Справа № 14/137 Головуючий суддя у 1-ій
Категорія статобліку - 2.11.3 інстанції - Колодій С.Б.
04 березня 2009 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Туркіної Л.П. ( доповідач)
суддів - Проценко О.А., Мірошниченко М.В.
при секретарі - Галоян О.Г.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 дов. №57 від 17.02.2009р.;
відповідача - ОСОБА_2 дов. №16 від 02.12.2008р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Кіровоград
на постанову господарського суду Кіровоградської області від 08 жовтня 2007 року
у справі № 14/137
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кіровський», с. Вільне, Кіровоградська область
до Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Кіровоград
про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень, -
У березні 2007 року відкрите акціонерне товариство «Кіровський», с. Вільне, Кіровоградський район, Кіровоградська область (далі - ВАТ «Кіровський») подало до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву (з урахуванням уточнень до позовної заяви) про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Кіровоград (далі - Кіровоградська МДПІ) № 0000652360/2 від 03.04.2007 р., визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000662360/ 0 від 28.11.2006 р., а також про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000642360/0 та №0008311720/0 від 28.11.06р.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач зробив заяву про відмову від позовних вимог, які стосувались податкових повідомлень-рішень №0000642360/0 та №0008311720/0 від 28.11.06р. Відмову від цих позивних вимог прийнято судом. Провадження у справі в цій частині закрито.
В обґрунтування позовних вимог, які стосуються податкового повідомлення-рішення № 0000652360/0 від 03.04.07р., позивач посилався на наступне.
ВАТ «Кіровський» вважає помилковим висновок податкового органу щодо порушення позивачем п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме не включення до складу доходу позивача суми компенсації з бюджету, отриманої останнім на протязі 2004 р. в розмірі 160 104,44 грн. та, відповідно, несплату до бюджету податку на прибуток в розмірі 40 026, 11 грн., оскільки, на думку позивача, ВАТ «Кіровський» було отримано компенсацію за несплачені відсотки за одержаним банківським кредитом, а не дотацію чи субсидію, як це передбачено п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
З приводу податкового повідомлення-рішення № 0000662360/0 від 28.11.06р., позивач, посилаючись на норми ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зазначає, що ВАТ «Кіровський» реалізовувалась власна продукція, що згідно норм названої статті виключає обов'язок підприємства застосовувати реєстратори розрахункових операцій.
Позивач зазначає, що тара, в якій реалізовувалась продукція - яйця курячі, не може розцінюватись як окремий товар, реалізацію якого необхідно здійснювати з застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.
Позивач також вказує на порушення Кіровоградською МДПІ ст.250 Господарського кодексу України.
Постановою господарського суду Кіровоградської області від 08.10.2007р. по справі №14/137 зазначені позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення - рішення Кіровоградської МДПІ № 0000652360/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 40 026, 00 грн. основного платежу та 12 008,00 грн. штрафної (фінансової) санкції. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Кіровоградської МДПІ № 0000662360/0 від 28.11.2006 р. в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 19 424, 80 грн.
Суд першої інстанції зазначив, що ВАТ «Кіровський» було отримано компенсацію за сплачені відсотки за одержаним банківським кредитом, а не дотацію чи субсидію, як це передбачено п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Господарський суд також погодився з позицією позивача, що кошти, одержані платником фіксованого сільськогосподарського податку ВАТ «Кіровський» за рахунок кредиту, часткову компенсацію відсотків, за яким здійснила держава, були спрямовані на здійснення сільськогосподарської діяльності позивача, що як наслідок, звільнює платника від обов'язку оподатковувати фінансові результати згідно п.7.20 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на загальних умовах.
Суд також зазначив, що ВАТ «Кіровський» здійснена реалізація власної продукції в тарі, а саме яєць курячих. Дана операція щодо тари не може бути розцінена, як операція у сфері торгівлі, оскільки відпуск власної продукції, упакованої в тару, є свого роду послугою при відпуску названої продукції.
Крім того, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (ст.250 Господарського кодексу України).
