справа № 2а-3099 /08/1370
27 березня 2009 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
при секретарі Колтун Ю.М.
з участю
представників:
від позивача - ОСОБА_1. - головний бухгалтер (довіреність за №1749 від 17.11.2008 року);
від відповідача - ОСОБА_2. - старший державний податковий інспектор (довіреність за №65\10 від 19.05.2008 року),
розглянувши справу у відкритому судовому засіданні в м. Львові за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Лізингова компанія «Універсальна» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова про скасування податкових-повідомлень рішень ,
ТзОВ «Лізингова компанія «Універсальна» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2008 року за №2034/10/23-219/2 та від 10.07.2008 року за №2035/10/17-229/2, прийнятих ДПІ у Франківському районі м.Львова.
Позивач вважає, що по оподаткуванню господарської операції з приводу оплати юридичних послуг порушень не було, оскільки податок з прибутку підприємств самостійно був сплачений позивачем в повному розмірі. Щодо операції по переданню автомобілів за договорами лізингу, то, позивач вважає, що податок з власників транспортних засобів сплачувався лізингоодержувачем, а тому лізингова компанія не повинна була його сплачувати. Також позивач вважає, що ним у відповідності до норм чинного законодавства було визначено код транспортних засобів двох сміттєвозів, оскільки саме такий код визначено в рішенні Господарського суду Сумської області, яке набрало законної сили.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з вищевикладених мотивів, просить їх задоволити.
Відповідач проти позову заперечує та вважає, що позивачем при оподаткуванні господарської операції з надання юридичних послуг порушено норми законодавства щодо оподаткування прибутку підприємств, а саме невірно визначено валові витрати. Також, орган державної податкової служби вважає, що позивачем невірно визначено податок з власників транспортних засобів.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з вищевикладених підстав, просить в позові відмовити.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.
За результатами виїзної планової документальної перевірки ТзОВ «Лізингова компанія «Універсальна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.11.2005 року по 30.09.2007 року ДПІ у Франківському районі м.Львова складено акт за №91/23-2/33951781 від 16.01.2008 року.
В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення підп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6, п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, з наступними змінами та доповненнями, завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 29000 грн. 00 коп. та занижено податок на прибуток за 9 місяців 2007 року на загальну суму 14500 грн. 00 коп.
Також в акті перевірки зазначено, що підприємством в порушення ст.ст.3,5,6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11 грудня 1991 року N 1963-XII, з наступними змінами та доповненнями, не перераховано до бюджету податку з власників транспортних засобів за 2006 рік на суму 1253 грн. 00 коп., за 2007 рік на суму 3255 грн. 00 коп. та не подано до органів державної податкової служби розрахунків податку з власників транспортних засобів на новопридбані автомобілі в 2006 році.
За результатами апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань ДПІ у Франківському районі м.Львова надіслала позивачу податкові повідомлення-рішення:
від 14.07.2008 року за №2034/10/23-219/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 9425 грн. 00 коп., в тому числі 7250 грн. 00 коп. - основний платіж та 2175 грн. 00 коп. - штрафна (фінансова) санкція;
від 10.07.2008 року за №2035/10/17-229/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 7782 грн. 75 коп., в тому числі основний платіж - 4508 грн. 50 коп. та штрафні (фінансові) санкції - 3274 грн. 25 коп.
Позивач не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, оспорив їх в суді.
Суд даючи правову оцінку спірним відносинам виходив з наступного.
В акті перевірки встановлено завищення загальної суми скоригованих валових витрат за 2005 рік в сумі 29000 грн. 00 коп.; завищення загальної суми скоригованих валових витрат за 2006 рік (р.04.9 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2006 рік) в сумі 29000 грн. 00 коп.; завищення загальної суми скоригованих валових витрат за 9 місяців 2007 року на суму 58000 грн. 00 коп. (в тому числі за ІІ квартал 2007 року на суму 29000 грн. 00 коп., за ІІІ квартал 2007 року на суму 29000 грн. 00 коп.).
Згідно ч.4 підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, з наступними змінами та доповненнями, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
В матеріалах справи наявні виписка з банку по рахунку позивача, платіжне доручення №4 від 22.12.2005 року та акт №02/02/12-05 від 28.02.2006 року, з яких вбачається, що позивач розрахувався за надані юридичні послуги раніше ніж отримав первинні документи, які підтверджують надання таких послуг.
При цьому, витрати по наданню таких послуг були відображені в декларації за 2005 рік.
У відповідності до вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-III, з наступними змінами та доповненнями, Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
На виконання даної норми, помилка позивачем була виправлена в деклараціях з податку на прибутку за перший квартал та за півріччя 2007 року.
