04 березня 2014 р. Справа № 876/7809/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима В.Я., Святецького В.В.
з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітет Ужгородської міської ради на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 квітня 2013 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, -
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, яким просив: визнати неправомірними дії відповідача щодо одностороннього розірвання Договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування від 20.10.2010 року № 5, укладеного між Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради (організатор) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник); визнати неправомірними дії відповідача щодо позбавлення його права здійснювати пасажирські перевезення на маршруті загального користування № 9 «Вул. Котляревського - Речовий ринок» (через Залізничний вокзал), визнати неправомірними дії відповідача щодо оголошення конкурсу із перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в частині маршруту № 9 «Вул. Котляревського - Речовий ринок» (через Залізничний вокзал); зобов'язати відповідача утриматись від вчинення дій щодо одностороннього розірвання укладеного між ними Договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування від 20.10.2010 року № 5.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 квітня 2013 року позов задоволено повністю.
Постанова мотивована тим, що Договором про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (маршрут № 9 «Вул. Котляревського - Речовий ринок») від 20.10.2010 року № 5, укладеного між Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради (організатор) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник), передбачено право відповідача розірвати цей договір в односторонньому порядку лише за умови, якщо відповідач виявив порушення умов договору, повідомив про це позивача письмово, а останній не усунув у 30-денний термін виявлених порушень умов договору. Однак відповідач не повідомив письмово позивача про порушення умов договору та не надав останньому можливість усунути ці порушення, чим сам порушив умови договору та права позивача. Такі неправомірні дії відповідача призвели до позбавлення позивача права обслуговувати автобусний маршрут загального користування, що в свою чергу призвело до втрати доходу від перевезення пасажирів. А розмістивши в газеті «Ужгород» оголошення про проведення конкурсу із перевезення пасажирів, зокрема, на міському автобусному маршруті загального користування № 9, який має право обслуговувати позивач, відповідач продовжує вчиняти дії, спрямовані на порушення прав та інтересів позивача.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними є ті умови договору, без погодження яких договір не вважається укладеним і які відображають природу договору, а відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов'язки, які покладаються на них за договором. Законом передбачений певний порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, за результатами якого з переможцем укладається вищезазначений договір. Відповідно до п. 2 ст. 29 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1081 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування» для участі у конкурсі автомобільний перевізник подає на кожний об'єкт конкурсу окремо заяву за формою і, зокрема, нотаріально завірену копію ліцензії на право надання послуг з перевезень пасажирів, так як згідно з ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» пасажирські перевезення проводяться лише за наявності такої ліцензії. Отже, при укладені договору сторони досягли домовленості та узгодили всі істотні умови, а змістом договору стали договірні умови, які є обов'язковими відповідно до актів законодавства. Однак листом Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області від 20.11.2012 року відповідача було повідомлено про анулювання ліцензії позивача на право надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами відповідно до наказу Головавтотрансінспекції від 16.10.2012 року. Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття. Тобто про відсутність права здійснювати пасажирські перевезення ОСОБА_1 було відомо ще з кінця жовтня 2012 року. Отже, в період з 16.11.2012 року до 03.12.2012 року позивач надавав послуги з перевезення пасажирів на автобусному маршруті № 9 «Вул. Котляревського - Речовий ринок» (через Залізничний вокзал) без ліцензії на право провадження господарської діяльності з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами, чим порушував вимоги ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто умови, визначені законом як суттєві та необхідні для договору даного виду. Таким чином, позивач порушив істотні умови договору, тобто умови про предмет договору, оскільки відсутність ліцензії позбавляє його права обслуговування автобусний маршрут загального користування, що являється предметом договору. Крім того, п. 1.2 Договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування від 20.10.2010 року № 5 передбачено, що перевізник набуває право обслуговування автобусний маршрут загального користування відповідно до конкурсних умов. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1081 у конкурсі можуть брати участь підприємства (організації), які відповідають вимогам, що встановлені ст. ст. 44, 45 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто автомобільні перевізники, які, зокрема, мають ліцензію на той вид послуг, що виносять на конкурс. Також відповідно до ст. 