ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
05.06.2008 р. № 2/105
ОСОБА_1
до
Київського міського військового комісаріату Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про
бездіяльність щодо донарахування і виплати недоплаченої суми пенсії за минулий час ,
Суддя Келеберда В.І.
Секретар Мельникова Л.В.
Представники сторін:
Від позивача, ОСОБА_2
Від відповідача 1, не з'явились
Від відповідача 2, ОСОБА_3 (довіреність №67 від 25.12.07р.)
Позивач, ОСОБА_1, військовий пенсіонер, звільнений з дійсної служби у 1990 році, звернувся до суду з позовом від 28.02.08р. про визнання протиправними дій Київського міського військового комісаріату щодо відмови в перерахунку і виплаті недоплаченої суми пенсії станом на 31.12.04р. та зобов'язання провести перерахунок пенсії за минулий час.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач своїми діями порушив вимоги Указу Президента України від 04.10.96р. №923 «Про грошове забезпечення військовослужбовців», Указу Президента України від 14.07.1999 р. № 847/99 «Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України», Указу Президента України від 23.02.2002 р. № 173/2002 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», Указу Президента України від 05.05.2003 р. № 389/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу»та Постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 р. № 829 «Про грошове забезпечення військовослужбовців».
Київський міський військовий комісаріат (Відповідач1), повідомлений належним чином, свого представника до суду не направив посилаючись на те, що він є неналежним відповідачем.
Відповідач-2 не погоджується з даним твердженням позивача, та в обґрунтування зазначає наступне, пенсію ОСОБА_1 обчислено з урахуванням положень ст. 43 Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
На виконання вимог ч. 2 Прикінцевих положень Закону України від 15.06.2004 р. № 1769-ІУ «Про внесення змін до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», який набрав чинності з 01.01.2005 р., позивачу зроблено перерахунок раніше призначеної пенсії з урахуванням положень зазначеного Закону № 2262-ХІІ та здійснено виплату 50 відсотків перерахованої пенсії з 1 січня 2005 року, азі січня 2006 року - 100 відсотків перерахованої пенсії.
На думку позивача, така методика перерахунку його пенсії обмежує його конституційні права, оскільки, відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»в редакції, яка була чинна до 01.01.2006 р., призначені пенсій перераховуються з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до, ч.2 «Перехідних положень»Закону України «Про внесення змін до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»особи, яким раніше призначено пенсії відповідно до вказаного Закону мають право на перерахунок пенсії з урахуванням положень цього Закону та виплату 50 відсотків перерахованої пенсії з 01.01.05р., а з 01.01.06р. -100 відсотків перерахованої пенсії.
Указом Президента України від 14.07.1999р. № 847 «Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України»встановлено з 1 вересня 1999 року військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) щомісячну надбавку за службу у Збройних Силах України в розмірі до 40 відсотків посадового окладу в межах видатків, передбачених у державному бюджеті на утримання Збройних Сил України. Указом Президента України від 23.02.2002р. «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ»визнано таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 14 липня 1999 року N 847 «Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України»у частині, що стосується військовослужбовців Військово-Морських Сил, з 1 липня 2002 року, інших військовослужбовців - з 1 січня 2003 року.
Указом Президента України від 23.02.2002р. № 173 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ»встановлено військовослужбовцям (крім військовослужбовців Служби безпеки України, Управління державної охорони, суддів військових місцевих та військових апеляційних судів України та військовослужбовців строкової військової служби) щомісячні надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років). Виплачувати зазначену надбавку військовослужбовцям Військово-Морських Сил з 1 липня 2002 року у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Міністерства оборони України, іншим військовослужбовцям - з 1 січня 2003 року. Указ втратив чинність згідно Указу Президента України від 18.12.07р. № 1234/2007.
Указом Президента України від 05.05.2003р. № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу»надано Міністрові оборони України, Міністрові внутрішніх справ України, Голові Державної прикордонної служби України та Начальнику Управління державної охорони України право встановлювати військовослужбовцям відповідно Збройних Сил України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, внутрішніх військах, у Державній прикордонній службі та Управлінні державної охорони України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 25 років -до 90%. Виплату надбавок відповідно до цього Указу здійснювати з 1 травня 2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України. Указ втратив чинність згідно з Указом Президента України від 18.12.07р. № 1234/2007.
Указом Президента України від 04.10.1996р. № 923 «Про грошове забезпечення військовослужбовців»надано командирам військових частин, керівникам установ та організацій право преміювати військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил України відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат у межах фонду преміювання, створеного в розмірі чотиримісячного фонду грошового забезпечення, без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами. Указ втратив чинність згідно з Указом Президента України від 16.05.00р. № 685/2000.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2000р. №829 «Про грошове забезпечення військовослужбовців»встановлено, що виплати, передбачені пунктами 2-7 цієї постанови, провадяться з 16 травня 2000 року. Проте, пункти 1-6 постанови втратили чинність, пункт 7 встановлює право на допомогу в проведенні поховання і компенсування матеріальних витрат на ритуальні послуги та до суті заявлених вимог не відноситься.
Таким чином, на час звернення позивача до суду із позовом про перерахунок пенсії за період 1996-2004 роки, нормативно-правові акти, на які посилається позивач, втратили свою чинність.
Крім того, зазначеними указами не передбачено перерахунку пенсій військовослужбовцям у зв'язку із запровадженням цих надбавок.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 р. №4 «Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»встановлено, що законодавством з питань пенсійного забезпечення, яке діяло до 1 січня 2005р., не було передбачено можливості перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку із запровадженням після звільнення військовослужбовців та осіб, котрі мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-ХП, нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не отримували під час служби, а також премій. До того ж Закон № 1769-1V, який набув чинності 1 січня 2005 р., не має зворотної сили,
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відповідач здійснив перерахунок пенсії відповідно до чинного законодавства України.
Керуючись, ст.ст. 160-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити в задоволенні позову повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Келеберда В.І.