справа №2а-3100/08/1370
13 квітня 2009 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.
з участю
представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1. - начальник юридичного відділу (довіреність за №62/10 від 19.05.2008 року),
від відповідача - ОСОБА_2. - представник (довіреність від 01.08.2008 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові матеріали адміністративної справи за позовом Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Франківському районі м.Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Гал-Євро-Контакт» та Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Форум Україна ЛТД» про визнання недійсним господарського зобов'язання , -
ДПІ у Франківському районі м.Львова звернулася з позовом до адміністративного суду про визнання недійсним господарського зобов'язання між ТзОВ «Гал-Євро-Контакт» та ТзОВ «Форум Україна ЛТД» на загальну суму 959118 грн. 60 коп. та застосування наслідків передбачених ч.1 ст.208 ГК України, за наявності наміру (умислу) в обох сторін та стягнути все одержане ними за зобов'язанням в дохід держави.
Підставами позову є те, що оспорене господарське зобов'язання є вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зі сторони ТзОВ «Гал-Євро-Контакт» та ТзОВ «Форум Україна ЛТД» , та підлягає визнанню недійсним із підстав визначених ст.207 ГК України, оскільки спрямоване на формування податкового кредиту, який не підтверджений фактичною сплатою відповідних сум податку до бюджету.
В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав з викладених підстав, просить їх задоволити.
Представник відповідача - ТзОВ «Гал-Євро-Контакт» проти позову заперечив та просить його задоволенні відмовити за безпідставністю.
Кореспонденція від відповідача ТзОВ «Форум Україна ЛТД» повертається на адресу суду.
Враховуючи викладені обставини, справа розглядається у відповідності до вимог ч.6 ст.71 КАС України, на основі наявних доказів.
У відповідності до вимог п.11 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, органи державної податкової служби уповноважені подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними, а тому справа згідно п.8 ст.3 КАС України, розглядається за правилами цього Кодексу.
Заслухавши присутнього представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.
Між ТзОВ «Гал-Євро-Контакт» (покупець) та ТзОВ «Форум Україна ЛТД» (постачальник) було укладено договір поставки №56/1 від 10.07.2006 року та проведено ряд господарських операцій щодо купівлі-продажу продовольчих товарів на суму 959118 грн. 60 грн., в тому числі ПДВ - 159853 грн. 10 коп.
В матеріалах справи наявні податкові накладні, виписані на виконання згаданого господарського зобов'язання, зокрема:
- податкова накладна від 12.07.2006 року за №250 на суму 310000 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 01.08.2006 року за №310 на суму 29599 грн. 92 коп.;
- податкова накладна від 04.08.2006 року за №319 на суму 27330 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 08.08.2006 року за №337 на суму 28941 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 12.08.2006 року за №85 на суму 349 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 14.08.2006 року за №361 на суму 29808 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 17.08.2006 року за №380 на суму 28860 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 17.06.2006 року за №320 на суму 40000 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 21.08.2006 року за №391на суму 29197 грн. 20 коп.;
- податкова накладна від 25.08.2006 року за №408 на суму 25440 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 29.08.2006 року за №440 на суму 6024 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 01.09.2006 року за №457 на суму 29160 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 04.09.2006 року за №470 на суму 28614 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 08.09.2006 року за №485 на суму 29880 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 12.09.2006 року за №493 на суму 29040 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 15.09.2006 року за №507 на суму 29298 грн. 96 коп.;
- податкова накладна від 19.09.2006 року за №520 на суму 29430 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 22.09.2006 року за №545 на суму 19899 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 27.09.2006 року за №552 на суму 15768 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 02.10.2006 року за №568 на суму 27108 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 06.10.2006 року за №580 на суму 29479 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 10.10.2006 року за №591 на суму 29676 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 14.10.2006 року за №603 на суму 27600 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 17.10.2006 року за №614 на суму 28860 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 25.10.2006 року за №670 на суму 22204 грн. 32 коп.
