ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
03.06.2008 р. № 2/99
ОСОБА_1
до
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Києві
про
зобов"язання відшкодувати суму в розмірі 2 231 грн. ,
Суддя Келеберда В.І.
Секретар судового засідання Мельникова Л.В.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1.
Від відповідача: ОСОБА_2. - пред. за довірен.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.08р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2/99 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві про зобов'язання відшкодувати 2 231 грн.
Під час судового засідання 10.04.08 з метою врегулювання спору мирним шляхом та підготування письмових заперечень суд оголосив перерву до 03.06.08.
В судовому засіданні 03.06.08р. позивач, на виконання ухвали від 28.02.08р. надав суду відповідні документи. Зокрема, в обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає наступне: Згідно з вимогами п. 12 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків»затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.93р. №472 підприємство зобов'язано відшкодувати потерпілому витрати на медичну та соціальну допомогу, зокрема на санаторно-курортне лікування.
Крім того, позивач зазначає, що путівка надається лише за висновком медико-соціальної експертної комісії, в якому зазначено, що потерпілому необхідне санаторно-курортне лікування в санаторії спеціального профілю у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання. Разом з тим, відповідно до п.15 вказаних Правил потерпілому періодично, але не рідше одного разу на три роки безкоштовно надається путівка для санаторно-курортного лікування. У разі самостійного придбання санаторно-курортної путівки власник компенсує її середню вартість.
Позивач, враховуючи те, що не було фізичної можливості використати пропоновані відповідачем путівки для санаторно-курортного лікування була вимушена придбати санаторно-курортну путівку до санаторію «Перемога»самостійно.
Представником відповідача надано суду письмове заперечення проти позову. У вказаному заперечені останній зазначає, що відповідно до п. 1.2 постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про внесення змін до положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання путівками для санаторно-курортного лікування»№31 від 28 квітня 2004 року у разі самостійного придбання інвалідом путівки до санаторно-курортного закладу, визначеного торгами (тендером), її вартість компенсується робочими органами виконавчої дирекції Фонду у розмірі фактичних витрат за умови перебування інваліда на обліку для одержання путівки та при наявності документів, що свідчать про сплату путівки та заповненого зворотнього талону до придбання путівки.
Таким чином, відповідач зазначає, що відшкодування позивачеві витрат на санаторно-курортне лікування в санаторії «Перемога»у м. Києві неможливе, у зв'язку з тим, що з вказаним санаторно-курортним закладом Управлінням у м. Києві, на час лікування позивача не був укладений договір.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають повному задоволенню, з наступних підстав.
У лютому 2008 року позивач звернулась до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві про відшкодування вартості санаторно-курортної путівки в сумі 2 231грн.
Спір виник у наслідок відмови відповідача відшкодувати вартість санаторно-курортної путівки до санаторію «Перемога», яку позивач придбала самостійно, враховуючи спеціальний профіль зазначеного закладу, фізичний стан спричинений професійним захворюванням та відповідний висновок медико-соціальної експертної комісії.
Позивач вказує на те, що протягом п'яти років на отримання санаторно-курортного лікування путівок не отримувала.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідно до п.15. «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків»затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.93р. N 472, у якому зазначено, що потерпілому періодично, але не рідше одного разу на три роки, а інвалідам 1-ї групи щорічно безкоштовно надається путівка для санаторно-курортного лікування відповідно до медичного висновку, а в разі самостійного її придбання власник за бажанням потерпілого компенсує середню вартість санаторно-курортної путівки.
Вказана постанова Кабінету Міністрів України втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року N 807.
Відповідно до п.5 ст. 34. Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»потерпілому, який став інвалідом, періодично, але не рідше одного разу на три роки, а інвалідам I групи щорічно безоплатно за медичним висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування; у разі самостійного придбання путівки її вартість компенсує Фонд соціального страхування від нещасних випадків у розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Водночас, актом нижчої юридичної сили встановлений інший порядок такої компенсації, зокрема, відповідно до п. 2.11. «Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання путівками для санаторно-курортного лікування» затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 березня 2003 р. N 30 у разі самостійного придбання інвалідом путівки до санаторно-курортного закладу, визначеного торгами (тендером), її вартість компенсується робочими органами виконавчої дирекції Фонду у розмірі фактичних витрат за умови перебування інваліда на обліку для одержання путівки та при наявності документів, що свідчать про сплату вартості путівки (прибутковий касовий ордер або касовий чек) та заповненого зворотнього талону до придбаної путівки.
Враховуючи зазначену норму Положення, вбачається здійснення процедури закупівлі послуг санаторно-курортних закладів за рахунок державних коштів відповідно до передбаченого Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»механізму.
Слід враховувати те, що в разі виникнення обов'язку компенсації коштів передбачених ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»не вбачається застосування механізму закупівлі.
Зазначеним Законом забезпечено право окремих категорій громадян на компенсацію вартості самостійно придбаних путівок до санаторно-курортних закладів.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 11.10.05р. N 8-рп/2005 звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.05р. N 5-рп/2005 зазначається, що згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Таким чином, звуження відбулося у наслідок встановлення обов'язкової умови відшкодування таких коштів лише до умови наявності укладеною Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України угод із санаторно-курортними закладами на підставі проведеного тендеру.
Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Задовольнити позов повністю.
2. Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у АДРЕСА_1) відшкодувати ОСОБА_1(АДРЕСА_2) вартість путівки у розмірі 2 231 (дві тисячі двісті тридцять одна) грн.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження (ст.254 КАС України).
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.І. Келеберда