справа № 2а-3168 /08/1370
26 лютого 2009 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
при секретарі Колтун Ю.М.
з участю представників
від позивача - ОСОБА_1. - керівник,
- ОСОБА_2.- представник (довіреність за №002 від 01.09.2008 року),
від відповідача Львівської митниці - ОСОБА_3. - заступник начальника юридичного відділу (довіреність за №30/21-154 від 09.01.2008 року);
від іншого відповідача - ОСОБА_4. - головний спеціаліст (довіреність за №30 від 08.01.2009 року),
розглянувши справу у відкритому судовому засіданні в м. Львові за позовом Приватного підприємства «КуДі» до Львівської митниці та до Головного управління державного казначейства України у Львівській області про визнання нечинним рішення, скасування картки відмови та стягнення зайво сплачених платежів,
Приватне підприємство «КуДі» звернулося в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці та до про здійснення перерахунку сплачених платежів.
Заявою про зміну предмету позову позивач просить визнати рішення Львівської митниці №18\28-6288 від 02.09.2008 року про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) - нечинним, скасувати картку відмови Львівської митниці у прийнятті митної декларації митному оформленню чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №209000004/2008/000969 від 03.09.2008 року та стягнути з Державного бюджету України через рахунки Головного управління Державного казначейства України у Львівській області зайво сплачені митні платежі та податок на додану вартість.
Позивач в позовній заяві вважає, що Львівська митниця не взявши до уваги додатково подані документи в підтвердження вартості товарів застосувала завищену митну вартість на товари, які є подібними.
Представники позивача в судовому засіданні вимоги підтримав з викладених у позові підстав, просить їх задоволити.
Відповідач вважає, що ним у відповідності до вимог чинного законодавства правомірно було визначено митну вартість з використанням резервного методу на основі законів України.
Представник відповідача в судовому засідання дав аналогічні пояснення, вважає, що виплати не проводились у зв'язку з не виділенням коштів.
Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України у Львівській області, проти позову заперечив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
13.08.2008 року позивачем ввезено на митну територію України та представлено Львівській митниці для митного оформлення по митній декларації ІМ-40 за №209000004/8/011683 товар - цифрові відео тюнера (побутові приймачі супутникового телевізійного мовлення (ресивери) без екрана, без модему, без доступу в Інтернет та без функцій інтерактивного обміну інформацією) марки GLOBO: модель KR220CR -2400 штук та модель KR110 - 7500 штук (код товару 8528129400).
Згадана митна декларація Львівською митницею не була прийнята, а в митному оформленні товару митницею було відмовлено на підставі картки відмови №209000004/2008/000969 від 03.09.2008 року.
Як вбачається з картки відмови, підставою не прийняття митної декларації та відмови у митному оформленні товару є довідка Відділу контролю митної вартості та номенклатури №18/28-6288 від 02.09.2008 року.
Відповідно до згаданої довідки визначено митну вартість товарів в сумі 105930 доларів США (що становить 10.7 доларів США за одиницю), що на 39120 доларів США більше ніж заявлено.
Суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам врахував наступні обставини справи та вимоги чинного законодавства.
ПП «КуДі» 23.01.2008 року уклало з фірмою «SHANGHAI DAREGLOBAL INFO TECH CO.,LTD» контракт №2301/08, згідно якого останній продав, а приватне підприємство купив товари відповідно до фактури.
Ціна контракту, у відповідності до пункту 1 розділу 4 становила 66810 доларів США.
Враховуючи наявність рішення митного органу про визначення митної вартості Довідкою Відділу контролю митної вартості та номенклатури №18/28-6288 від 02.09.2008 року в розмірі 105930 доларів США за товар, який розмитнювався ПП «КуДі», при заповненні вантажної митної декларації в графі 44 було відображено, вказане в довідці рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товару, та задекларовано митну вартість товару у вказаній сумі.
Львівська митниця не погодившись із заявленою митною вартістю позивача, у зв'язку із неподанням останнім необхідних документів для перевірки задекларованої вартості, самостійно, застосовуючи резервний метод, визначила таку вартість.
Вартість товару Львівською митницею визначалась на підставі ст.ст.266-273 Митного кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року за №1766, якою затверджено Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України від 31 січня 2007 року №74.
