Головуючий у 1 інстанції - Каюда А.М.
Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.
18 березня 2014 року справа №812/9973/13-а
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Ястребової Л.В., суддів: Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю.,
секретар Копиця С.В.
за участі представника позивача Мерзлякової В.П.,
представника відповідача Гарбуз К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний комбінат» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 р. у справі № 812/9973/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення № 702020001/2013/000411/2 від 29.07.2013, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації № 702020001/2013/00080 від 29.07.2013, повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 1441654,47 грн., -
Публічне акціонерне товариство "Алчевський коксохімічний завод" звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, з урахуванням збільшення позовних вимог, про визнання протиправним та скасування рішення Луганської митниці Міндоходів про визнання митної вартості товарів № 702020001/2013/000411/2 від 29.07.2013, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 7020020001/2013/00080 від 29.07.2013 та повернення позивачу надмірно сплачене ПДВ у сумі 1441654,47 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року та ухвалити нове рішення яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Під час апеляційного розгляду представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечувала.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
06 червня 2011 між позивачем та ВАТ «КОКС» (Російська Федерація) укладено зовнішньоекономічний контракт № ВУ 6/10-11 та специфікацію до контракту № 12 від 18.03.2013, в межах якого позивачем на митну територію України в липні 2013 року на умовах DAF UА станція Соловей (ІНКОТЕРМС 2000) було ввезено вантаж : вугілля марки «К+КО+КС» (т. 1а.с. 21-27).
Товар надійшов для розмитнення на Луганську митницю. На підставі зазначеного контракту та специфікації до нього позивачем було заявлено до митного оформлення в режимі імпорту зазначений товар (ВМД № 702020001/2013/007351) за ціною договору, а саме 130,50 долара США за одну тону, та надано декларації митної вартості за формою ДМВ-1 і необхідний пакет документів, передбачений Митним кодексом України (Т.1 а.с.30, 33, 35, 38).
29.07.2013 Луганською митницею Міндоходів було прийнято рішення про коригування митної вартості №702020001/2013/000411/2 до ВМД №702020001/2013/007351, згідно з яким визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються неможливо, у зв'язку з ненаданням декларантом інших додатково запрошених документів. Також, зазначено, що враховуючи неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до положень статті 58 Митного кодексу України, керуючись ст. 57 Кодексу здійснено коригування митної вартості оцінюваних товарів за другим методом відповідно до положень ст. 59 Кодексу на підставі рівня митної вартості ідентичного товару «Концентрат вугільний марки «К+КО+КС» на однакових умовах поставки із розрахунку 145 дол. США/тн (МД від 04.07.2013 № 702020001/2013/006407, договор № ВУ 6/10-11 від 06.06.2011, додаток № 11 від 18.03.2013 (Т.1 а.с.17-18).
29.07.2013року Луганська митниця Міндоходів, карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/2013/00080 відмовив позивачеві в митному оформленні товару на підставі п. 2 ч.2 ст.54 Митного кодексу України у зв'язку з неподанням документів згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 Митного кодексу України. Роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів,транспортних засобів комерційного призначення : заявити митну вартість товарів у порядку і на умовах, визначених розділом ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням рішення про коригування митної вартості від 29.07.2013 року № 702020001/2013/000410/2 (том І а.с.19-20).
Для митного оформлення вантажу, Луганська митниця Міндоходів, пред'явила позивачу вимогу про надання:
- договору (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором (угодою, контрактом);
- виписку з бухгалтерської документації;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару;
- інші додаткові документи за власним бажанням відповідно до положень частини 6 ст. 53 МКУ, зокрема: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про страхування.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач, виконуючи вимогу митниці, звернувся до ВАТ «КОКС» з проханням надати договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару, на що було отримано відповідь про неможливість надання зазначених документів, у зв'язку з комерційною таємницею.