Як вбачається з декларацій за перший квартал та за півріччя 2007 року позивачем було виправлено помилку у формуванні валових доходів та валових витрат в сумі 29000 грн. 00 коп. (рядок 05.1 та 05.2).
Пунктом 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, передбачено порядок визначення податковим органом податкового зобов'язання.
Згідно п.1.2 ст.1 цього ж Закону, податковим зобов'язанням вважається зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Таким чином, органу державної податкової служби при визначенні податкового зобов'язання, зокрема, з податку на прибуток, що має місце в даному випадку, належить встановити чи визначена сума податкового зобов'язання з даного податку відображена в документі податкової звітності, і лише при відсутності такого відображення визначити податкове зобов'язання.
Як вбачається з акту перевірки відповідачем давалась оцінка лише формуванням валових витрат, без врахування формування позивачем валових доходів.
Згідно п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:
суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;
суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не було допущено заниження податку на прибуток на загальну суму 14500 грн. 00 коп. (в тому числі за ІІ квартал 2007 року - 7250 грн. 00 коп., ІІІ квартал 2007 року - 7250 грн. 00 коп.).
З врахуванням того, що не знайшов свого підтвердження факт правомірності нарахуванням податкового зобов'язання з податку на прибуток по основному платежі, неправомірним є нарахування і штрафних (фінансових) санкцій з цього податку.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 14.07.2008 року за №2034/10/23-219/2 є протиправним і підлягає скасуванню.
Також в акті перевірки зазначено, що позивачем не сплачено податку з власників транспортних засобів за 2006 рік на суму 1253 грн. 50 коп. та за 2007 рік на суму 3255 грн. 00 коп.
Позивач вважає, що оскільки в договорах фінансового лізингу обумовлено між сторонами подання Розрахунків суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів лізингоодержувачем, як і сплата самого податку, лізинговою компанією не було допущено порушень. Окрім того, позивач вважає, що рішенням Господарського суду Сумської області №1846-8/91 від 05.04.2002 року сміттєвози відповідають коду ТН ЗЕД 8705, а тому він правомірно визначив ставку податку .
У відповідності до вимог ст.1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11 грудня 1991 року №1963-XII, з наступними змінами та доповненнями, платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Як зазначено в акті перевірки та підтверджено представниками позивача за останнім зареєстровано 10 малотонажних фургонів ІНФОРМАЦІЯ_1, які згідно договірів фінансового лізингу передані лізингоодержувачам, які подавали розрахунки та сплачували податок.
З врахуванням того, що вимогами чинного законодавства не передбачено можливості передавати обов'язку по сплаті податків іншим платникам податку, суд вважає, що орган державної податкової служби правомірно визначив позивачу, на якого зареєстровані згадані транспортні засоби, суму податкового зобов'язання зі сплати податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Що стосується сміттєвозів, то суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог ст.3 згаданого Закону, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується у таких розмірах, зокрема, вантажні автомобілі з об'ємом циліндрів двигуна від 8201 куб. см до 15000 куб. см по Коду транспортного засобу 8704 сплачується податок з розрахунку 20 грн. 00 коп. з 100 куб. см., а з автомобілів спеціального призначення (крім пожежних і швидкої допомоги) код 8705 - 5 грн. 00 коп. з 100 куб. см.
Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності з травня 2007 року визначено, що до Коду транспортного засобу 8705 відносяться лише автомобілі прибиральні для доріг.
Таким чином, з врахуванням того, що автомобілі є сміттєвозами, орган державної податкової служби правомірно відніс їх до коду транспортних засобів 8704.
Судові рішення, на які посилається позивач, судом не можуть братись до уваги, оскільки такі приймались під час дії старої редакції Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, які до коду транспортних засобів 8705 відносили всі прибиральні автомобілі.
За таких обставин суд вважає, що органом державної податкової служби правомірно визначено податкове зобов'язання з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та нараховано штрафну(фінансову) санкцію.
З огляду на викладене, позовні вимоги є підставні та обґрунтовані, в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2008 року за №2034/10/23-219/2. В іншій частині позовні вимоги є безпідставні та необгрунтовані.
У відповідності до вимог ст.94 КАС України, документально підтвердженні судові витрати присудити на користь позивача пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
1. 1. Позов задовольнити частково.
2. 2. Скасувати, прийняте ДПІ у Франківському районі м.Львова, податкове повідомлення-рішення від 14.07.2008 року за №2034/10/23-219/2.
3. 3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. 4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна» (код ЄДРПОУ 33951781), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Єфремова,32а, 1 грн. 86 коп. судового збору.
5. 5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
6. 6. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.Я.Мартинюк