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через тридцять днів з дня його прийняття (в даному випадку 16.11.2012 року), а у разі коли ліцензіатом протягом цього часу подається скарга до експертно-апеляційної ради, дія даного рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття відповідного рішення спеціального уповноваженого органу з питань ліцензування, а також рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку. Факт неоскарження у встановленому порядку та у визначений термін наказу Головавтотрансінспекції від 16.10.2012 року про анулювання ліцензії позивач підтвердив особисто на засіданні комісії з безпеки дорожнього руху, яке відбулось 03.12.2012 року. Неоскарження зазначеного рішення підтверджує правомірність такого анулювання і відповідно факт порушення позивачем істотних умов договору. Пунктом 55 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1081 передбачено право організатора достроково розірвати договір (позбавити дозволу) з автомобільним перевізником у разі порушення ним умов договору (дозволу), що і було правомірно зроблено. Тому зазначені вище дії Виконавчого комітету Ужгородської міської ради не порушують прав та інтересів позивача, оскільки здійснення ним діяльності без наявного на те права порушує істотні умови договору пасажирських перевезень, в тому числі предмет договору, що позбавляє його права обслуговування автобусного маршруту.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановив суд, на підставі рішення конкурсного комітету із визначення автомобільних перевізників на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування від 15 жовтня 2010 року № 1 між Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради (організатор) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) 20 жовтня 2010 року був укладений Договір № 5 про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, відповідно до умов якого організатор надав право перевізнику обслуговувати автобусний маршрут загального користування № 9 в м. Ужгороді «Вул. Котляревського - Речовий ринок» (через Залізничний вокзал). Термін дії Договору з 16 грудня 2010 року по 16 грудня 2015 року.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний договір - це дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди. Відповідно до п. п. 10, 12 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством; залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв'язку.
Відповідно до ст. 42 Закону України «Про автомобільний транспорт» договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір, укладений між Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради та ФОП ОСОБА_1, є за своєю суттю адміністративним договором, оскільки за цим договором відповідач діє як суб'єкт владних повноважень на виконання управлінських функцій - регулювання та контролю в сфері автомобільного транспорту.
03 грудня 2012 року ФОП ОСОБА_1 за допомогою телефонного зв'язку був викликаний на засідання комісії з безпеки дорожнього руху та координації роботи автотранспорту, що відбувалося в приміщенні Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, на якому позивача повідомили, що на адресу виконкому надійшов лист Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області про анулювання рішенням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 16 жовтня 2012 року № 255, яке набрало чинності з 16 листопада 2012 року, ліцензії позивача серії від 17 серпня 2011 року серії АГ № 586366 на право здійснення внутрішніх перевезень пасажирів автобусами.
Позивач повідомив комісію про те, що 21 листопада 2012 року подав заяву про видачу нової ліцензії, на підтвердження чого надав комісії опис документів, що додавалися до заяви про видачу ліцензії з підписом працівника управління, що прийняв заяву та документи.
Однак 05 грудня 2012 року позивач отримав листа Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 03 грудня 2012 року № 02-19/522, яким його було повідомлено про те, що згідно з п. 2.2.1 Договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування від 20 жовтня 2010 року № 5 даний договір вважати таким, що втратив чинність.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій Виконавчого комітет Ужгородської міської ради щодо розірвання в односторонньому порядку зазначеного договору, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 2.2.1 Договору від 20 жовтня 2010 року № 5 про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, укладеного між Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради (організатор) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник), на положення якого відповідач посилається в повідомленні про розірвання договору, перевізник зобов'язаний виконувати умови перевезень, визначені договором, конкурсними умовами, паспортом маршруту та законодавчими актами.
Враховуючи зміст наведеного пункту договору, повідомлення відповідача про втрату чинності договором та пояснення відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що підставою для визнання відповідачем зазначеного договору таким, що втратив чинність, було порушення ФОП ОСОБА_1 умов договору, а саме відсутність ліцензії на право здійснення внутрішніх перевезень пасажирів автобусами.
При цьому колегія суддів враховує, що Виконавчий комітет Ужгородської міської ради фактично розірвав договір в односторонньому порядку, оскільки саме такі повноваження має відповідач як сторона договору відповідно до умов договору та норм законодавства, а визнання договору нечинним чи таким, що втратив чинність, не належить до компетенції сторони договору.
