чи інтересів до адміністративного суду встановлюється річний строк для звернення до суду, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки позивачу одноразову допомогу до 05 травня виплачено у 2005 році в строк, встановлений Законом України «Про соціальний захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а відповідно до п. 4 ст. 17 - 1 цього ж Закону він мав право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня цього року, в якому здійснювалась виплата, саме з цього моменту позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Тому строк звернення до суду з вимогою про стягнення допомоги за 2005 рік закінчився 01.10.2006 року. Оскільки позивач звернувся до суду 02.10.2008 року, то такий строк ним було пропущен о. Поважних причин пропуску цього строку позивачем не зазначено, відповідних доказів не надано, а тому суд не вбачає підстав для його поновлення.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного строку є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Беручи до уваги, що строк звернення позивача до суду з вимогами про визнання дій неправомірними та стягнення допомоги до 05 травня за 2005 рік пропущено і відповідачі наполягають на застосуванні наслідків пропущення строку, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вказаних вимог із зазначених підстав.
Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2005-2007 рр. не підлягає задоволенню.
У зв'язку з цим, не підлягають задоволенню також вимоги позивача про стягнення понесених ним судових витрат на оплату правової допомоги в сумі 500 грн.
На підставі наведеного, керуючись ч.5 ст.152 Конституції України, ч.5 ст. 14, «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1а до Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області,Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги до 05 травня відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 13 травня 2009 року.
Головуючий (підпис) Л.О. Єресько
Судді (підпис) С.О. Удовіченко
(підпис) С.С. Бойко