Господарський суд дійшов висновку, що штрафні санкції, застосовані Кіровоградською МДПІ з посиланням на порушення позивачем норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є адміністративно-господарською санкцією, на яку розповсюджуються строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлені ст.250 Господарського кодексу України.
Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач подав до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Кіровоградської області від 08.10.2007р. у справі №14/137 в частині визнання нечинним: податкового повідомлення-рішення №0000652360/0 від 28.11.06р., за яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 40 026,00 грн. основного платежу та 12 008,00 грн. штрафної (фінансової) санкції та в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000662360/0 від 28.11.06р. в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 19 424,80 грн. та прийняти нове рішення, яким позивачу в задоволені позовних вимог в цій частині відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції невірно застосовано норми п.п.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки названі норми визначають обов'язок включення до валових доходів не лише дотації та субсидії, а й доходи з інших джерел, «але не виключно, у вигляді, зокрема, сум дотацій і субсидій».
Водночас, п.4.2 ст.4 вказаного Закону передбачає вичерпний перелік сум коштів, які у різі отримання їх платником податку не включаються до складу валового доходу. До зазначеного переліку суми коштів, отриманих платником податків як часткова компенсація відсоткової ставки за залученими таким платником банківськими кредитами за рахунок бюджету - не відносяться.
Відповідач вказує, що посилання на п.1 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», згідно якого не застосовується РРО є безпідставним, оскільки дана норма Закону стосується випадку, коли здійснюється торгівля продукцією власного виробництва, а ВАТ «Кіровський» реалізовував покупний товар, а не товар, який був продукцією власного виробництва ( а саме тару).
Кіровоградська МДПІ вважає, що реалізація тари разом з продукцією є операцією у сфері торгівлі, а не послугою при відпуску продукції (яєць), оскільки тара - є товаром не власного виробництва, а відноситься до покупних товарів.
Щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій у вигляді адміністративно-господарського штрафу, то фінансова санкція, яка застосовується згідно Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не підпадає під поняття адміністративно-господарська санкція, так як дані два понятті не є тотожними.
Тому, норми ГК України при застосуванні фінансової санкції за порушення законодавства у сфері використання реєстраторів розрахункових операцій, податковими органами не застосовуються.
Позивач подав письмове пояснення на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що просить залишити апеляційну скаргу на постанову господарського суду Кіровоградської області від 08 жовтня 2007 р. у справі №14/137 без задоволення з тих підстав, що дане судове рішення було винесене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Представники позивача та відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги та пояснень на неї підтримали.
Заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, постанови суду - без змін, виходячи з такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено актом перевірки від 15.11.2006 р. № 44/23-00/00852465, співробітниками Кіровоградської МДПІ здійснено виїзну позапланову документальну перевірку ВАТ «Кіровський» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2004 р. по 30.09.2006 р.
Перевіркою було встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого податкова дійшла висновку, щодо платником занижено податок на прибуток за 2004 рік на 40 026, 11 грн., а також порушено п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягає в тому, що товариством не проведені розрахункові операції з застосуванням реєстраторів розрахункових операцій на суму 4 594,21 грн.
Акт перевірки став підставою для прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень №0000652360/2 від 03.04.2007 р., №0000662360/0 від 28.11.2006р.
Колегія суддів вважає висновки податкової інспекції, щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 52 034,00 грн. (40 026,00 грн. - основний платіж та 12 008,00 грн. - штрафні (фінансові санкції)) та застосування 19 424,80 грн. штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері застосування РРО такими, що не відповідають чинному законодавству України, виходячи з наступного.
Згідно Статуту ВАТ «Кіровський» основним видом діяльності товариства є виробництво яйця курячого. Для досягнення своїх Статутних цілей - виробництва яйця курячого та в зв'язку з відсутністю достатньої кількості обігових коштів, позивач звернувся до банківської установи, а саме до Полтавської філії «Полтавське головне регіональне управління» закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» для залучення кредитних коштів, та уклав кредитний договір №150вл від 07.04.03р. з метою поповнення обігових коштів.