Для підтвердження митної вартості оцінюваного товару - ціни, що підлягає сплаті продавцю позивачем були надані документи, що підтверджують митну вартість товару, а також: висновок ДП «Держзовнішекспертиза» № 10/331-4 від 19.07.2013 де зазначено, що розрахунковий рівень цін на концентрат вугільний на умовах DAF-кордон-Росія-Україна у розмірі 130 дол. США відповідає ціновій політиці виробника (том І а.с.36); лист № 1.25-3312 ВАТ «КОКС» від 29.07.2013р. про неможливість надання контракту на закупку вугільних концентратів у зв'язку з комерційною таємницею (том І а.с.37); лист № 003-1932 від 29.07.2013 ПАТ «Алчевськкокс» про та, що згідно умов договору № ВУ 6/10-11 від 06.06.2011 між ПАТ «Алчевськкокс» та фірмою ВАТ «Кокс» платежі третім особам на користь продавця не передбачені, потому надати рахунки про здійснення платежів третім особам неможливо; оплата згідно заявленого до митного оформлення рахунків № 4-07/МУ від 10.07.2013, буде проведена в повному обсязі по контрактній ціні 130,50 дол. США; згідно відповіді відправника товару ВАТ «Кокс» підприємство не має прайс листів, прейскурантів цін на вугільну продукцію визначається індивідуально в залежності від динаміки ринку, об'ємів постачання, довготривалості відносин, у зв'язку з чим надати прайс листи та прейскуранти надати немождливо; згідно умов додаткової угоди № 12 у позивача відсутні документи про відомості щодо вартості перевезення оцінюваних товарів по території нерезидента (том І а.с.36); ліцензія на імпорт № 006133300000651, що підтверджує зазначену вартість вугілля (том І а.с.38).
Позивачем були надані відповідачу належним чином оформлений інвойс (Т. 1 а.с. 30); декларація на товари ЕК (експортна декларація) (том І а.с.33).
На підставі рішення Луганської митниці про визнання митної вартості товарів № 702020001/2013/000411/2 до ВМД № 702020001/2013/007351 ПАТ «Алчевськкокс» було подано до митного оформлення нову ВМД і декларацію митної вартості № 702020001/2013/007374, в якій зазначена митна вартість товарів за другим методом за ціною визначеною митним органом в рішенні - 145 дол. США/тн, та сплачено ПДВ у сумі 338643,83 грн. Позивачем було сплачено до державного бюджету України за поставку вугілля марки «КС» митну вартість визначену у деклараціях із розрахунку 145 дол. СШАт, що не заперечували сторони по справі.
При вирішенні даного спору колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є основний метод - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. (ч. 1 ст. 52 МК України).
Частиною другою ст.. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 зазначеної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частина 4 передбачає, що лише у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. (ч. 5 ст. 53 МКУ).
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. (ч. 6 ст. 53 МКУ).
Із змісту вищезазначеної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до наведеної статті , а норма статті вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих підстав для сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
2. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
3. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідачем під час апеляційного розгляду не спростовано, що необхідний пакет документів відповідно до ст.. 53 МКУ позивачем був наданий. Разом з тим, у зв'язку з наявністю інформації про декларування позивачем ідентичного товару «Концентрат вугільний марки «К+КО+КС» виробництва ВАТ ЦЗФ «Березовская», РФ за ВМД № 702020001/2013/006407 від 04.07.2013, який надійшов на адресу позивача у рамках поставок за тим же контрактом № ВУ 610-11 від 06.06.2011 та специфікацією № 11 від 18.03.2013 із визначенням митної вартості вугільного концентрату 145 доларів США за тону, митним органом у декларації митної вартості було запропоновано для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів подати договору (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; інші додаткові документи за власним бажанням.
Відповідно до ст.. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно умов контракту від 06.06.2011 року № ВУ 6/10-11 та специфікації до контракту від 18.06.2013 № 12 між позивачем та ВАТ «КОКС» Російська Федерація поставка товару здійснюється на умовах DAF кордон Росія/Україна, станція Соловей (ІНКОТЕРМС 2000).
