12 травня 2009 року № 22а-10509/08 /9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:
головуючого у справі судді Любашевського В.П.
суддів Богаченко С.І.
Довгополова О.М.
При секретарі судового засіданні Наконечній М.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_2
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2008 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про визнання частково нечинними податкових повідомлень-рішень, -
9 квітня 2004 року позивач - ОСОБА_1 звернувся у Рівненський окружний адміністративний суд із позовом до відповідача - ОСОБА_2. У позовній заяві просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24.10.2003р., № НОМЕР_2 від 17.11.2003 р., № НОМЕР_3 від 27.01.2004 р., № НОМЕР_4 від 26.03.2004 р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що згідно контрактів № 2000-22 від 03.11.2000 року, № 2002-12 від 20.12.2001 року. № 2003-42 від 10.12.2002 року Висоцький держлісгосп відвантажив Словацькому підприємству «Євро-Тімбер» продукцію - пиловник сосновий та технологічну сировину березову. Контрактами передбачено, що приймання продукції покупцем проводиться згідно вантажних документів шляхом поштучного електронного обміру кількості на заводі вантажоодержувача за участю експерта незалежної сторони (незалежна міжнародна контрольна організація Інспекта Словакія) зі складанням акту про приймання товару. Результати приймання є обов'язковими для обох сторін.
При прийомні продукції шляхом поштучного електронного обміру виявлено розбіжності в її кількості та якості, та відповідно до умов контрактів зменшено вартість продукції. За фактично поставлену продукцію фірма «Євро-Тімбер» розрахунки провела повністю і у встановлені строки. На думку позивача різниця, що виникла між задекларованою сумою та фактичною вартістю поставленого товару та на яку нарахована пеня, не є валютною виручкою у розумінні Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» .
Головуючий у 1-й інст. суддя Юрчук М.І. ряд. ст. зв. № 2.11.11 суддя-доповідач Любашевський В.П.
справа № 2-а-1772/08/ 1770 справа № 22а-10509/08/9104.doc
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2008 року неналежного позивача - Висоцький держлісгосп замінено його процесуальним правонаступником, належним позивачем - ОСОБА_1 та визнано нечинними оскаржувані податкові повідомлення - рішення в частині нарахування штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 123006 грн. 73 коп.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що м іж ОСОБА_1 та фірмою «Євро-Тімбер» укладено контракти № 2000-22 від 03.11.00 р., № 2002-12 від 20.12.01 р., № 2003-42 від 10.12.02 р. на експорт деревини з нерезидентами.
Перевіркою, проведеною ОСОБА_2 (акт перевірки від 22 жовтня 2003 року №35-23/00992740-101) ОСОБА_1 виявлено порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна.
Висоцький держлісгосп на підставі контракту від 03 листопада 2000 року № 2000-22, укладеного з фірмою «Євро-Тімбер» (Словаччина, Братіслава), експортував продукцію на 61477,39 євро, валютна виручка надійшла у сумі 48317,82 євро, а у сумі 3553,63 євро і 9605,94 євро (граничний термін надходження валютної виручки відповідно 12 та 28 березня 2002 року), як встановлено контролюючим органом, на момент перевірки не надійшла. Наведене стало підставою для нарахування позивачу 61605,21 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
На підставі контракту від 20 грудня 2001 року № 2002-12, укладеного з фірмою «Євро-Тімбер» (Словаччина, Братислава), ОСОБА_1 експортував лісопродукцію на 132679,28 євро і отримав валютну виручку у сумі 117169,5 євро з порушенням законодавчо встановленого терміну розрахунків. Станом на 01 вересня 2003 року заборгованість нерезидента склала 15509,78 євро. ОСОБА_1 нараховано 60162,81 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. ОСОБА_1 на підставі контракту № 2003-42 від 10.12.02 нараховано пеню в сумі 1238 грн. 71 коп. за порушення надходження валютної виручки в законодавчо встановлені терміни. В акті перевірки вчинено запис, що ОСОБА_1 станом на 01 січня та 01 квітня 2003 року та 01 липня 2003 року подав недостовірну інформацію в деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами. Тому, до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020 грн. (340 грн. х 3) за порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна.
За розглядом акта перевірки податковим повідомленням-рішенням ОСОБА_2 від 24 жовтня 2003 року № НОМЕР_1 застосовано до ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції у сумі 124 112 грн., у тому числі 123 092 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та 1020 грн. за порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна. За розглядом первинної і повторної скарг ОСОБА_1 , залишено без змін податкове повідомлення-рішення ОСОБА_2 від 24 жовтня 2003 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а скарги - без задоволення та відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, податковим органом на адресу ОСОБА_1 надіслані податкові повідомлення-рішення від 17 листопада 2003 року № НОМЕР_2 від 27 січня 2004 року № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 від 26.03.04 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, які оскаржуються позивачем в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 123006 грн. 73 коп.
При розгляді справи в суді першої інстанції позивачем надано документи, які вказують на наявність недостач та недостатню якість частини продукції, про що свідчать контрольні сертифікати та акти прийму складені незалежною контрольною організацією «Інспекта Словакія» (Словаччина).
В результаті недостачі оплачена була лише та частина продукції, яка прийняі покупцями. В подальшому сторони зовнішньоекономічних контрактів погодили, що поставленою вважається та частина продукції, яка прийнята за участю незалежне контрольної організації «Інспекта Словакія» (Словаччина), про що свідчить відсутність будь-яких претензій сторін контрактів одна до одної.
На підставі вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що валютною виручкою слід рахувати оплату за фактично поставлений товар, а різниця в сумах, що виникла внаслідок застосування різних методів вимірювання не може вважатися валютною виручкою, а тому нарахування пені відповідачем на цю різницю є безпідставним.
