справа №2а-3176/08А
16 жовтня 2008 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.
з участю позивача ОСОБА_1
прокурора: ОСОБА_2.
представників:
від відповідача В/ч НОМЕР_1 - ОСОБА_3. - юрисконсульт (довіреність №30/48 від 03.07.2008 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Військового прокурора Західного регіону України в інтересах громадянина ОСОБА_1 до Львівського обласного військового комісаріату та Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання виплатити грошову компенсацію ,
Військовий прокурор Західного регіону України в інтересах громадянина ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівського обласного військового комісаріату та Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання виплатити грошову компенсацію у замін речового майна .
Позовну заяву мотивує тим, що позивач проходив службу у Збройних Силах України. З моменту звільнення з ним не було проведено повного розрахунку - не було виплачено грошової компенсації за речове майно.
Прокурор просить позов задоволити з викладених підстав.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, покликаючись на викладені в заяві мотиви. Просить позов задовольнити.
Присутній представник відповідача в судовому засіданні позов визнав, в частині вимог заявлених до В/ч НОМЕР_1.
Справа розглядається у відповідності до вимог ч.4 ст.128 КАС України, оскільки інший відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду (повідомлення про вручення поштового відправлення №3873391).
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши обставини справи, суд виходив з наступного.
Згідно представленого суду послужного списку позивач проходив військову службу з 05.08.1980 року по 31.12.2006 року.
Відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII, в редакції чинній на момент закінчення проходження військової служби позивачем, держава гарантує забезпечення військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі; військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Таким чином, на час звільнення позивач, згідно зазначеної норми, мав право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно. При цьому, судом не можуть братись до уваги посилання відповідача на Закон України «Про деякі міри по економії бюджетних коштів», оскільки таким лише зупинено дію згаданої статті не врегульовано правовідносин з приводу наявності у позивача права.
Згідно ч.1 ст.9-1 згаданого Закону, чинної на момент звернення ОСОБА_1. до суду, продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до вимог ч.2 цієї ж статті, яка є чинною з врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів; порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 27 та 28 Положення «Про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28 жовтня 2004 року, з наступними змінами та доповненнями, передбачено відповідно, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення; зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації; військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за нестримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту. Зазначене положення поширюється саме на військовослужбовців, які були звільнені, і до яких відноситься позивач.
Згідно довідок наявних в матеріалах справи та Наказу Командувача військ Західного оперативного командування №204 від 25.06.2005 року «Про встановлення правонаступника військових частин залізничних військ з питань тилового забезпечення» позивач недоотримав речове майно на суму 5190 грн. 23 коп., а саме від В/ч НОМЕР_1 - 2467 грн. 39 коп. та від Львівського обласного військового комісаріату - 2722 грн. 94 коп.
Відтак, позов підлягає задоволенню у розмірі вказаному в позовній заяві - 5190 грн. 23 коп.
Суд також звертає увагу і на те, що сторони не наполягали на застосуванні строків звернення до адміністративного суду.
За таких обставин позов є підставний та обґрунтований, а тому підлягає до задоволення.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі не підлягають стягненню.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
1. 1. Позов задовольнити.
2. 2. Зобов'язати Львівський військовий комісаріат, що знаходиться у м.Львові по вул.І.Франка, 25, виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), що проживає за адресою АДРЕСА_1, 2722 грн. 94 коп. компенсації за неотримане речове майно .
3. 3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1, що знаходиться у АДРЕСА_2, виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), що проживає за адресою АДРЕСА_1, 2467 грн. 39 коп. компенсації за неотримане речове майно .
4. 4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
5. 5. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.Я.Мартинюк