Згідно умов Інкотермс 2000 при поставці товару на умовах DAF (DELIVERED DUTY PAID - поставка зі сплатою мита) продавець виконав свої обов'язки щодо поставки, коли товар пройшов митне очищення для експорту, але ще не для імпорту, наданий у розпорядження покупця не розвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці та пункті на кордоні, але перед митним кордоном суміжної країни.
Колегія суддів вважає, що позивачем було доведено достовірність відомостей, зазначених у митній декларації, у декларації митної вартості та в документах поданих на підтвердження митної вартості товару.
Суд першої інстанції зазначив, що товар розмитнення якого було заявлено за декларацією № 702020001/2013/007351 від 29.07.2013 був відвантажений 24.06.2013 за декларацією країни походження, тобто до початку періоду дії специфікації № 12 до контракту за ціною 130,50 доларів США за тону, що є помилковим, оскільки відповідно до декларації № 702020001/2013/007351 графа 44, код 2719 - залізнична накладна АР620759 від 10.07.2013 товар, розмитнення якого було заявлено за зазначеною декларацією був відвантажений 10.07.2013 року.
Законодавством, яке регулює митні відносини, не передбачено право митного органу вимагати від декларанта надання пояснень або документів про обставини щодо яких декларант не має фактичної можливості надати пояснень чи документів та які безпосередньо у нього не знаходяться і не можуть знаходитись.
Митна вартість імпортного вугілля визначена у контракті та додатку до нього. Згідно умови контракту та умов поставки, позивач не несе додаткових витрат, які обумовлюють коригування митної вартості вугілля відповідно, а отже - будь-який інший документ, окрім тих що були надані, не в змозі підтвердити ціну товару, що сплачена чи підлягає сплаті на користь нерезидента-постачальника.
Позивач, відповідно до ст.53 Митного кодексу України, надав органу доходів і зборів повний пакет документів для визначення митної вартості вугілля - ціни, що сплачена або підлягає до сплати продавцю.
Документи, які були надані позивачем у повному обсязі підтверджують ціну, що ним була сплачена продавцю оцінюваного товару.
В даному випадку матеріали справи не містять доказів того, що використані декларантом відомості при визначенні митної вартості імпортованого вугілля за 1-м методом є недостовірними, чи такими, які не піддаються обчисленню та є необ'єктивними, тобто такими, які на думку органу доходів і зборів, перешкоджають застосуванню 1-го методу визначення митної вартості імпортованого товару. Наданими позивачем документами підтверджена митна вартість придбаного вугілля в сумі 130,50 дол. США за 1 т.
Позивачем надано достатньо доказів обґрунтованості митної вартості вугілля 130,50 дол. США/т. і ці обставини наданими відповідачем доказами не спростовані.
Колегія суддів вважає, що митницею, як суб'єктом владних повноважень суду не наведено обґрунтованих доказів, чому представлені документи, які базуються на об'єктивних даних, не можуть бути підставою для визначення митної вартості за 1-м основним методом її визначення, враховуючи відсутність умов, що унеможливлюють використання обраного декларантом методу визначення митної вартості.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення митного органу №702020001/2013/000411/2 до ВМД №702020001/2013/007351 (том І а.с.17,18), щодо застосування другого методу визначення митної вартості товару - концентрат вугільний марки «К+КО+КС», та відповідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/2013/00080 підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.
Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.
Повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо: 1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом; 2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим; 3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі; 4) митну декларацію змінено або визнано недійсною; 5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу; 6) платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.
Повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.
Повернення сплачених сум митних платежів здійснюється у валюті України. Якщо сплата або стягнення митних платежів здійснювалася в іноземній валюті, повернення сум митних платежів здійснюється за курсом Національного банку України, встановленим на день, коли відбулася їх сплата.
Повернення не здійснюється: 1) якщо сума митних платежів, що підлягає поверненню, не перевищує 20 гривень; 2) в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.