Також, суд першої інстанції встановив, що відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Тому, Рівненський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав направляти позивачу податкові повідомлення-рішення про сплату пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності за процедурою, встановленою Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також визначати останню як податкове зобов'язання.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. у апеляційній скарзі просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2008 року у справі № 2-а-1772/08 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.
Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Статтею 45 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заяви за встановленою формою точних даних про мету переміщення через митний кордон країни товарів і про самі товари.
Позивачем самостійно було задекларовано фактурну та митну вартість експортованої продукції, а тому на нього покладається відповідальність за ці дані , в т.ч. і відповідальність за несвоєчасне повернення валютної виручки.
Тому апелянт дійшов висновку, що законодавством не передбачено зменшення валютної виручки, що повинна надійти на валютний рахунок резидента в зв"язку з невідповідністю кількісних або якісних характеристик.
За вказаних обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав:
Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень стали виявлені перевіркою, проведеною ОСОБА_2 (акт перевірки від 22 жовтня 2003 року №35-23/00992740-101) порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна допущені ОСОБА_1 . Підставою для вказаного висновку став наявний на думку контролюючого органу факт неповних розрахунків на підставі контракту від 20 грудня 2001 року №2002-12, укладеного позивачем із фірмою «Євро-Тімбер» (Словаччина, Братислава). При розгляді справи у суді першої інстанції встановлено, що позивач не оспорює суму валютної виручки, яка не надійшла на його рахунок, однак вказує, що така валютна виручка і не повинна була надходити, оскільки в результаті електронного поштучного обміру за участю незалежних контрольних організацій, в окремих партіях виявляли недостачу продукції від заявленої в товаросупровідних документах, а також виявлено неякісну продукцію. Так як у позивача відсутні технічні засоби електронного поштучного обміру, позивач вважає, що похибки в визначенні кількості продукції є неминучими. З виявленням неналежної якості частини продукції позивач також погоджується. Суд першої інстанції в оскаржуваній постанові дійшов висновку про помилковість оскаржуваних рішень контролюючого органу.
Судова колегія вважає такі висновки суду обґрунтованими і такими, що не спростовуються доводами апеляційної скарги, оскільки відповідно до п. 7.1 Контрактів № 2000-22 від 03.11.2000 р„ № 2002-12 від 20.12.01 та № 2003-42 від 10.12.02 приймання товару здійснюється покупцем згідно відгрузочних документів продавця шляхом електронного поштучного обміру кількості за участю експерта незалежної сторони (незалежна міжнародна контрольна організація «Інспекта Словакія»), статус якої підтверджено державною ліцензією на право проведення такої експертизи, з укладенням акту (протоколу) про приймання товару по кожному вагону. Результати приймання є обов'язковими для обох сторін. Покупець надає продавцю акти (протоколи) про приймання засобами факсимільного зв'язку в 5-ти денний строк з дати приймання товару і поштою в 45-денний (30-денний строк по контракту №2002-12 від 20.12.01р. та контракту № 2003-42 від 10.12.02) з дати відправки товару.
Позивачем надано документи, які вказують на наявність недостач та недостатню якість частини продукції, про що свідчать контрольні сертифікати та акти прийму складені незалежною контрольною організацією «Інспекта Словакія» (Словаччина).
В результаті недостачі оплачена була лише та частина продукції, яка прийнята покупцями. В подальшому сторони зовнішньоекономічних контрактів погодили, що поставленою вважається та частина продукції, яка прийнята за участю незалежне контрольної організації «Інспекта Словакія» (Словаччина), про що свідчить відсутніст будь-яких претензій сторін контрактів одна до одної.
Такий висновок судової колегії підтверджується і тим, що розбіжності в кількості склали похибку по обліку лісопродукції максимально 8.7 % в сторону зменшення кубомаси, що відноситься до фактичних природних витрат та не є порушенням законодавства України, оскільки листом МЗЕЗ торгу від 21.06.94 року № 10-26/171 зазначено , ще зменшення контрактної ціни можливе за наявності висновку незалежної експортної організації.
Згідно ст.2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» один з принципів свободи зовнішньоекономічного підприємництва є право суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України , незалежно від форм власності та інших ознак. Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконих актів, які створюють умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеження права здійснення зовнішньоекономічної діяльності.
Статтею 7 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», визначено, що регулювання ЗЕД здійснюється за допомогою законів України, угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньо економічної діяльності.
Ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачає що виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахувнню на їх рахунки у термін виплаті заборгованостей, але не пізніше 90 к\д з дати митного оформлення продукції, що експортується.
Норма ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», регулює лише ті відносини, за яких зарахування валютної виручки повинно бути проведено виходячи із взаємних зобов'язань сторін, що склалися.
Згідно ст.14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб'єкти ЗЕД мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях, що не суперечать інтересам України та відповідають міжнародним правилам.
Посилання відповідача на обов'язок заявити в даному випадку рекламацію, а після її розгляду визначитися з подальшими діями, як це передбачено контрактом, є безпідставним, з огляду на те, що вирішення даних питань відноситься до прав сторін за договором і не може вважатися обов'язком.
Покупцем оплачено вартість поставленої продукції за її фактичною кількістю, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що валютною виручкою слід вважати виручку за фактично поставлену продукцію. Відповідно різниця в сумах між задекларованим та фактично поставленим товаром, яка виникла внаслідок застосувань різних методів вимірювання не може вважатися валютною виручкою, а тому нарахування пені є безпідставним.
Таким чином, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено його з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2008 року у справі № 2-а-1772/08 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя В. П. Любашевський
Судді С. І. Богаченко
О. М. Довгополов