ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
22.12.2008 р. № 2/89
12:45
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберда В.І. при секретарі судового засідання Сахнюк Л.Д.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації
про визнання дій протиправними та зобов'язання поновити на квартирному обліку.
Позов заявлено про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування розпорядження та зобов'язання поновити на квартирному обліку.
Позивач позов підтримує. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.12.2008, мотивовані тим, що Позивач страждає хронічними психічними захворюваннями та з 1978 року стоїть на квартирному обліку, як особа, що потребує поліпшення житлових умов. Однак, рішеннями Відповідача було протиправно перезатверджено Позивача на квартирному обліку з 08.06.1995, а потім знято з квартирного обліку.
Представник Відповідача проти позову заперечує, просить суд відмовити в задоволені позову, оскільки Відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства. Позовні вимоги, на думку Відповідача, є необґрунтованими. Крім того, Відповідач просить суд відмовити в задоволені позовних вимог, у зв'язку з пропущенням Позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 (надалі Позивач), з 1978 знаходилась на квартирному обліку, як особа що потребує поліпшення житлових умов, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 47 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 1 «Житлового кодексу Української РСР»від 30.06.1983 № 5464-Х (надалі Кодекс № 5464-Х), відповідно до Конституції СРСР і Конституції Української РСР громадяни Української РСР мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною державного і громадського житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.
Згідно ст. 34 Кодексу № 5464-Х, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, крім іншого, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров'я Української РСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР. Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду.
Підпунктом 3 п. 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської ради Українських професійних спілок від 11.12.1984 № 470 (надалі Правила), також передбачено, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, крім іншого, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров'я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров'я УРСР.
Як підтверджується медичним висновком від 19.03.1991 № 178, копія якого наявна в матеріалах справи, Позивач страждає хронічним психічним захворюванням.
Пунктом 5 ст. 15 Кодексу № 5464-Х передбачено, що виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті, крім іншого, здійснюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов (частина перша статті 36), а також контроль за станом цього обліку на підприємствах, в установах, організаціях (стаття 41), затверджують рішення про взяття громадян за місцем роботи на облік потребуючих поліпшення житлових умов (стаття 39).
Згідно ст. 42 Кодексу № 5464-Х жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтею 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першою статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
27.01.1994 Позивач з двома її дітьми одержав двокімнатну квартиру у Ватутінському (Деснянському) районі м. Києва, що підтверджується ордером на жиле приміщення від 27.01.1994 серії ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до довідки Житлово-експлуатаційної контори № 318 від 20.06.2007 № 609, загальна площа квартири 30 кв.м.
Відповідно до п. 2 Постанови Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів і Президії Київської міської ради профспілок «Про порядок застосування в м. Києві Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» від 15.07.1985 № 582, встановлено, що тими, хто потребує поліпшення житлових умов, визнаються громадяни, які мають житлову площу до 7,5 кв. м включно на кожного члена родини.
Отже, Позивач був забезпечений квартирою, яка складається із двох ізольованих кімнат, загальною площею більшою ніж 9 кв.м. на одну особу. Відповідно до цього відсутні підстави для поліпшення житлових умов.
Згідно довідки Житлово-експлуатаційної контори № 318 від 20.06.2007 № 609, в квартиру Позивача 08.06.1995 було прописано її чоловіка, внаслідок чого, розпорядженням Ватутінської (Деснянської) районної адміністрації м. Києва (надалі Відповідач) від 24.07.2000 № 697 Позивача було прийнято на квартирний облік та перезатверджено на квартирному обліку за місцем проживання з 08.06.1995, як особу що потребує поліпшення житлових умов відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 Кодексу № 5464-Х, з підстав забезпеченя жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.
Відповідно до вищезазначеного, суд прийшов до висновку, що Відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства. Видане Відповідачем розпорядження від 24.07.2000 № 697 прийнято відповідно до норм чинного законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем доведена правомірність дій щодо перезатвердження Позивача на квартирному обліку за місцем проживання з 08.06.1995 та доведена правомірність прийняття розпорядження від 24.07.2000 № 697.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як підтверджується листом Позивача від 30.11.2001 до Голови Деснянської районної державної адміністрації у м. Києві, копія якого наявна в матеріалах справи, Позивач дізнався про порушення його прав та інтересів у 2001 році.
А тому, суд вважає за необхідне обчислювати річний строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права, свобод та інтересів з моменту коли Позивач дізнався про порушення його прав та інтересів, тобто з 30.11.2001.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач наполягає на відмові у задоволенні позовної заяви з підстав пропуску строку звернення до суду.
Поважні причини пропуску строку звернення до суду Позивач не має.
Відповідно до вищезазначеного, позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав пропуску строку звернення до суду відповідно до ч.1 ст.100 КАСУ.
Керуючись ст..ст. 99, 100, 181, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволені адміністративного позову відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Келеберда В.І.