Відповідно до пп. 3 п. 55 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1081, організатор має право достроково розірвати договір (позбавити дозволу) з автомобільним перевізником у разі порушення ним умов договору (дозволу).
Відповідно до п. 2.1.2 зазначеного Договору Організатор попереджає письмово Перевізника про порушення ним умов Договору.
Згідно з п. 2.2.3 Договору Перевізник забезпечує у 30-денний термін усунення порушень умов Договору, виявлених Організатором, про що інформує Організатора письмово.
Згідно з п. 3.3 Договору у разі не усунення Перевізником порушень умов Договору, виявлених Організатором, Організатор має право розірвати Договір в односторонньому порядку.
Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, умовами зазначеного вище Договору та нормами законодавства передбачено право Виконавчого комітету Ужгородської міської ради розірвати Договір в односторонньому порядку, однак дане право відповідач може реалізувати лише за умови дотримання певних умов (процедури), а саме після письмового повідомлення Перевізника про порушення ним умов Договору і незабезпечення Перевізником у 30-денний термін усунення цих порушень та письмове інформування про це Організатора.
При цьому, умовами Договору не передбачено будь-яких винятків з цього правила, в тому числі порушення Перевізником істотних умов договору.
Однак, як зазначено вище, відповідач не повідомив письмово позивача про порушення умов договору (відсутність ліцензії на право здійснення внутрішніх перевезень пасажирів автобусами в зв'язку з її анулюванням компетентним органом, про що стало відомо відповідачу) та не надав останньому можливість усунути у 30-денний термін порушень умов Договору, чим сам порушив умови договору та права позивача.
Як вбачається із повідомлень Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті в Закарпатській області від 07 грудня 2012 року № № 529/1, 529/2, 529/3, 529/4, 529/5, 529/6, 529/7, 529/8, 04 грудня 2012 року наказом Укртрансінспекції № 180 прийнято рішення про видачу позивачу ліцензії АЕ № 187510 на право провадження господарської діяльності з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами, строк дії з 05 грудня 2012 року (необмежений).
Тобто позивач ще до виявлення відповідачем порушення ним умови перевезень, визначених договором, конкурсними умовами та законодавчими актами, самостійно розпочав усунення зазначеного порушення, а саме звернувся 21 листопада 2012 року до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті в Закарпатській області із заявою про видачу ліцензії, про що, як зазначено вище, повідомив відповідача 03 грудня 2012 року на засіданні комісії з безпеки дорожнього руху та координації роботи автотранспорту, і згідно з наказом Укртрансінпекції від 04 грудня 2012 року йому була видана ліцензія на право провадження господарської діяльності з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами, тобто ще до отримання ним повідомлення про розірвання Договору.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що анулювання його ліцензії ФОП ОСОБА_1 взагалі позбавляє його права обслуговування автобусного маршруту, оскільки відсутність ліцензії, обов'язкова наявність якої передбачена ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», є порушенням, за яке ст. 60 цього Закону передбачено відповідальність у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 Договору Організатор надає право Перевізнику, а Перевізник набуває право обслуговувати автобусний маршрут загального користування № 9 «Вул. Котляревського - Речовий ринок» (через Залізничний вокзал).
Таким чином, з врахуванням наведеного вище, а саме факту неправомірного розірвання відповідачем даного Договору в односторонньому поряду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що неправомірні дії відповідача призвели до протиправного позбавлення позивача права обслуговувати зазначений автобусний маршрут.
Крім того, 23 березня 2013 року у випуску № 11 (704) газети «Ужгород» Виконавчий комітет Ужгородської міської ради розмістив оголошення про конкурс із перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, зокрема, на маршруті № 9 «Вул. Котляревського - Речовий ринок» (через Залізничний вокзал), право обслуговувати який має позивач відповідно до Договору від 20 жовтня 2010 року № 5.
Тому такі дії відповідача, як правильно встановив суд першої інстанції, також порушують права та інтереси позивача.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ужгородської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 квітня 2013 року у справі № 308/5494/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді В.Я. Гудим
В.В. Святецький