Окрім того, в матеріалах справи наявні також видаткові накладні, які підтверджують факт виконання згаданих господарських операцій.
Згідно п.2.5 згаданого договору товар доставляється транспортом постачальника.
Орган державної податкової служби вважає, що згадане господарське зобов'язання вчинялось з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та підлягає визнанню недійсним із підстав визначених ст.207 ГК України, оскільки спрямовано на формування у ТзОВ «Гал-Євро-Контакт» податкового кредиту, який не підтверджений фактичною сплатою до бюджету сум податку на додану вартість.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України, який набрав чинності з 01.01.2004, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
При цьому, суд звертає увагу на те, що положення ст. ст. 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону „Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
Відповідно до частини 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним (стосується нікчемних правочинів) судовому розгляду не підлягають. А відтак, провадження в цій частині вимог підлягає закриттю на підставі ст.157 КАС України.
Щодо вимоги органу державної податкової служби про застосування наслідків передбачених ст.208 ГК України, то суд першої інстанції зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторонни стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Умисел юридичної особи, в даному випадку, визначається за умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.
Орган державної податкової служби вважає, що згадане господарське зобов'язання вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за наявності наміру (умислу), зокрема, у ТзОВ «Форум Україна ЛТД» .
В підтвердження згаданого наміру у ТзОВ «Форум Україна ЛТД» орган державної податкової служби посилається на обставини викладені у інформаційній довідці ДПІ у Голосіївському районі м.Києва за №7798/7/23-0910 від 22.05.2008 року, згідно якої підприємство, в даному випадку, ТзОВ «Форум Україна ЛТД», подавало податкові декларації з податку на додану вартість за липень-жовтень 2006 року не уповноваженою особою, а тому взята органом державної податкової служби до відома .
Посилання органу державної податкової служби на те, що у відповідності до згаданого листа ТзОВ «Форум Україна ЛТД» подає декларації, які підписані не уповноваженою особою, суд не може взяти до уваги, оскільки сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), неналежного декларування таких зобов'язань, не звітування перед органами державної податкової служби у передбаченому порядку однією зі сторін договору не свідчить про наявність мети у згаданого товариства на вчинення господарського зобов'язання, яке суперечить інтересам держави. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, не звітування, відповідальність за що передбачена чинним законодавством, а не вчинення правочину чи господарського зобов'язання.
Отже, органом державної податкової служби не доведено, як передбачено ч.1 ст.71 КАС України, наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу у відповідачів щодо настання таких наслідків.
Більше того, посилання представника позивача на обставини підписання податкової накладної неуповноваженою особою та підписання договору невідомо ким, не підтверджуються належними та допустимими доказами у справі, а ґрунтуються на припущеннях.
При цьому, суд звертає увагу на те, що частиною 1 статті 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом.
Це правило відповідає нормі ст.41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими санкціями як такі, що відповідають визначенню частини першої статті 238 ГК України.
Тому, суд вважає, що такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків встановлених ст.250 ГК України.
Згідно ст.250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи те, що спірне господарське зобов'язання вчинялось у липні-жовтні 2006 року, більше ніж за один рік до звернення органу державної податкової служби до суду для застосування конфіскаційних наслідків передбачених ч.1 ст.208 ГК України, суд вважає, що минули строки, передбачені ст.250 ГК України, застосування таких наслідків.
За таких обставин, суд вважає, що провадження у справі з позовних вимог в частині визнання недійсним господарського зобов'язання за наявності наміру на вчинення спірного господарського зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, підлягають закриттю на підставі ст.157 КАС України. В іншій частині в позові належить відмовити за безпідставністю.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі із сторін адміністративного процесу не належить стягувати.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
1. 1. Закрити провадження у справі по вимогах про визнання недійсним господарського зобов'язання між ТзОВ «Форум Україна ЛТД» та ТзОВ «Гал-Євро-Контакт» на загальну суму 959118 грн. 60 коп.
2. 2. В іншій частині в позові відмовити.
3. 3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
4. 4. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.Я.Мартинюк