У відповідності до вимог ч.1 ст.266 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Як передбачено ч.5 цієї ж статті, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Згідно ч.3 ст.265 КАС України, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
З врахуванням того, що при перевірці правильності визначення митної вартості товарів імпортованих позивачем за вантажно-митною декларацією №209000004/8/011683 від 15.08.2008 року було встановлено: відсутність в калькуляції собівартості товару від виробника пунктів про заробітну плату, затрати на енергоносії, амортизаційні та загальновиробничі витрати; контрактна вартість товару не включала в себе відсоток рентабельності та затрати на страхування і транспортування, Львівська митниця самостійно визначала митну вартість шляхом проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що орган державної митної служби обґрунтовано застосував при визначенні митної вартості резервний метод, оскільки:
по-перше, митна вартість за методами ціни договору щодо ідентичних товарів та ціни договору щодо подібних (аналогічних) товарів не могла бути визначена, оскільки була відсутня інформація на ідентичні та подібні товари із застосуванням положень частин 3-6 ст.268 МК України;
по-друге, митна вартість за методом на основі віднімання вартості не була визначена, з огляду на те, що оскільки відсутнє документальне підтвердження про ціну одиниці товару, які були продані на території України, з врахуванням положень частин 2 та 3 статті 271 МК України;
по-третє, визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосовувалась згідно ст.271 МК України, так як відсутнє документальне підтвердження щодо витрат, які включаються в ціну товарів відповідно до ст.267 МК України.
При цьому, слід зазначити, що посилання позивача на те, що ним надавались відомості про собівартість товару від виробника пунктів про заробітну плату, затрати на енергоносії, амортизаційні та загальновиробничі витрати; контрактна вартість товару не включала в себе відсоток рентабельності та затрати на страхування і транспортування, спростовуються матеріалами справи, зокрема, заявою Вих.№55 від 01.09.2008 року, зі змісту якої вбачається, що Додаткова калькуляція на ресивери, не подавались органу державної митної служби під час проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу.
Згідно із положеннями ч.1 ст.273 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
У відповідності до пункту 9.1 Методичні рекомендації із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджені Наказом Державної митної служби України від 31 січня 2007 року №74, який є обов'язковим до виконання Львівською митницею, митна вартість, визначена за резервним методом згідно з положеннями статті 273, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначених (визнаних) митних вартостях.
Згідно п.3.1 цих рекомендацій передбачено, що під час здійснення митного контролю й митного оформлення окремих видів товарів, які визначені Держмитслужбою для поглибленого контролю за правильністю визначення їх митної вартості із застосуванням положень статті 265 Митного кодексу України, посадова особа митного органу, що здійснює такий контроль, використовує інформацію бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, а також електронного та/або паперового бюлетеня "Огляд цін українського та світового товарних ринків", біржову інформацію про ціни на товари та/або сировину, інші інформаційні джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів та/або сировини.
Львівською митницею, в даному випадку, з врахуванням інформації Бази даних Державної митної служби України з врахуванням митної вартості аналогічних товарів за липень-серпень 2008 року, позивачу було визначено митну вартість товару - цифрові відео тюнера (побутові приймачі супутникового телевізійного мовлення (ресивери) без екрана, без модему, без доступу в Інтернет та без функцій інтерактивного обміну інформацією) марки GLOBO: модель KR220CR -2400 штук та модель KR110 - 7500 штук (код товару 8528129400) - в середньому розмірі митної вартості імпортованих товарів передбачених в Базі даних Державної митної служби України.
Таким чином, суд, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, вважає, що правових підстав для визнати рішення Львівської митниці №18\28-6288 від 02.09.2008 року про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) - нечинним та скасування картки відмови Львівської митниці у прийнятті митної декларації митному оформленню чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №209000004/2008/000969 від 03.09.2008 року.
З врахуванням того, що підставою для стягнення з Державного бюджету України через рахунки Головного управління Державного казначейства України у Львівській області зайво сплачених митних платежів та податку на додану вартість позивач визначає неправомірні рішення Львівської митниці по визначенню митної вартості, які як встановлено судом прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.
З огляду на викладене, позовні вимоги є безпідставними та не обґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
3. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.Я.Мартинюк