ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
12.12.2008 р. № 2/103
14:56
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберда В.І. при секретарі судового засідання Бузінський А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва
про зобов'язання вчинити певні дії.
Позов заявлено про зобов'язання Відповідача призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника, з дня що настав за днем смерті годувальника.
Позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.12.2008, мотивовані тим, що Позивач є дитиною-сиротою, батько якої працював в органах прокуратури понад 20 років і відповідно до законодавства Позивач має право на призначення пенсії по втраті годувальника у розмірі 60 % від середньомісячного заробітку на одного члена сім'ї. Однак Відповідач не призначив відповідну пенсію з дня наступного за днем смерті годувальника.
Представник Відповідача проти позову заперечує, просить суд відмовити в задоволені позовних вимог, оскільки Відповідач діяв відповідно до законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 (надалі Позивач) 29.01.1985 р.н., є студентом п'ятого курсу Київського національного університету імені Тараса Шевченка, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 виданого 26.07.2001 Ватутінським РУ ГУ МВС України в м. Києві та довідкою від 28.03.2008 № 09/07, копії яких наявні в матеріалах справи.
Згідно Свідоцтва про смерть від 04.07.2003 серії: НОМЕР_2, 03.07.2003 померла ОСОБА_2, яка відповідно до матеріалів справи була матір'ю Позивача.
Відповідно до Свідоцтва про смерть від 29.01.2007 серії: НОМЕР_3, 28.01.2007 помер ОСОБА_3, який був батьком Позивача, що підтверджується матеріалами справи.
ОСОБА_3, відповідно до довідки Прокуратури м. Києва від 28.03.2007 №18/267, працював в Прокуратурі м. Києва на посаді прокурора Київської транспортної прокуратури, старшим радником юстиції. Як підтверджується матеріалами справи стаж роботи батька Позивача в органах прокуратури становить понад 20 років.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 № 1058-ІV (надалі Закон № 1058-ІV), відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, крім іншого, пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 36 Закону № 1058-ІV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються, крім іншого, діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
Частинами 1, 2 ст. 37 Закону № 1058-ІV передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. Дітям-сиротам пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірах, визначених частиною першою цієї статті, виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.
Однак, суд звертає увагу, на те що, батько Позивача, відповідно до довідки Прокуратури м. Києва від 28.03.2007 №18/267, працював в Прокуратурі м. Києва на посаді прокурора Київської транспортної прокуратури, старшим радником юстиції. Як підтверджується матеріалами справи стаж роботи батька Позивача в органах прокуратури становить понад 20 років.
Відповідно до цього, суспільні відносини, що складають предмет даного спору регулюються спеціальним законодавством, а саме Законом України «Про прокуратуру»від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (надалі Закон № 1789-ХІІ).
Частиною 16 ст. 51-1 Закону № 1789-ХІІ передбачено, що членам сімей прокурора або слідчого (батькам, дружині, чоловіку, дітям, які не досягли 18 років або старшим цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення ними 18 років, а тим, які навчаються, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку), які були на його утриманні на момент смерті, призначається пенсія на випадок втрати годувальника, за наявності у нього стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків від середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 80 відсотків - на двох і більше членів сім'ї.
Момент з якого призначається пенсія на випадок втрати годувальника, закріплений у п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-ІV: пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Суд прийшов до такого висновку, оскільки ч. 16 ст. 51-1 Закону № 1789-ХІІ є спеціальною нормою до вимог і порядку обрахування й виплати пенсій, що встановлені Законом № 1058-ІV.
Однак, дана норма, як спеціальна, вносить зміни лише до суб'єктивного складу осіб застосування таких положень, інших змін, вона не вносить в порядок обрахування, який встановлений Законом № 1058-ІV, оскільки інших норм ст. 51-1 Закону № 1789-ХІІ не містить.
Як зазначалось Законом № 1058-ІV є базовим для визначення способу обчислення пенсії, а тому всі інші його положення, що не змінюються спеціальними нормами підлягають застосуванню щодо призначення Позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Позивач 28.03.2007 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва (надалі Відповідач), що підтверджується заявою про призначення пенсії від 28.03.2007 № 236/3378, яка наявна в матеріалах справи.
Тобто, згідно фактичних обставин та чинного законодавства Позивач має право на призначення пенсії на випадок втрати годувальника з 29.01.2007 (з дня, що настав за днем смерті батька ОСОБА_3) до закінчення навчального закладу або до досягнення 23-річного віку (в залежності від події, що настане раніше).
Позивач 28.03.2007 звернувся до Відповідача, що підтверджується заявою Позивача про призначення пенсії від 28.03.2007 № 236/3378, за результатом розгляду якої, Відповідач відмовив в призначені пенсії у зв'язку з втрати годувальника на підставі спеціальної норми передбаченої ч. 16 ст. 51-1 Закону № 1789-ХІІ, а призначив на загальних підставах відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 36 Закону № 1058-ІV.
Позивач листом від 06.09.2007 звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві з вимогою призначити пенсію відповідно до ч. 16 ст. 51-1 Закону № 1789-ХІІ. Розглянувши звернення, Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві визнало право на призначення пенсії відповідно до ч. 16 ст. 51-1 Закону № 1789-ХІІ, однак не з дня, що настав за днем втрати годувальника, а з дня подачі заяви зі всіма необхідними документами.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що Відповідачем не доведено правомірності відмови Позивачу у призначенні пенсії на випадок втрати годувальника з дня, що настав за днем втрати годувальника.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 161-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі ч.16 ст. 51-1 Закону України «Про прокуратуру»від 05.11.1991 № 1789-ХІІ з дня, що настав за днем смерті годувальника.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Келеберда В.І.