Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.
Суддя 1 інстанції - Матвєєва В.В.
Україна
Іменем України
26 травня 2009 року справа № 2-а-2103/09/1270
зал судового засідання №10 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Ханової Р.Ф.
суддів: Василенко Л.А.,
Старосуда М.І.
при секретарі судового засідання
Чуріковій Я.О.
за участю представників:
від позивача: від відповідача:
не з'явився не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду по адміністративній справі за позовом
29 січня 2009 року №2-а- 2103/09/1270 (суддя Матвєєва В.В.) ОСОБА_1
до
Управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області
про
зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2009 року (арк. справи 17) частково задоволений позов ОСОБА_1, внаслідок чого:
- визнано незаконною бездіяльність посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області щодо невиплати державної соціальної допомоги ОСОБА_1, як дитині війни, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року;
- зобов”язано Управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області здійснити виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням здійснених виплат;
- стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 грн. 70 коп.
- у задоволенні решти вимог ОСОБА_1 - відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі відповідач (арк. справи 19) просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі того, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту, який би встановлював мінімальний розмір пенсії за віком для розрахунку доплат.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач відноситься до соціальної групи “Діти війни” відповідно до вимог статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується копією паспорта громадянина України (арк. справи 7), копією пенсійного посвідчення (арк. справи 8).
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року N 3367-IV, який набрав чинності з 2 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено, статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». При цьому, Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.
З огляду на те, що положення статті 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії відповідача правомірними щодо відмови у виплаті позивачу, як дитині війни, за 2006 рік підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та відповідно правильно відмовив в задоволенні позову в цій частині.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про визнання права позивача на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року є вірним.
Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року - 380 грн., з 1 квітня 2007 року - 410 грн. 06 коп., з 1 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп. Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" складає: з 9 липня 2007 року - 123 грн. 02 коп., з 1 жовтня 2007 року - 124 грн. 53 коп.
Таким чином, розмір невиплаченої відповідачем суми доплати до пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року складає 710 грн. 90 коп., а саме за липень: (410,06х23 дні/31 день х 30%) =91грн.27 коп.; за серпень-грудень 2007 року: (410,06х2 місяці (серпень-вересень)х30%)=246 грн. 03 коп.)+ (415,11х3 місяці (жовтень-грудень)х30%) = 373 грн. 60 коп.)=619 грн.63 коп.+91 грн 27 коп. = 710 грн. 90 коп.
Як вбачається з позову, до стягнення була заявлена сума 2733 грн. 30 коп. підвищення до пенсії за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, суд першої інстанції надав оцінку цим вимогам, але в резолютивній частині нічого не визначив. З огляду на те, що сума підвищення до пенсії за статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» складає з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року 710 грн. 90 коп., то в цій частині позов підлягає частковому задоволенню, а постанова - зміні.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на приписи статті 88 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” в якій визначено, що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов'язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Стосовно постанови суду в частині визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо невиплаті позивачу підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату підвищення до пенсії як дитині війни, відповідач листом від 24 жовтня 2008 року (арк. справи 9) відмовив в перерахунку підвищення до пенсії за заявою позивача, тобто мають місце неправомірність відмови, проте в судовому рішенні суд першої інстанції визнає незаконною бездіяльність відповідача.
Колегія суддів зазначає те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Суд першої інстанції безпідставно залишив без уваги обраний позивачем спосіб судового захисту.
Виходячи з вищевикладеного, з врахуванням приписів частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, що обумовлює зміну постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтею 24, частиною 1 статті 94, статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-2103/09/1270 - задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-2103/09/1270 - змінити.
Змінити абзац 2 резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-2103/09/1270, виклавши в наступній редакції:
«Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області щодо відмові у виплаті на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, у період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року».
Змінити абзац 3 резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-2103/09/1270, виклавши в наступній редакції:
«Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 710 грн. 90 коп.».
В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-2103/09/1270- залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини постанови постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 травня 2009 року. У повному обсязі постанова складена у нарадчій кімнаті 26 травня 2009 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Р.Ф. Ханова
Судді: Л.А. Василенко
М.І. Старосуд
З оригіналом згідно:Суддя Р.Ф. Ханова