04 березня 2014 року Справа № 9104/52030/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Глушка І.В.,
з участю секретаря судового засідання Шуптар Т.О.,
представника позивача Мартиновича С.В.,
представника відповідача Іванського В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Санком-Львів" до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-
02 грудня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Санком-Львів" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у Личаківському районі м. Львова за №0001062302/12665 від 07 квітня 2011 року.
Постановою від 21 лютого 2012 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив в повному обсязі.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Личаківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій між ТзОВ ,,Санком-Львів" та приватного підприємства ,,Міоком". Перевіркою не підтверджено наявності поставок товарів (послуг) від ПП ,,Міоком" підприємствам покупцям (постачальникам). Дані обставини свідчать про те, що правочини між ними здійснені без мети настання реальних наслідків.
За таких обставин податковий орган вважає правомірним оскаржене податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що за наслідками позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ ,,Санком-Львів" з питань взаємовідносин з приватним підприємством ,,Міоком" за жовтень 2010 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийняла податкове повідомлення-рішення за №0001892320/14566 від 21.06.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8812 грн. 50 коп., в тому числі 7050 грн. 00 коп. основного платежу та 1762 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій.
Висновки податкового органу базуються на тому, що на порушення вимог пунктів 1.3, 1.7, 1.8 статті 1, підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість" підприємство позивача завищило податковий кредит за жовтень 2010 року на суму 7050 грн. 00 коп. по господарських операціях з ПП ,,Міоком".
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржене податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що висновки органу державної податкової служби про нікчемність та безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.
Так, пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР ,,Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно п.п.7.5.1 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.
З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що на балансі позивача знаходяться 5 (п'ять) великогабаритних вантажних автомобілів марок Мерседес, ГАЗ та МАN.
Між ТзОВ ,,Санком"(покупець) та ПП ,,Міоком"(продавець) було вчинено господарське зобов'язання щодо купівлі-продажу автозапчастин та шин для вантажних автомобілів, що підтверджується видатковими накладними за №540 від 20.10.2010 року на суму 13700 грн. 00 коп., за №591 від 25.10.2010 року на суму 8300 грн. 00 коп., за №620 від 28.10.2010 року на суму 20300 грн. 00 коп., а також податковими накладними від 20.10.2010 року за №540 на суму 13700 грн. 00 коп., від 25.10.2010 року за №591 на суму 8300 грн. 00 коп., від 28.10.2010 року за №620 на суму 20300 грн. 00 коп., картками рахунків, актом обстеження шин автомобільних від 07.10.2010 року, актом списання №СпТ-000136 від 29.10.2010 року.
На підставі виданих ПП ,,Міоком" податкових накладних ТзОВ ,,Санком" відніс до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року ПДВ в сумі 7050 грн. 00 коп..
Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що господарські операції з купівлі-продажу автозапчастин та шин до вантажних автомобілів мали реальний характер, оскільки підтверджуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку: податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями.
Придбані у ПП ,,Міоком" товари позивач в подальшому використав у власній господарській діяльності, встановивши на наявні в підприємстві вантажні автомобілі, які використовуються для перезення вантажів .
На час здійснення господарських операцій контрагент позивача - ПП ,,Міоком" було належним чином зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності та мало свідоцтво платника податку на додану вартість.
На підставі викладеного апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо протиправності оскарженого повідомлення-рішення, оскільки позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року суму ПДВ в розмірі 7050 грн. 00 коп. по господарських операціях з придбання товарів у ПП ,,Міоком".
Реальний характер цих операцій та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності підприємства позивача підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку і звітності.
Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про невідповідність оскарженого судового рішення нормам матеріального та процесуального права.
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду 21 лютого 2012 року у справі № 2а-13728/11/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Ухвала в повному обсязі складена 11 березня 2014 року.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
І.В.Глушко