В серпні 2004 року позивач звернувся до філії «Кіровоградське Центральне відділення Промінвестбанку» з пропозицією надати кредит на придбання товарів, продукції, сировини, тварин на вирощування, на поповнення обігових коштів.
22 липня 2004 року позивач уклав кредитний договір №87 про відкриття кредитної лінії, з цільовим використанням даних коштів під придбання товарів, продукції, сировини, тварин на вирощування, на поповнення обігових коштів.
У лютому 2004 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №184 від 18.02.04р. «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті України на 2004 рік на здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення коротко- і довгострокових кредитів» (далі - Порядок).
Відповідно до п.п.5, 6 Порядку використання коштів, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення коротко- і довгострокових кредитів (далі - Порядок), його реалізація здійснюється за наявності виданого сільхозвиробнику кредиту, кошти від якого було спрямовано на кредитування виробничих витрат, пов'язаних із закупівлею ПММ, кормів, ветеринарних препаратів, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, насіння, молодняку сільськогосподарських тварин, птиці, яєць для інкубації, запасних частин для ремонту сільськогосподарської і зрошувальної техніки та обладнання, енергоносіїв, а також здійснення страхових платежів.
Згідно п.13 Порядку за умови сплати позичальником відсотків за користування кредитом у повному обсязі банк або кредитна спілка повертає відповідну суму на рахунок позичальника.
Відповідно до п.8 Порядку для отримання суми компенсації банки, які надали коротко- чи довгострокові кредити, подають до 7 числа місяця, що настає за звітним, Міністерству агропромислового комплексу Автономної Республіки Крим, головним управлінням сільського господарства і продовольства обласних, управлінню сільського господарства і продовольства Севастопольської міської держадміністрацій по два примірники реєстрів позичальників, які взяли кредити у цих банках і за результатами конкурсу отримали право на компенсацію (далі - реєстр позичальників), і нотаріально посвідчених копій укладених кредитних угод, а також виписку банку про отримання позичальниками кредиту та довідку-розрахунок банку про суму плати за кредит за відповідний період з визначенням суми, що відшкодовується за рахунок компенсації.
Як свідчать матеріали справи, внаслідок виконання сторонами зазначених вище кредитних договорів та відповідно до норм Порядку позивач отримав від відповідних відділень Промінвестбанку кошти за наступними платіжними дорученнями:
- № к-00000040 від 28.01.2004 року на суму 30 444,68 грн.
- № к-00000244 від 30.04.2004 року на суму 29 462,59 грн.
- № к-00000246 від 28.05.2004 року на суму 30 444,68 грн.
- № к-00000248 від 30.06.2004 року на суму 29 462,60 грн.
- № к-00000289 від 30.07.2004 року на суму 30 444,68 грн.
- № к-00000470 від 23.11.2004 року на суму 573,02 грн.
- № к-00000473 від 24.11.2004 року на суму 4 408,09 грн.
- № к-00000504 від 30.12.2004 року на суму 4 864,10 грн.
Як свідчать пояснення сторін, кошти, перераховані позивачу банківською установою, були компенсовані банку згідно Положення з державного бюджету України.
Як свідчить текст податкового повідомлення-рішення №0000652360/2 від 03.04.07р., податкова вважає, що, не включивши до складу валових доходів суму, отриману від банківської установи, позивач порушив норми п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого до складу валових доходів включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку .
З зазначеним висновком не можна погодитись, виходячи з такого.
Відповідно до Листа «Щодо бюджетної класифікації» від 18.01.2002р. №07-07/92-353, Наказу «Про затвердження Роз'яснення щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Роз'яснень щодо застосування класифікації кредитування бюджету» від 04.11.04р. №194 Державного казначейства України передбачено, що субсидії це невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов'язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.
Згідно Указу Президента України «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні» від 22.07.1998р. №810/98, трансферти - це кошти, що передаються з Державного бюджету до місцевих бюджетів, або з місцевих бюджетів вищого рівня до бюджетів нижчого рівня у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій та в інших формах.
