Ухвала
Іменем України
30.03.2009
Справа № 2-а-63/09/0106
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дадінської Т.В.,
суддів Горошко Н.П. ,
Дугаренко О.В.
секретар судового засідання Шелемет'єва О.В.
за участю представників сторін:
позивач ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий Євпаторійським МВ ГУ МВС України в Криму 14.10.1995;
представник позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2 довіреність № 2579 від 26.09.08;
представник відповідача Євпаторійської міської ради- ОСОБА_3 довіреність № 1395/02-29 від 26.12.07.
розглянувши апеляційну скаргу Євпаторійської міської Ради на постанову Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим (суддя Макарчук В.О. ) від 23.01.09 по справі № 2-а-63/09/0106
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Євпаторійської міської ради (проспект Леніна, 2, Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97400)
про визнання рішення неправомірним та його скасування
Постановою Євпаторійського міського суду АР Крим (суддя Макарчук В.О.) від 23 січня 2009 року у справі № 2-а-63/09 (№ 2-а-63/09/0106) позов ОСОБА_1 до Євпаторійської міської Ради АР Крим про визнання рішення неправомірним та його скасування було задоволено. Рішення Євпаторійської міської Ради АР Крим від 22 серпня 2008 року НОМЕР_2-35/23 «Про протест прокурора м. Євпаторії на рішення Євпаторійської міської Ради від 28 квітня 2004 року № 24-20/419 «Про передачу у спільну сумісну власність ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, земельної ділянки площею 875,16 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд»було визнано неправомірним та скасовано.
Не погодившись з постановою суду, Євпаторійська міська Рада АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Євпаторійського міського суду АР Крим від 23 січня 2009 року, прийняти нову ухвалу якою провадження у справі закрити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на статтю 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та на протест Прокурора м. Євпаторії від 15 серпня 2008 року № 3362. Заявник апеляційної скарги вважає, що даний спір є спором про право незалежно від участі у ньому суб'єкта владних повноважень та підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, що випливає з положень пункту 15 Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України від 27 червня 2007 року № 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам». Євпаторійська міська Рада АР Крим вважає, що спір виходить за межі публічно-правового, тому що на підставі рішення Євпаторійської міської ради від 28 квітня 2004 року № 24-20/419 у позивача виникло право власності на спірну земельну ділянку.
У судовому засіданні 30 березня 2009 року представник заявника апеляційної скарги підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
У судовому засіданні 30 березня 2009 року позивач та його представник проти апеляційної скарги заперечували, просили відмовити у її задоволенні, вважав, що судове рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі з'ясування усіх обставин справи, що мають суттєве значення для справи та відповідно до вимог діючого законодавства України. Позивач та його представник не погоджуються з доводами апеляційної скарги щодо непідвідомчості справи адміністративному суду та вважають, що дана справа це справа адміністративної юрисдикції, про що вказали у письмових запереченнях на апеляційну скаргу.
Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника заявника апеляційної скарги, позивача та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Євпаторійським міським судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 22 серпня 2008 року Євпаторійською міською Радою АР Крим було прийнято рішення НОМЕР_2-35/23, яким рішення Євпаторійської міської ради від 28 квітня 2004 року № 24-20/419 «Про передачу у спільну сумісну власність земельної ділянки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських споруд»визнано таким, що втратило чинність.
Підставою для прийняття рішення від 22 серпня 2008 року НОМЕР_2-35/23 сталося задоволення Протесту прокурора м. Євпаторія від 15 серпня 2008 року № 3362 у зв'язку з тим, що в ході проведеної перевірки було встановлено, що 26 травня 2003 року техніком КРП «БРТІ м. Євпаторії»ОСОБА_11 були проведені роботи по внесенню коректив у схематичні плани садиби домоволодіння АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, у наслідок чого площа садиби домоволодіння по вул. Бартенєва (ЕУВК «Гімназія ім.. І. Сельвінського») була зменшена з 3355 кв.м. до 3201 кв.м., а площа земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 відповідно була збільшена з 735 кв.м. до 875 кв.м. за рахунок земельної ділянки гімназії; виходу на земельну ділянку площею 144 кв.м. із будівлі АДРЕСА_1 окрім як з вікон не має, доступ до спірної земельної ділянки можливий тільки через ворота ЕУВК «Гімназії ім.. І. Сельвінського». Окрім цього, було встановлено, що у власності громадян Єфімової В.Є., ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 знаходять квартири, у зв'язку з чим наданням їм земельної ділянки у спільну сумісну власність суперечить законодавству, та вони не є платниками земельного податку.
Відповідно до частини 2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Таким чином, суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.