Оформлення Митницею товару згідно з поданою позивачем вантажною митною декларацією є дією суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки й може бути оскаржено до суду. При цьому право позивача на оскарження не залежить від того чи сам він помилково зазначив ціну, чи в результаті вказівки митного органу, оскільки останній має діяти лише в спосіб, на підставі та в межах закону. Враховуючи те, що на підставі рішення Луганської митниці Міндоходів про визнання митної вартості товарів № 702020001/2013/000411/2 до ВМД № 702020001/2013/007351 ПАТ «Алчевськкокс» було подано до митного оформлення нову ВМД і декларацію митної вартості - №702020001/2013/007374, в яких зазначена митна вартість товарів за другим методом за ціною визначеною митним органом в рішенні - 145 дол. США/тн, та сплачено ПДВ у сумі 338643,83 грн.. (замість 304779,45 грн. при визначенні митної вартості по ціні контракту 130,50 дол. США), колегія суддів вважає, що позивачем здійснено переплату ПДВ із рахунку 145,00 дол. США, яка складає 33864,38 грн.
Згідно пп.17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Податок на додану вартість, який сплачений на різницю між базою оподаткування, визначеною за другим та першим методом по вищезазначеним ВМД у сумі 33864,38 грн. є переплатою та таким, що підлягає поверненню відповідно до пункту 17.1.10 статті 17 Податкового кодексу України.
Повернення надміру сплачених митних платежів з Державного бюджету України здійснюється шляхом того, що митний орган добровільно готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних платежів.
Такий порядок повернення надмірно сплачених платежів встановлено спільним наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року №611/147, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за №1095/14362 «Про затвердження Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи».
Даний Порядок регламентує взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.
Відповідно до зазначеного Порядку, Митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України, помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Казначейства разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків.
Висновки про повернення реєструються органами Казначейства в журналі обліку висновків, наданих митними органами.
На підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Казначейства готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.
Інший спосіб повернення з Державного бюджету помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних платежів здійснюється органами Казначейства на підставі рішення суду.
Що стосується позовних вимог ПАТ «Алчевськкокс» про повернення надмірно сплаченого ПДВ у сумі 1407790,09 грн. за іншими ВМД №№ 702020001/2013/007466, 702020001/2013/0077460, 702020001/22013/007508, 702020001/2013/007660, 702020001/2013/009058, 702020001/2013/009078, 702020001/2013/009547, 702020001/2013/009721, 702020001/2013/007411, 702020001/2013/007416 то слід зазначити наступне.
За приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхні посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Із системного аналізу законодавства вбачається, що у правовідносинах між митницею та декларантом право останнього є порушеними у випадку письмової відмови митниці в митному оформленні товару за ціною, вказаною позивачем, та самостійного визначення митної вартості товару.
У разі добровільного внесення позивачем даних до ВМД заявник не може посилатися на порушення свого права, оскільки оскарження дій відповідача з мотивів, які ґрунтуються на припущенні про можливість порушення права є безпідставним.
Оскільки за ВМД №№ 702020001/2013/007466, 702020001/2013/0077460, 702020001/22013/007508, 702020001/2013/007660, 702020001/2013/009058, 702020001/2013/009078, 702020001/2013/009547, 702020001/2013/009721, 702020001/2013/007411, 702020001/2013/007416 відсутні рішення митниці про відмову в митному оформленні товару та визначенні митної вартості товару, колегія суддів вважає, що в цій частині позовні вимоги ПАТ «Алчевськкокс» задоволенню не підлягають.
Згідно до ч. 1, 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яке не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, позивачу присуджуються судові витрати пропорційно задоволених вимог у сумі 985,93 грн.
За таких підстав колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» - задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 р. у № 812/9973/13-а -скасувати.
Позов Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Луганської митниці Міндоходів про визнання митної вартості товарів № 702020001/2013/000411/2 від 29.07.2013.
Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/2013/00080 від 29.07.2013.
Стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» надмірно сплачене ПДВ у сумі 33864,38 грн.
Стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» судовий збір у сумі 985,93 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.
Колегія суддів: Л.В. Ястребова
Д.В. Ляшенко
С.Ю.Чумак