Отже дотації та субсидії передбачають безпосередні відносини з бюджетом .
Оскільки грошові кошти не були отримані позивачем з бюджету безпосередньо, їх не можна віднести до дотацій або субсидій, що підтверджується змістом п.п.8.9 Положення, відповідно до якого компенсацію повернутих сільгоспвиробникам відсотків отримують саме банки та кредитні установи.
Згідно з ст.1 закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» №320-XIV від 17.12.1998р., фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств.
Статтею 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» визначено, що починаючи з 01.01.04р. підприємства, які крім виробництва (вирощування), переробки та збуту сільськогосподарської продукції займаються іншими видами діяльності, з метою оподаткування ведуть окремий облік фінансових результатів від інших видів господарської діяльності відповідно до п.7.20 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Такі фінансові результати підлягають оподаткуванню на загальних підставах.
Однак, кошти були отримані позивачем від банківської установи, внаслідок здійснення ним саме діяльності, передбаченої п.п.5,6 Порядку та внаслідок того, що позивач відносився до підприємств сільхозвиробників.
Забезпечивши зазначені виплати, держава, по суті, зменшила витрати підприємства на виробництво сільськогосподарської продукції, що, як наслідок, звільняє платника податків від обов'язку включати отримані кошти до податкового обліку згідно п.7.20 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Крім того, слід зазначити, що про порушення норм ст.2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» у податковому повідомлені-рішенні не йдеться. Конкретного (іншого - не сільськогосподарського) виду діяльності, від якого платник отримав спірні суми, податкова ні у відзиві на позов, ні у апеляційній скарзі не зазначила.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції стосовно податкового повідомлення-рішення №0000652360/0 від 03.04.07р.
Господарський суд також обґрунтовано задовольнив вимогу позивача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000662360/0 від 28.11.06р. в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 19 424,80 грн., яким з посиланням на п.1 ст.3, п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» податковою службою визначено штрафну санкцію в сумі 22 971,05 грн.
Згідно ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами, які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (надані послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Відповідно до ст.3 цього закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані реєстратори розрахункових операцій.
Згідно п.1 ст.9 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Кіровський» здійснена реалізація власної продукції, а саме яєць курячих, за яку покупці продукції сплачували кошти в касу підприємства, що оформлено прибутковими касовими ордерами. Дана операція підпадає під норми ст.9 названого Закону, оскільки позивач здійснював відпуск власної продукції, реалізація продукції у розфасованому та упакованому у тару вигляді не змінює суті операції як операції з реалізації власної продукції.
Слід також зазначити, що п.1 ст.9 Закону не містить будь-яких виключень для упакованої продукції.
Крім того слід звернути увагу на наступне. Відповідно до ст.238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правонаступництва суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Одним із видів адміністративно-господарських санкцій є адміністративно-господарський штраф (ст.239 ГК України)
Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (ч.1, 2 ст.241 ГК України).
Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (ст.250 ГК України).
Отже, господарський суд дійшов вірного висновку, що штрафні санкції, застосовані Кіровоградською МДПІ на підставі спірного рішення з посиланням на порушення позивачем норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є адміністративно-господарською санкцією, на яку розповсюджуються строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлені ст.250 Господарського кодексу України.
Відповідач виявив у позивача порушення норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в день підписання акту документальної перевірки, тобто 15.11.06р., тому застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення правил здійснення господарської діяльності є неправомірним починаючи з 16.11.05р.
Виходячи з викладено вище, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про законність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень та погоджується з висновками суду першої інстанції, що виключає підстави для скасування постанови господарського суду Кіровоградської області від 08.10.2007 року.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Кіровоград залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Кіровоградської області від 08 жовтня 2007 року у справі №14/137 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Ухвалу виготовлено у повному обсязі 20.05.2009 року.
Головуючий суддя: Л.П. Туркіна
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: М. В. Мірошниченко