Відповідно до частини 1 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
Відповідно до пунктів «а», «б» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, а також передача земельних ділянок у користування із земель комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до положень частини 1 статті 86, частини 1, пункту «в» частини 2 статті 89 Земельного кодексу України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності співвласникам жилого будинку.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
Відповідна міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. (частини 7 статті 118 Земельного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що за договором купівлі-продажу від 08 вересня 2004 року серії ВВМ № 167632 та відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11 вересня 2004 року № 4709452 позивачу на праві приватної власності належить квартира НОМЕР_2, що знаходиться у жилому будинку АДРЕСА_1 в м. Євпаторії. Згідно до виписки Євпаторійського міжміського бюро технічної інвентаризації від 09 січня 2004 року № 14 зазначена квартира складає 29/400 часток домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Євпаторії, співвласниками якого є ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10
Рішенням Євпаторійської міської Ради від 28 квітня 2004 року № 24-20/419 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 було передано земельну ділянку площею 875,16 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, про що було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3.
Відповідно до частини 1 статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Таким чином, право власності на земельну ділянку у позивача виникло на підставі закону і підтверджено належним чином.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення Євпаторійської міської ради від 28 квітня 2004 року № 24-20/419 «Про передачу в спільну сумісну власність земельної ділянки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1»прийнято з дотриманням вимог діючого земельного законодавства, тому що докази зворотнього суду не надані. Технічна документація по оформленню меж земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1розроблена спеціалізованою організацією, яка має ліцензію на виконання цих видів робіт - Євпаторійським філіалом ДП «Кримський РЦГЗК», з вивченням правовстановлюючих документів, проведенням замірів та встановленням меж земельної ділянки разом з власниками суміжних земель та Євпаторійським міським Управлінням земельних ресурсів. У судової колегії відсутні підстави вважати, що технічна документація не відповідає фактичним обставинам та що відомості, які зазначені у протесті прокурора м. Євпаторія від 15 серпня 2008 року № 3362, відповідають дійсності.
Відповідно до статті 373 Цивільного кодексу України земельна ділянка є об'єктом права власності, тобто є об'єктом суб'єктивного права.
Приймаючи спірне рішення №5-35/23 від 22 серпня 2008 року відповідач лишив позивача його суб'єктивного права, проте відповідно до статті 378 Цивільного кодексу України право власності особи на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до положень статей 140-149 Земельного кодексу України орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених даними статтями. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу місцевого самоврядування в судовому порядку.
Однак, протест прокурора не може бути підставою для припинення права власності громадянина на земельну ділянку поза судовим розглядом.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, судова колегія вважає, що Євпаторійська міська Рада при прийнятті спірного рішення діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені діючим законодавством України у сфері земельних правовідносин.
Недодержання відповідачем судового порядку припинення права власності позивача на землю є підставою для визнання спірного рішення протиправним та його скасування.
Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що дана справа не є справою адміністративної юрисдикції у зв'язку з наступним.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 81 Цивільного кодексу України міська рада є юридичною особою публічного права. Метою створення будь-якої місцевої ради є захист і представництво публічного інтересу громадян. Представництво та захист цього інтересу відбувається за чітко встановленими правилами та процедурами.
Основні повноваження органів місцевого самоврядування визначаються Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Статтею 142 Конституції України визначено, що до матеріальної бази органів місцевого самоврядування належить земля. Управління землею здійснюють органи місцевого самоврядування в межах визначених законом, шляхом ухвалення цими органами повноважних рішень.
Порушені права землевласників підлягають захисту в порядку, передбаченому статтею 152 Земельного кодексу України з урахуванням обов'язкового дотримання норм чинного законодавства. Згідно із цими нормами, захист прав громадян на земельні ділянки здійснюються, зокрема, визнанням недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, що кореспондується з вимогами частини 2 статті 55 Конституції України і частини 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до відання.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 зазначеного Закону встановлено, що до компетенції міських рад відносяться питання щодо регулювання земельних відносин у відповідності до вимог чинного законодавства. Частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачений спосіб реалізації компетенції органу місцевого самоврядування та встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія): з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судова колегія не вирішує у даному випадку питання хто саме має право на земельну ділянку, тому що це не повноваження адміністративного суду, а перевіряє рішення міської ради у відповідності з критеріями (принципами), визначеними частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, суб'єктний склад та характер спірних правовідносин свідчать про те, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції, тому підстави для закриття провадження у справі відсутні.
При таких обставинах справи судова колегія дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Євпаторійської міської Ради залишити без задоволення.
Постанову Євпаторійського міського суду АР Крим від 23 січня 2009 року у справі № 2-а-63/08 (№ 2-а-63/09/0106) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Т.В. Дадінська
Судді Н.П.Горошко
О.В.Дугаренко